23 квітня 2013 року Справа № 11/091-12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Ткаченко Н.Г.
Суддів - Коробенка Г.П.
Куровського С.В.
За участю представників : ТОВ "Комплекс Агромарс" - Сидоренка М.В.; ТОВ "Виробничо-комерційної фірми "Гермес" - Бабаніної М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "Комплекс Агромарс"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 р. по справі № 11/091-12 за позовом ТОВ "Комплекс Агромарс" до ТОВ "Виробничо-комерційної фірми "Гермес" про визнання недійсним договору поставки, -
В серпні 2012 р. позивач - ТОВ "Комплекс Агромарс" звернувся з позовом до господарського суду до ТОВ "Виробничо-комерційної фірми "Гермес" про визнання недійсним договору поставки №11-1484/БФ-Ю від 12.08.2011 р.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 р. по справі № 11/091-12 /суддя : Мілєва І.В./ в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 р. по справі № 11/091-12 /судді : Євстигнеєв О.С., Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М./ рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 р. залишено без змін, апеляційна скарга позивача без задоволення.
В касаційній скарзі ТОВ "Комплекс Агромарс" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 р., посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір поставки №11-1484/БФ-Ю від 12.08.2011 р. підписаний уповноваженими особами, не є фіктивним, сторонами досягнуто всіх істотних умов договору, його зміст не суперечить вимогам чинного законодавства, а отже, підстав для визнання його недійсним, відповідно до ст.ст.203, 215 ЦК України, не має.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 р. без змін.
Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитись не можна.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції зазначеним вище вимогам не відповідають.
Звертаючись з даним позовом до суду, ТОВ "Комплекс Агромарс" послався на те, що зміст спірного договору поставки від 12.08.2011 р. суперечить нормам ЦК України та нормам чинного законодавства України і не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; що договір поставки не підписувався уповноваженою особою ТОВ "Комплекс Агромарс" власноручно, так як підпису керівника - генерального директору позивача Сігал Марини Анатоліївни на спірному договорі не має, можливо було використано факсимільний підпис, проте в договорі не має умов щодо використання факсиміле та не було укладено інших угод про використання факсимільних підписів; також, спірний договір не містить визначення асортименту, кількості, якості товару та ціни за товар; позивач товар не отримував, не підписував ні видаткову накладну, ні рахунок на оплату, а про наявність спірного договору позивач дізнався коли до ТОВ "Комплекс Агромарс" було заявлено позов про стягнення заборгованості за спірним договором.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст.627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).
Відповідно до п.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст.712 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначена родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Висновок суду першої інстанції про те, що спірний договір підписаний уповноваженими сторонами, є передчасним, оскільки із наявної в матеріалах справи копії спірного договору поставки від 12.08.2011 р., неможливо дослідити ким був підписаний даний договір від імені ТОВ "Комплекс Агромарс" та взагалі чи був він підписаний (т.1, а.с.13).
Також, в матеріалах справи містяться копії : податкової накладної від 12.10.2011 р., рахунку-фактури № 78 від 12.10.2011 р., видаткової накладної №78 від 12.10.2011 р., товарно-транспортної накладної від 05.10.2011 р., довіреності від 12.10.2011 р. №БК-444 та поясненнь ПП Моторіна А.Є. від 27.08.2012 р. / а.с. 52-57, т.1/.
Судом першої інстанції не було досліджено питання , чи було здійснено поставку товару за спірним договором, враховуючи те, що як вбачається із наявних в матеріалах справи копій, видаткова накладна та рахунок -фактура датовані 12.10.2011 р., а товарно-транспортна накладна 01 АБ виписувалась ТОВ "Виробничо-комерційної фірми "Гермес" на відвантаження продукції - соняшникової олії 05.10.2011 р.
Відповідно до наявної у справі копії видаткової накладної №78 від 12.10.2011р., в якій зазначено, що одержувач товару є - ТОВ "Комплекс Агромарс" Бориспільська філія, неможливо встановити особу (призвище), яка отримала товар за спірним договором.
Також, неможливо встановити із наявної у справі копії довіреності №БК-444 від 12.10.2011 р., виданої на ім"я Лазарєвої О.І. на отримання від ТОВ "Виробничо-комерційної фірми "Гермес" цінностей за РФ № 78 від 12.10.2011 р. (товару за спірним договором - соняшникової олії), особу, що видала зазначену довіреність.
Згідно ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 2 ст.32 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.
Між тим, наявні в матеріалах справи: ксерокопія договору поставки №11-1484/БФ-Ю від 12.08.2011 р., копії податкової накладної, рахунку-фактури №78 від 12.10.2011 р., видаткової накладної №78 від 12.10.2011 р. товарно-транспортної накладної та довіреності від 12.10.2011 р. №БК-444 не засвідчені належним чином, а оригінал чи належним чином засвідчені копії вищезазначених документів в матеріалах справи відсутні і судом, як вбачається із матеріалів справи, не досліджувались.
Відповідно до вимог ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Залишаючи без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 р., в порушення вимог ст.104 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції на зазначені вище обставини та вимоги закону уваги не звернув, не дав їм ніякої оцінки.
Отже, господарські суди першої та апеляційної інстанції, в порушення вимог закону, постановили судові рішення по справі без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення по справі.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 р. по справі № 11/091-12 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, вирішити питання щодо дослідження в судовому засіданні оригіналів спірного договору та інших документів, зазначених вище, більш повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, зокрема: питання укладався чи ні спірний договір між ТОВ "Комплекс Агромарс" та ТОВ "Виробничо-комерційної фірми "Гермес"; питання щодо відповідності і наявності всіх істотних умов спірного договору вимогам закону; обставини щодо здійснення відповідачем поставки позивачу товару за спірним договором від 12.08.2011 р. та отримання товару позивачем; дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін, вирішити питання, за необхідності, про призначення по справі судової експертизи у відповідності до вимог ст.41 ГПК України і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу ТОВ "Комплекс Агромарс" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2013 р. по справі № 11/091-12 скасувати.
Справу № 11/091-12 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий - Ткаченко Н.Г.
Судді - Коробенко Г.П.
Куровський С.В.