36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
11.04.2013 Справа № 917/156/13-г
за позовом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до Публічного акціонерного товариства "Лубнигаз", вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська обл., 37500
про стягнення 1 161,84 грн.
Суддя Ківшик О.В.
Представники :
від позивача: Станішевський І.С., довіреність № 14-69 від 22.03.2013 р.;
від відповідача: Дейнека О.В., довіреність № 17 від 13.02.2013 р..
11.04.2013 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
Суть спору : розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Лубнигаз", м. Лубни 1 161,84 грн. внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 30.09.2011 р. між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 14/2234/11, з яких : 599,28 грн. пеня, 152,78 грн. 3% річних та 409,78 грн. інфляційні втрати.
Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.
Відповідач проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву № 873 від 26.03.2013 р. (вх. № 4227 від 26.03.2013 р.).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані документальні докази, суд,
встановив:
30.09.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Лубнигаз" (покупець) укладено Договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2234/11 (далі - Договір, а.с. 12-16), за умовами якого продавець зобов'язувався поставити покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, а покупець зобов'язувався прийняти у власність і оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1 Договору).
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- газ, що продається за цим договором, використовується споживачами покупця виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами та використовується теплогенеруючими підприємствами на власні потреби. (п. 1.2 Договору);
- продавець передає покупцеві з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 році природний газ у обсязі до 7 088.488 тис.куб.м. (п. 2.1 Договору);
- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, які підписуються продавцем та покупцем та є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.3-3.4 Договору);
- ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування ПДВ та збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання за регульованим тарифом та ПДВ. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 3 023,50 грн., крім того 20% ПДВ, всього з ПДВ 3 628,20 грн.. До ціни природного газу додається тариф на транспортування природного газу, який становить 285,00 грн., крім того 20% ПДВ. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 3 970,20 грн. з ПДВ (п. 5.2 Договору);
- оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% вартості поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється в термін до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору);
- в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, із зазначенням періоду за який здійснюється оплата (п. 6.3 Договору);
- у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. Договору (щодо оплати) останній зобов'язується сплатити продавцю (крім сум заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (п. 7.2 Договору);
- цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 р. до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків за газ та за послуги з його транспортування - до повного виконання погашення заборгованості (п. 11.1 Договору).
Між сторонами було укладено Додаткові угоди до Договору, а саме : № 1 від 30.09.2011 р., № 2 від 11.10.2011 р. та № 3 від 31.01.2012 р., згідно яких сторони змінювали, зокрема, ціну газу (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 18-20).
Факт передачі продавцем та прийняття покупцем природного газу у період з жовтня 2011 р. лютий 2012 року включно на загальну суму 142 309,65 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями Актів приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а саме : № б/н від 31.10.2011 р. на суму 15 035,21 грн., № б/н від 30.11.2011 р. на суму 27 523,99 грн., № б/н від 31.12.2011 р. на суму 29 561,14 грн., № б/н від 31.01.2012 р. на суму 34 590,81 грн. та № б/н від 29.02.2012 р. на суму 35 598,50 грн. (а.с. 21-25).
За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено оплату вартості отриманого ним природного газу в сумі 142 309,65 грн. з порушенням строків, встановлених п. 6.1 Договору. Дана обставина не спростовується відповідачем.
З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 161,84 грн. внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 30.09.2011 р. між сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 14/2234/11, з яких : 599,28 грн. пеня, 152,78 грн. 3% річних та 409,78 грн. інфляційні втрати.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.
Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки природного газу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий товар з порушенням встановлених у Договорі строків. Дана обставина відповідачем не заперечується.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Пунктом 7.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення замовником умов п. 6.1. Договору поставки (щодо оплати) останній зобов'язується сплатити постачальнику (крім сум заборгованості) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу.
Як вже зазначалось вище, у п. 6.1. Договору сторони узгодили, що остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Тобто, зі змісту зазначеного пункту Договору слідує, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу по кожному акту приймання-передачі газу окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. При цьому суд виходив з приписів ст. 251 Цивільного кодексу України, відповідно до якої строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України). Враховуючи вищевикладене, покупець повинен був розраховуватись за отриманий природний газ по Договору по 13 число місяця, наступного за місяцем поставки газу, включно. Тобто, пеня має обчислюватись саме з 14 числа наступного місяця за місяцем поставки газу + 6 місяців. З матеріалів справи (а.с. 10-11) вбачається, що позивачем нараховується пеня з моменту виникнення у відповідача зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу.
Враховуючи вищевикладене та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 599,28 грн., нарахованої за актами передачі-приймання природного газу № б/н від 31.12.2011 р., № б/н від 31.01.2012 р. та № б/н від 29.02.2012 р. (за періоди : з 14.01.2012 р. по 29.01.2012 р., з 14.02.2012 р. по 02.04.2012 р. та з 14.03.2012 р. по 02.04.2012 р., тобто, з моменту коли зобов'язання щодо кожного спірного акту за договором мало бути виконано), відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України останні є правомірними (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено : "Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97 № 62-97р]. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця".
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 409,78 грн. інфляційних нарахувань (за періоди : з 16.10.2011 р. по 15.11.2011 р., з 16.11.2011 р. по 15.12.2011 р., з 16.01.2012 р. по 15.02.2012 р., з 16.02.2012 р. по 15.03.2012 р., та з 16.03.2012 р. по 15.04.2012 р.) та 152,78 грн. 3% річних (за періоди : з 14.11.2011 р. по 29.11.2011 р., з 14.12.2011 р. по 20.12.2011 р., з 14.01.2012 р. по 29.01.2012 р., з 14.02.2012 р. по 02.04.2012 р. та з 14.03.2012 р. по 02.04.2012 р.), суд прийшов до висновку, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України останні підлягають частковому задоволенню, а саме : в частині стягнення з відповідача 408,84 грн. інфляційних нарахувань (при нарахуванні інфляційних втрат позивачем неправильно застосовано методику їх розрахунку, а саме : інфляційні нараховані на суму боргу, що вже включає інфляційні за попередні місяці) та 152,78 грн. 3% річних (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5")). В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 0,94 грн. у позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним, допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 599,28 грн. пені, 152,78 грн. 3% річних та 408,84 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 0,94 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України та п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Лубнигаз" (вул. Л.Толстого, 87, м. Лубни, Полтавська обл., 37500), ідентифікаційний код юридичної особи 05524713 на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001), ідентифікаційний код юридичної особи 20077720 - 599,28 грн. пені, 408,84 грн. інфляційних нарахувань, 152,78 грн. 3% річних та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 0,94 грн. інфляційних нарахувань відмовити.
Повне рішення складене 16.04.2013 р.
Суддя Ківшик О.В.
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.