23 квітня 2013 року Справа № 5016/2466/2012(4/80)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О. Данилової М.В.
за участю представників сторін:
позивачаСавицька О.Е. дов. від 15.01.2013 року
відповідача не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Миколаївтурист"
на постановувід 07.02.2013 року Одеського апеляційного господарського суду
у справі№ 5016/2466/2012(4/80) господарського суду Миколаївської області
за позовомОбласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго"
до Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист"
простягнення 126445,19 грн.
Обласне комунальне підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" про стягнення 126445,19 грн. заборгованості, з яких: 114737,79 грн. - основного боргу, 2446,42 грн. - 3% річних, 9260,98 грн. - пені.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.12.2012 року (суддя Дубова Т.М.) залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року (головуючий суддя Колоколов С.І., судді Разюк Г.П., Петрова М.С.) позов задоволено повністю.
Стягнуто з Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" на користь Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" 126445,19 грн. заборгованості, з яких: 114737,79 грн. - основного боргу, 2446,42 грн. - 3% річних, 9260,98 грн. - пені та 2528,90 грн. - судового збору.
Приватне Миколаївське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіям "Миколаївтурист" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 11.12.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року у справі за позовом Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго" до Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Миколаївтурист" про стягнення заборгованості в сумі 126445,19 грн. Прийняти нове рішення, яким відмовити Обласному комунальному підприємству "Миколаївоблтеплоенерго" у задоволенні позову у повному обсязі.
Заявник вважає, що судами першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваних рішень порушено статті 632, 651 Цивільного кодексу України, статтю 188 Господарського кодексу України.
Скаржник зазначає, що суди першої та другої інстанцій своїми рішеннями підмінили договір, ігноруючи його умови, які є обов'язковими для сторін, та звільнили позивача від необхідності узгоджувати зміну суттєвих умов договору (зокрема ціну) у судовому порядку.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.08.2006 року між ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" (Постачальник) та ПМОАТТЕ "Миколаївтурист" (Споживач) укладено договір № 410.01 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям та госпрозрахунковим підприємствам (а.с.7-8, 48-49).
Відповідно до умов вищевказаного Договору, Постачальник зобов'язався відпускати Споживачу теплову енергію у відповідності з встановленими даним Договором умовами, а Споживач зобов'язався використовувати отриману теплову енергію та вносити відповідну оплату за неї у порядку, розмірах та строки, передбачені Договором.
При виконанні цього Договору сторони домовились керуватись Правилами користування тепловою енергією, Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні та Правилами обліку, відпуску в споживання теплової енергії (п.1.1 Договору).
Розрахунки за теплову енергію на опалення здійснюються:
- при наявності приладів обліку для всіх Споживачів - згідно тарифу за 1 Гкал, з оплатою протягом опалювального періоду. У випадку припинення роботи теплолічильника - по тарифу, що діє в опалювальному сезоні для певної категорії споживачів за опалення 1 м2 загальної площі з оплатою на протязі опалювального періоду (п.1.4.1 Договору);
- при відсутності приладів обліку для всіх споживачів по подвійному тарифу за опалення 1 м2 площі з оплатою протягом опалювального періоду або по домовленості сторін за опалення 1 м2 загальної площі згідно тарифу з оплатою на протязі року (п.1.4.2 Договору).
Розрахунки за теплову енергію на гаряче водопостачання здійснюється:
- при наявності приладів обліку згідно тарифу за 1 Гкал або згідно тарифу за підігрів 1 м3 води в залежності від встановлених приладів обліку з оплатою помісячно. В разі виходу з ладу приладів обліку згідно тарифу за підігрів 1 м3 води за нормами витрати гарячої води з оплатою помісячно (п.1.5.1 Договору);
- при відсутності приладів обліку згідно тарифу за підігрів 1 м3 води за нормами витрати гарячої води з оплатою помісячно (п.1.5.2 Договору).
Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно тарифу, розрахованого і затвердженого керівником підприємства Постачальника (п.1.7 Договору).
Додатками № 1 та № 2 до Договору № 410.01 від 01.08.2006 року встановлені розміри сплати за використання теплової енергії, що становлять 657,73 грн. за 1 Гкал (діяли до 01.12.2011 року), а з 01.12.2011 року склали 951,62 грн. за 1 Гкал (а.с.9-15).
Відповідно до пункту 1.8 Договору, усі розрахунки по даному Договору здійснюються щомісячно протягом року шляхом перерахування авансових платежів на наступний місяць у розмірі, вказаному у Додатку № 1 до Договору до 25 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа місяця наступного за звітним (пункт 1.9 Договору).
Згідно із пунктом 3.4 Договору, Постачальник має право вносити зміни до договору - змінювати діючі тарифи на постачання тепла у зв'язку зі змінами цін на енергоносії або при інших змінах економічної ситуації в державі згідно законодавства України та розпоряджень обласної держадміністрації.
Пунктом п.5.1 Договору сторони встановили, що в разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені у п.1.9 даного Договору, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань і пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до пункту 6.1 Договору, останній укладений на строк до 01.08.2011 року та враховується щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не поступає заява однієї з сторін про відмову від діючого договору та підлягає перегляду кожні 5 років.
ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" та ПМОАТТЕ "Миколаївтурист" 01.08.2006 року укладено Додатку угоду № 1 до Договору № 410.01 від 01.08.2006 року (а.с.16, 50), якою певні пункти Договору викладені в наступній редакції:
- п.1.1: "При виконанні цього Договору сторони керуються Законами України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні";
- п.1.8: "Усі розрахунки по даному Договору здійснюються щомісячно протягом опалювального періоду або року шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць у розмірі, вказаному у Додатку № 1 до Договору до 5 числа поточного місяця";
- п.1.9: "Остаточний розрахунок здійснюється відповідно до рахунку-фактури: до 30 числа поточного місяця бюджетними організаціями; до 5 числа місяця наступного за звітним госпрозрахунковими підприємствами";
- п.5.1: "В разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені у п.1.9 даного Договору, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу".
Додатковою угодою встановлено, що Договір вважається продовженим на строк з 01.08.2006 року до 01.08.2011 року та враховується пролонгованим на тих же умовах на той же строк, якщо за місяць до закінчення строку не поступає заява однієї із сторін про відмову від діючого договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які заяви ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" та ПМОАТТЕ "Миколаївтурист" про відмову від Договору № 410.01 від 01.08.2006 року, а тому станом на дату розгляду справи у суді він (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 01.08.2006 року) є діючим та обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, судами встановлено, що ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" неодноразово (а.с. 51-53) надсилало ПМОАТТЕ "Миколаївтурист" додатки до договору про зміну (підвищення) з 01.12.2011 року тарифів на постачання/споживання теплової енергії з 657,73 грн. за 1 Гкал на 951,62 грн. за 1 Гкал на підставі Постанови НКРРКП України від 30.09.2011 року № 77 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ОКП "Миколаївоблтеплоенерго", яка набрала чинності з 01.10.2011 року, а відповідач відмовився від їх підписання та повідомляв, що при отриманні рахунків від позивача відповідач буде оплачувати їх з тим розрахунком, що різниця між старим тарифом та новим буде рахуватись як авансування витрат на оплату за використання теплової енергії у наступному періоді (а.с. 54-58).
На виконання умов Договору № 410.01 від 01.08.2006 року (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 01.08.2006 року) ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" відпустило ПМОАТТЕ "Миколаївтурист" теплову енергію за регульованим тарифом в кількості 458,73 ГКал. за період з жовтня 2011 року по 16.04.2012 року, з яких з 01.02.2012 року по 23.04.2012 року відповідачем було спожито 164,13 ГКал. на загальну суму 184 737,84 грн., що підтверджується:
- нарядами на підключення опалення та гарячого водопостачання від 11.10.2011 року № 1316 та від 11.10.2011 року № 2919 (а.с.17-18);
- нарядами на відключення опалення та гарячого водопостачання від 23.03.2012 року № 4639 та від 23.03.2012 року № 4640 (а.с.19-20);
- відомостями обліку споживання теплової енергії протягом січня 2012 року - квітня 2012 року (а.с.23, 26, 30).
На оплату отриманої/спожитої ПМОАТТЕ "Миколаївтурист" теплової енергії ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" виставляло (надсилало) ПМОАТТЕ "Миколаївтурист" щомісячні рахунки-фактури на загальну суму 184 737,84 грн.:
- № 410.01 від 29.02.2012 року на загальну суму 104 598,81 грн. (20 919,77 грн. - ПДВ) (а.с.21-22, 61);
- № 410.01 від 20.03.2012 року на загальну суму 24 654,86 грн. (4 930,97 грн. - ПДВ) (25-25а, 62);
- № 410.01 від 23.04.2012 року на загальну суму 24 694,52 грн. (4 938,91 грн. - ПДВ) (28-29, 63).
Зазначені вище рахунки-фактури, згідно даних списків-реєстрів від 02.03.2012 року, від 21.03.2012 року, від 25.04.2012 року, направлені позивачем поштовими відправленнями відповідачу (а.с.24, 27, 31).
Між тим, ПМОАТТЕ "Миколаївтурист" отриману/спожиту теплову енергію в період з 01.02.2012 року по 23.04.2012 року та отримані від ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" рахунки-фактури на загальну суму 184 737,84 грн. оплатило лише частково - в сумі 70 000 грн., залишивши не оплаченими 114 737,79 грн., що підтверджується:
- банківськими виписками (а.с.35-38, 75-78);
- платіжними дорученнями № 460 від 28.03.2012 року на суму 30 000 грн., №481 від 07.06.2012 року на суму 10 000 грн., № 550 від 20.06.2012 року на суму 12 000 грн., № 489 від 03.07.2012 року на суму 18 000 грн. (а.с.66-67).
Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ОКП "Миколаївоблтеплоенерго", виходячи з наступного.
Положення статтей 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Відповідно до статтей 509, 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України "Про господарські товариства", інших законодавчих актів.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 24 Закону України "Про теплопостачання", Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією. Пункт 40 Правил користування тепловою енергією закріплює, що споживач теплоенергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.
Суди дійшли висновку, що в процесі виконання сторонами своїх обов'язків по договору №410.01 від 01.08.2006 року (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 01.08.2006 року) Споживач - ПМОАТТЕ "Миколаївтурист", припустився істотних порушень даного договору та норм чинного законодавства, а саме договірні зобов'язання з своєчасної та повної сплати отриманої/спожитої теплової енергії в період з 01.02.2012 року по 23.04.2012 року на загальну суму 184 737,84 грн. належним чином не виконав, оплатив лише 70 000 грн., залишивши і на даний час заборгованість по зазначеним платежам у розмірі 114 737,79 грн., у зв'язку з чим ця сума боргу підлягає стягненню з ПМОАТТЕ "Миколаївтурист" на користь ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" в примусовому порядку.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).
Згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
В силу приписів частин 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 5.1 договору № 410.01 від 01.08.2006 року (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.08.2006 року до цього Договору) встановлено, що в разі несвоєчасної оплати послуг у строки, визначені у п. 1.9 даного Договору, Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з вищенаведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог у сумі 126 445,19 грн., з яких 114 737,79 грн. - основного боргу, 2 446,42 грн. - 3 % річних, 9 260,98 грн. - пені.
Щодо встановлення ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" з 01.10.2011 року тарифів на теплову енергію для м. Миколаєва у розмірі 793,02 грн. зі 1 Гкал судами вірно зазначено, що за змістом статтей 12, 191 Господарського кодексу України одним із засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів. Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".
Стаття 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачає види цін: вільні та державні регульовані.
Згідно частин 1-3 статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення", державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб'єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін. Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв'язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Законом України "Про теплопостачання" передбачено, що тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал.) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах у т.ч.: забезпечення енергетичної безпеки держави; державного управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання; формування цінової та тарифної політики. Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими (статті 1,6 Закону).
Згідно із статтею 15 Закону України "Про теплопостачання", засадами державного регулювання діяльності у сфері теплопостачання є регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат. Державне регулювання у сфері теплопостачання здійснюється: Кабінетом Міністрів України; Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до закону.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Отже, тарифи на послуги з постачання теплової енергії встановлюються та змінюються відповідними рішеннями державних органів, а вже ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" втілює їх у життя, шляхом їх зазначення у виставлених споживачам (в даному спорі ПМОАТТЕ "Миколаївтурист") рахунках.
Відповідно до вимог діючого законодавства Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України прийняла Постанову від 30.09.2011 № 77 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ОКП "Миколаївоблтеплоенерго", що набрала чинності з 1 жовтня 2011 року, згідно якої позивачу було встановлено тарифи на теплову енергію для м. Миколаєва 793,02 грн. без ПДВ.
Постанова НКРРКП України від 30.09.2011 року № 77 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" дійсно набрала чинності 01.10.2011 року та є чинною станом і на дату розгляду справи у суді, що підтверджується витягом з Юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство".
Відповідно до пункту 3.4 Договору № 410.01 від 01.08.2006 року, Постачальник має право вносити зміни до договору - змінювати діючі тарифи на постачання тепла у зв'язку зі змінами цін на енергоносії або при інших змінах економічної ситуації в державі згідно законодавства України та розпоряджень обласної держадміністрації.
Зазначені положення свідчать, що умовами договору постачальнику (позивачу) надано право змінювати тарифи не взагалі та за власним бажанням, а при наявності вищевказаних підстав та у встановленому законодавством порядку і такі зміни не зобов'язують позивача погоджувати з іншою стороною договору.
Наказом по підприємству позивача № 453/1 від 03.10.2011 року введено в дію з 01.10.2011 року тарифи на послуги теплопостачання для споживачів з приладами обліку за 1 Гкал теплової енергії у наступних розмірах:
- для розрахунків з бюджетними установами - 880,38 грн. з ПДВ (без ПДВ - 733,65 грн., ПДВ - 146,73 грн.);
- для розрахунків з іншими споживачами (госпрозрахунковими організаціями) - 951,62 грн. з ПДВ (без ПДВ - 793,016 грн., ПДВ - 158,604 грн.).
Таким чином, судами встановлено, що зміна позивачем тарифів здійснювалась ним не з власної ініціативи, а на підстави постанови НКРРКП України від 30.09.2011 року №77 "Про встановлення тарифів на теплову енергію ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" і ця зміна обов'язкова для учасників Договору № 410.01 від 01.08.2006 року та не потребує будь-якого додаткового узгодження між сторонами договору.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, та дійшли обґрунтованого висновку, про задоволення позовних вимог.
Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Миколаївської області від 11.12.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.02.2013 року у справі № 5016/2466/2012(4/80) господарського суду Миколаївської області залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного Миколаївського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Миколаївтурист" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
М. Данилова