24 квітня 2013 року Справа № 916/2013/349
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого: суддів:Студенця В.І. (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.,
за участю представників сторін позивача - Лавринович В.О.; відповідача - не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру"
на постановуОдеського апеляційного господарського суду
від19.03.2013
та на ухвалугосподарського суду Одеської області
від13.02.2013
у справі № 916/2013/349
за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Кіпру"
доТовариства з додатковою відповідальністю "Комсомолець"
прозвернення стягнення на предмет забезпечення
Публічне акціонерне товариство "Банк Кіпру" (далі - ПАТ "Банк Кіпру") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Комсомолець" (далі - ТДВ "Комсомолець") про звернення стягнення на предмет забезпечення в рахунок погашення заборгованості ТДВ "Комсомолець" перед ПАТ "Банк Кіпру" за кредитним договором № 30-61/2010 від 23.03.2010 в сумі 2 689 584,17 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 1 879 660,00 грн., заборгованість за процентами - 757 847,94 грн., пеня - 52 076,23 грн. та за кредитним договором № 30-596/2010 від 16.09.2010 в сумі 2 173 071,36 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 1 500 000,00 грн., заборгованість за несплаченими процентами - 629 609,59 грн., пеня 43 461,77 грн. шляхом звернення стягнення на:
1) нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 23.03.2010 та іпотечного договору від 16.09.2010;
2) рухоме майно, що є предметом застави відповідно до договору застави від 23.05.2010 та від 16.09.2010.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.02.2013 у справі № 916/2013/349 вказану позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 5 ч.1 ст. 63 ГПК України.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Картере В.І., судді Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) ухвалу господарського суду Одеської області від 13.02.2013 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Банк Кіпру - без задоволення.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 та ухвалою господарського суду Одеської області від 19.03.2013, ПАТ "Банк Кіпру" подало касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати як такі, що не відповідають нормам процесуального права, та передати справу на розгляд господарського суду Одеської області для відкриття провадження.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.04.2013 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 24.04.2013.
Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 22.04.2013 № 05-05/305 у зв'язку з виходом судді Черкащенка М.М. у відпустку, для розгляду справи № 916/2013/349, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 24.04.2013 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді: Нєсвєтова Н.М., Студенець В.І. сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді Жукова Л.В., Нєсвєтова Н.М.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Господарськими судами встановлено, ПАТ "Банк Кіпру" звернулось до господарського суду Одеської області із позовом про звернення стягнення на предмет забезпечення в рахунок погашення заборгованості ТДВ "Комсомолець" перед ПАТ "Банк Кіпру" за кредитним договором № 30-61/2010 від 23.03.2010 та кредитним договором № 30-596/2010 від 16.09.2010 шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 23.03.2010 та іпотечного договору від 16.09.2010 та рухоме майно, що є предметом застави відповідно до договору застави від 23.05.2010 та від 16.09.2010.
Позовні вимоги обґрунтовано із посиланням на приписи ст. 33 Закону України "Про іпотеку" та ст. 20 Закону України "Про заставу" якими встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, в даному випадку умов кредитних договорів №30-61/2010 від 23.03.2010 та №30-596/2010 від 16.09.2010, іпотекодержатель / заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки / застави, яке здійснюється при заставі - на підставі рішення суду, а при іпотеці - на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи позов ПАТ "Банк Кіпру" без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України виходив з того, що позовні вимоги не є взаємопов'язаними між собою підставами виникнення, та взаємовідносини між позивачем та відповідачем виникли внаслідок укладення різних кредитних договорів, що в свою чергу підтверджується і різними доказами.
Разом з тим, висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.
Між ВАТ "Банк Кіпру", правонаступником якого є ПАТ "Банк Кіпру" (банк) та ВАТ "Комсомолець", правонаступником якого є ТДВ "Комсомолець" (позичальник) 23.03.2010 укладено кредитний договір № 30-61/2010 із подальшими змінами та доповненнями, відповідно до якого банком було відкрито позичальнику кредитну лінію в сумі 1 879 660,00 грн.
З метою забезпечення виконання ТДВ "Комсомолець" зобов'язань за кредитним договором від 23.03.2010 між ним та банком укладено іпотечний договір від 23.03.2010 та договір застави від 23.05.2010.
Між ПАТ "Банк Кіпру" та ВАТ "Комсомолець" 16.09.2010 укладено кредитний договір № 30-596/2010 із подальшими змінами та доповненнями, відповідно до якого банком відкрито позичальнику кредитну лінію в сумі 1 500 000,00 грн.
З метою забезпечення виконання ТДВ "Комсомолець" зобов'язань за кредитним договором від 16.09.2010 між ним та банком укладено іпотечний договір від 16.09.2010 та договір застави від 16.09.2010.
Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку (ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку").
Статтею 13 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором. Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.
У разі звернення стягнення на предмет іпотеки наступним іпотекодержателем попередній іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов'язання перед попереднім іпотекодержателем ще не настав. Якщо попередній іпотекодержатель не скористався цим правом, попередня іпотека є дійсною до повного задоволення вимоги попереднього іпотекодержателя за основним зобов'язанням, а право власності на предмет іпотеки переходить до нового власника разом з обтяженням цього майна попередньою іпотекою.
Також, в ст. 18 Закону України "Про заставу" зазначено, що наступні застави вже заставленого майна допускаються в разі, якщо інше не передбачено законом і попередніми договорами застави.
Якщо предметом застави стає майно, яке вже є заставним забезпеченням іншого зобов'язання (боргу), заставне право попереднього заставодержателя (попередніх заставодержателів) зберігає силу.
Колегією суддів враховується, що предмет іпотеки за іпотечним договором від 23.03.2010 є також предмет іпотеки за іпотечним договором від 16.09.2010 (наступна іпотека), а за договором застави від 23.05.2010 предмет застави є предметом застави за договором від 16.09.2010 (подвійна застава на одне й те саме рухоме майно).
Згідно ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
В п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).
З огляду на те, що предметом спору у даній справі є звернення стягнення на предмети іпотеки та застави, які перебувають в наступній іпотеці та подвійній заставі, то колегія суддів вважає, що позов банком подано з дотриманням вимог ст. 58 ГПК України, оскільки в позовній заяві об'єднано вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, а отже у суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, були відсутні підстави для повернення позовної заяви ПАТ "Банк Кіпру" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Крім того, суди не врахували, що розгляд таких вимог у різних провадженнях не сприятиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, і може ускладнити вирішення заявлених банком вимог.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 та ухвала господарського суду Одеської області від 13.02.2013 підлягають скасуванню, а справа передачі на розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру" задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 та ухвалу господарського суду Одеської області від 13.02.2013 у справі № 916/2013/349 скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий - суддя Студенець В.І.
Судді: Жукова Л.В.
Нєсвєтова Н.М.