24 квітня 2013 року Справа № 5011-1/17636-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКравчука Г.А.,
суддівМачульського Г.М. (доповідач),
Полянського А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від13.03.2013р.
у справі№5011-1/17636-2012
Господарського судуміста Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД"
доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"
простягнення майнової шкоди
за участю представників
- позивача:Подолінська Т.В. (довіреність від 02.01.2013р.), -
Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вента ЛТД" (далі - позивач) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - відповідач) 266850,90 грн. майнової шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в результаті невиконання рішення суду, яким встановлено порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування, а також у зв'язку з закінченням виконавчого провадження у даній справі з підстав неможливості виконати без участі боржника виконавчий документ, позивачу завдано шкоду в розмірі 25693,08 євро, що на момент пред'явлення позову є еквівалентом 266850,90 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2013р. (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Гончаров С.А.), позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального права.
Від представника відповідача Шабанова С.В. до початку судового засідання надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з тим, що Мамонов Д.В., на якого покладений обов'язок супроводження даної справи, з 23.04.2013р. по 07.05.2013р. знаходиться у черговій відпустці.
Відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. В даній статті визначені обставини, які можуть бути перешкодою у подальшому розгляді спору, зокрема, нез'явлення в засідання представників сторін. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, та за умови, що ця обставина не дає правових підстав вважати, що спір не може бути вирішено в даному засіданні, не перешкоджає такому розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції в судовому засіданні, що відбулось 01.02.2013р., в якості представника відповідача брав участь Рівний Є.О., в апеляційному суді в засіданні 13.03.2013р. - Мамонов Д.В., касаційну скаргу підписано представником за довіреністю - Рівним Є.О.
Відтак, обставини, на які посилається відповідач - перебування працівника Мамонова Д.В. у відпустці не можуть вважатись об'єктивно непереборними, тобто такими, що унеможливлюють участь іншого представника відповідача в судовому засіданні в суді касаційної інстанції, призначеному на 24.04.2013р. При цьому, відомості про те, що у зв'язку з вказаними в клопотанні обставинами особа відповідача - банк взагалі припиняла, чи призупиняла свою діяльність, відсутні. Також не вбачається і правових підстав вважати, що касаційна скарга не може бути розглянута в даному засіданні.
Враховуючи викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що наведені в клопотанні підстави для відкладення розгляду касаційної скарги не є такими, що перешкоджають її розгляду в призначену ухвалою суду дату, тому клопотання про відкладення такого розгляду задоволенню не підлягає.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.06.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття банківського рахунку №1-/2006/100011772, згідно якого відповідач відкрив позивачу банківський рахунок №26008003042001 в українських гривнях, №26003003042501 в доларах США та євро для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних документів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.
Здійснюючи свою господарську діяльність, позивач, згідно вказаного вище договору, зобов'язав відповідача здійснити перерахування коштів у розмірі 25693,08 євро на рахунок у німецькому банку, що відповідачем не було здійснено у повному обсязі, тобто відповідач здійснив списання коштів у вказаній сумі з рахунку позивача, проте на вказаний німецький рахунок кошти не були перераховані.
З метою відновлення порушених прав позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі філії Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" Дніпропетровського регіонального управління про зобов'язання останнього здійснити перерахування коштів у розмірі 25693,08 євро.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2010р., прийнятим в іншій справі №18/207-10 (яке набрало законної сили), було встановлено факт порушення відповідачем перед позивачем договірних зобов'язань, яке полягає у несвоєчасному здійсненні розрахунково-касового обслуговування, внаслідок чого заявлені позивачем кошти в сумі 25693,08 євро були списані з рахунку позивача, проте бенефіціара, вказаного у платіжному доручені, не надійшли. Тому цим рішенням суду відповідача було зобов'язано здійснити перерахування коштів у вказаній сумі, на рахунок бенефіціара.
Посилаючись на те, що станом на день подачі позову у даній справі до місцевого господарського суду, відповідач не виконав зазначене вище рішення суду, прийняте в іншій справі, позивач просить стягнути з відповідача майнову шкоду, понесену внаслідок не виконання вказаного рішення Господарського суду Дніпропетровської області №18/207-10 від 05.10.2010р.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення позову мотивував тим, що матеріалами справи підтверджено протиправність поведінки відповідача, який завдав шкоди позивачу, що полягають у сумі коштів, яку позивач втратив.
Між тим, прийняті рішення підлягають скасуванню з огляду на наступне.
Позивач в позовній заяві посилався на те, що Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі ч.3 ст.75 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), відкритого на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області №18/207-10 від 05.10.2010р.
Згідно вказаної ч.3 ст.75 Закону у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.49 Закону повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону, виконавче провадження підлягає закінченню.
Згідно ч.1 ст.50 Закону завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій в порушення приписів статей 47, 43 Господарського процесуального кодексу не було досліджено обставин виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області №18/207-10 від 05.10.2010р., яке є обов'язковим до виконання, та не встановлено чи закінчено провадження у справі і чи існує можливість виконати вищевказане рішення Господарського суду Дніпропетровської області.
Не дослідивши вказані обставини, та постановивши до стягнення заявлену у позові суму, суди не врахували, що стягнення коштів у даній справі, та у наведеній справі Господарського суду Дніпропетровської області №18/207-10, призведе до подвійного задоволення порушених прав позивача, заподіяних однією дією відповідача, та до подвійної відповідальності відповідача.
Відтак, суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Частина перша статті 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до вимог ст.84 ч.1 п.3 цього кодексу обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, вказуються в мотивувальній частині рішення суду, а встановлені судом апеляційної інстанції, згідно ст.105 ч.2 п.7 вказаного кодексу, в постанові.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 24.10.2011р. №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" недодержання судами цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п.11).
Оскільки суди обох інстанцій припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а з'ясування цих обставин пов'язане із дослідженням та оцінкою доказів, за наслідками скасування судових рішень справу належить направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.3, 11110 ч.1, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2013р. та рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2013р. у справі №5011-1/17636-2012 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.М. Мачульський
А.Г. Полянський