24 квітня 2013 року Справа № 10/38/2012/5003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Нєсвєтової Н.М.
суддів: Жукової Л.В.
Студенця В.І.
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Вінницької області від 20.12.2012
та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду 12.02.2013
у справі №10/38/2012/5003
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УТ-Санлайн"
Публічного акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу права вимоги
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Курінний В.П. - за довіреністю.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.12.2012 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 року у справі №10/38/2012/5003 - в позові відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2013р. та рішення господарського суду Вінницької області від 20.12.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
24.04.2013 до Вищого господарського суду України від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його особистої явки в судове засідання з підстав знаходження поза межами України. Колегія суддів відхилила вказане клопотання за відсутністю достатніх підстав для такого відкладення, а також зважаючи на те, що нез'явлення сторін у судове засідання касаційної інстанції не перешкоджає розгляду справи по суті.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.11.2007р. та 27.11.2007р. між ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" та ТОВ "УТ-Санлайн" було укладено кредитні договори № 14/0507-КЮ від 02.11.2007р. та №18/0507-КЮ від 27.11.2007р., відповідно до умов яких ТОВ "УТ-Санлайн" було надано кредит у розмірі 1 100 000,00 грн. та 1 800 000,00 грн. на поповнення обігових коштів під 20% та під 17% річних відповідно, з кінцевим терміном погашення заборгованості за договором № 14/0507-КЮ від 02.11.2007р.до 30.10.08року та за договором №18/0507-КЮ від 27.11.2007р. до 26.11.2008р.
Таким чином, ТОВ "УТ-Санлайн" на підставі укладених із банком кредитних договорів було надано кошти на загальну суму 2 900 000,00 грн., що стверджується меморіальними ордерами № 683554 від 02.11.07р. на суму 1 100 000,00 грн. та № 697505 від 27.11.07р. на суму 1 800 000,00 грн.
Між ВАТ "Перший Інвестиційний Банк" та ОСОБА_2 було укладено договори застави майнових прав № 20/0507-3 від 02 листопада 2007 року та № 24/0507-3 від 27 листопада 2007 року, якими забезпечено вимоги за зазначеними кредитними договорами.
Разом з тим, 01.11.07р. між ТОВ "УТ-Санлайн" (замовник) та ОСОБА_2 (виконавець) було укладено договір, відповідно до якого виконавець взяв на себе зобов'язання забезпечити власними коштами зобов'язання замовника перед третіми особами, що обумовлюються між кредитором замовника (по кредитних договорах з ВАТ "Перший Інвестиційний Банк").
Додатковими договорами №2 від 30.11.07р. та № 3 від 25.09.08р. внесено зміни в редакцію договору від 01.11.07р.
Так відповідно до п.3.2. додаткового договору № 3 послуг від 25.09.08р. у випадку фактичного виконання ОСОБА_2 зобов'язань ТОВ "УТ-Санлайн" перед банком, він отримує право регресних вимог до ТОВ "УТ-Санлайн".
Натомість, ТОВ "УТ-Санлайн" взяло на себе зобов'язання оплатити послуги ОСОБА_2, які будуть ним надані у відповідності із цим договором (п.3.3. договору).
Згідно з п.4.1. договору послуг сторони визначили, що вартість послуг щодо надання забезпечення зобов'язань ТОВ "УТ-Санлайн" перед банком складає суму, яка розраховується виходячи із 14% річних від суми наданого ОСОБА_2 забезпечення. У відповідності п.4.2. зазначеного договору, послуги ОСОБА_2 оплачуються переходом права власності на оборотні активи - товар ТОВ "УТ-Санлайн". Право власності на товар переходить виключно на підставі цього договору та видаткової накладної ТОВ "УТ-Санлайн" № 10 від 25.09.08р.. Передача зазначених активів здійснюється на підставі видаткової накладної.
19.05.08р., у зв'язку із невиконанням ТОВ "УТ-Санлайн" своїх зобов'язань за кредитними договорами, банк на підставі укладених договорів застави звернув стягнення на заставлене майно шляхом списання з депозитних рахунків ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 2 950 661,69 грн. (загальний розмір заборгованості).
У свою чергу 25.09.08р. відповідно до домовленості ОСОБА_2 по довіреності серія НБВ № 352886 від 25.09.08р. за видатковою накладною № Ут-0000010 від 25.09.08р. отримав від ТОВ "УТ-Санлайн" наступний товар: Serena 1.1 SR 20 у кількості 512 шт., циліндрична праска з просушуванням, електрична 1800/600 мм у кількості 1 шт., пральна машина автомат елекрт.віджим 40 кг/код. у кількості 2 шт., холодильник вітрина 3750 мм у кількості 1 шт., пристінна гірка на металевих ніжках у кількості 1 шт. на загальну суму 2 950 661,69 грн.
Зазначеними діями, заборгованість ТОВ "УТ-Санлайн" перед банком у розмірі 2950661,69 грн. повністю була погашена ОСОБА_2, за що ТОВ "УТ-Санлайн" розрахувалося із ОСОБА_2 шляхом передання товару на загальну суму 2950661,69 грн.
Разом з тим, 01.03.11р. рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці №2-373/11, яке набрало законної сили, договори застави було визнано недійсними, у зв'язку з чим, здійснене банком 19.05.08р. списання коштів з депозитних рахунків ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості ТОВ "УТ-Санлайн" є неправомірним.
На підставі рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.12.11р., залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 22.03.12р. у справі № 2-3027/11, з банку на користь ОСОБА_2 стягнуто кошти у розмірі 2 950 661,69 грн. як неправомірно списаних.
11.10.2012 року між ТОВ "УТ-Санлайн" та ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" було укладено договір купівлі-продажу права вимоги.
Відповідно до пункту 1.1., 1.2. цього договору первісний кредитор відступає (передає) належні йому права вимоги, що виникають із договору послуг, з урахуванням всіх змін та додаткових договорів до нього, новому кредитору, а новий кредитор набуває (приймає) право вимоги та в порядку і на умовах визначених цим договором, сплачує за нього визначену пунктом 3.1. цього договору грошову суму.
Право вимоги по договору послуг відступається (передається) в повному обсязі, на умовах, які існують на момент відступлення (передачі) права вимоги, включаючи, але не обмежуючись правом вимоги щодо повернення боржником отриманого на підставі видаткової накладної № Ут-0000010 від 25 вересня 2008 року товару, на загальну суму 2 950 661,69 (два мільйона дев'ятсот п'ятдесят тисяч шістсот шістдесят одна гривня 69 коп.) гривень, а в разі неможливості такого повернення відшкодування боржником вартості такого товару, сплати штрафних санкцій та пені.
Відповідно до видаткової накладної № Ут-0000010 від 25 вересня 2008 року, на виконання договору послуг первісний кредитор передав, а боржник отримав наступний товар: Serena 1.1 SR 20 у кількості 512 шт., циліндрична праска з просушуванням, електрична 1800/600 мм у кількості 1 шт., пральна машина автомат елекрт.віджим 40 кг/код. у кількості 2 шт., холодильник вітрина 3750 мм у кількості 1 шт., пристінна гірка на металевих ніжках у кількості 1 шт. на загальну суму 2 950 661,69 грн.
Позивач звернувшись до суду просив визнати недійсним договір купівлі-продажу права вимоги, оскільки він вважає, що у ТОВ "УТ-Санлайн" не виникло право вимоги, яке є предметом договору.
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що, оскільки підставою набуття позивачем права на майно, яке передано йому ТОВ "УТ-Санлайн" за видатковою накладною "УТ-0000010 від 25.09.2008 року, є фактичне виконання ним зобов'язань ТОВ "УТР-Санлайн" за кредитними договорами, укладеними з ПАТ "Перший Інвестиційний Банк", а відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.03.2011 року та рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27.12.2011 року договори застави №20/0507-3 від 02.11.2007 року та №24/0507-3 від 27.11.2007 року визнані недійсними та на користь позивача з ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" стягнуто кошти перераховані ним відповідно до умов вищезазначених договорів, а тому підстава відповідно до якої ТОВ "УТ-Санлайн" передало позивачу майно відпала.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України може звернутись до суду про визнання недійсним правочину не сторона, а інша заінтересована особа, яка заперечує дійсність правочину.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до частин 1, 3 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2012 та рішення господарського суду Вінницької області від 20.12.2012, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2013р. та рішення господарського суду Вінницької області від 20.12.2012р. у справі №10/38/2012/5003 залишити без змін.
Головуючий Н.М. Нєсвєтова
Судді Л.В. Жукова
В.І. Студенець