23 квітня 2013 року Справа № 5011-69/9182-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Данилової М.В.
за участю представників сторін:
позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином
відповідача третіх осібМіщенка В.М., представник за дов. від 24.12.2012р. не з'явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Вугілля України"
на постановувід 25.02.2013 року Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 5011-69/9182-2012 господарського суду міста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС
доДержавного підприємства "Вугілля України"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДержавне підприємство "Антрацит" Державне підприємство "Макіїввугілля" Публічне акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Червона зірка" Відкрите акціонерне товариство ЦЗФ "Нагольчанка"
простягнення 10785,24 грн.
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" про відшкодування завданих збитків у розмірі 10785,24 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року (суддя Стасюк С.В.) у задоволені позову відмовлено.
За апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 року (головуючий суддя Коршун Н.М., судді Алданова С.О., Шевченко Е.О.) рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року скасоване та прийнято нове, яким позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Вугілля України" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 10785,24 грн. збитків, 1653,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 804, 75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Державне підприємство "Вугілля України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 12.03.2013 року, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 року скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року залишити без змін.
Скаржник вважає, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статтей 623, 629 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 2 Статуту залізниць України.
Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 29.04.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 111/2 (т.1, а.с.36-46), за умовами якого, постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в даному Договорі (пункт 1.1.).
Відповідно до пункту 1.2. Договору покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених даним Договором.
Пунктом 2.1. Договору сторони узгодили, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення), згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором, та за реквізитами покупця, вказаними в Додатках до Договору.
У відповідності до пункту 3.1.2. Договору постачальник зобов'язаний завантажувати вугілля однорідним шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони.
Приписами пункту 8.2. Договору, сторони гарантують відповідність порядку приймання-передачі вугілля за кількістю і якістю до вимог чинних нормативних документів та цього Договору.
На виконання умов Договору на адресу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" за залізничною накладною № 52559523 (т.1, а.с. 14) відповідачем був направлений вагон № 68701770, відвантажений відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецький збагачувальний комбінат", який прибув до позивача за досилочною накладною № 46060265; за залізничною накладною 49256951 - вагони № 68737261 та № 68778638 - відправник Відкрите акціонерне товариство "ЦЗФ Нагольчанська", які прибули за досилочними накладними № 4567580 та № 45267762.
На залізничній станції "Нижньодніпровський вузол" при перевірці маси вантажу у вагоні № 68701770 було виявлено нерівномірне завантаження вагону вантажем, про що складено акт загальної форми № 1157 від 20.06.2011 року (т.1, а.с. 17).
Крім цього, на залізничній станції "Знаменка" при перевірці маси вантажу у вагонах № 68737261 та № 68778638 було виявлено нерівномірне завантаження візків, про що були складені акти загальної форми № 416а від 22.09.2011 року та № 417а від 22.09.2011 року (т.1, а.с. 18-19).
В зв'язку з нерівномірним завантаженням вагонів з одержувача вантажу - Публічного акціонерного товариства "Центренерго" - стягнуто кошти за додаткові послуги в сумі 10785,24 грн. що підтверджується переліками № 0807 від 08.07.2011 року, № 0410 від 04.10.2011 року, накопичувальними картками № 08071048 від 08.07.2011 року та № 01101427 від 01.10.2011 року.
В зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до відповідача з претензіями № 10-4946 від 10.08.2011 року з вимогою сплатити 3794,64 грн. витрат по виправленню комерційного браку, та № 10-6680 від 04.11.2011 року з вимогою сплатити 6990,60 грн. витрат по виправленню комерційного браку, які відповідачем залишені без відповіді та реагування. Загальна сума понесених збитків становить 10785,24 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що відповідач не є вантажовідправником вугілля, оскільки Договором передбачено, що відповідач є постачальником і згідно з пунктом 1.1. Договору поставляє покупцю продукцію (вугілля).
Крім цього, Договором не передбачено зобов'язання відповідача контролювати рівномірне завантаження вагонів вугіллям, так як відвантажує продукцію вантажовідправник, а не постачальник (відповідач).
Також, місцевим судом зазначено, що з матеріалів справи не вбачається причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, а також вини відповідача у заподіянні збитків позивачу.
В обгрунтування рішення суд першої інстанції виходив з того, що відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки умовами Договору не передбачено формування кожної окремої партії вугілля у точній відповідності до вантажопідйомності вагону та відсутній обов'язок відповідача завантажувати вугілля рівномірно та нести відповідальність за його нерівномірне завантаження.
Судом встановлено, що Вантажовідправник, завантаживши вагони з вугіллям та склавши перевізні документи, передав їх ДАЗТ "Укрзалізниця" до перевезення, остання прийняла спірні вагони без зауважень, про що свідчать відбитки печатки станції відправлення на залізничних накладних.
Порушень щодо завантаження вагонів без дотримання вантажопідйомності вагону залізницею зафіксовано не було.
Окрім цього, факт завантаження вугілля у відповідності до правил розміщення та кріплення вантажів засвідчує відбиток ДАЗТ "Укрзалізниця" у графі 3 на звороті залізничної накладної - "Вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 1-6 розділу 2 Прип. 14 СМГС гл. 1, п. 4.3.6.3,7,8 Технічних умов правильно".
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданням збитків позивачу, а також вини відповідача у завданні збитків.
Суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням місцевого господарського суду та дійшов висновку, що при виконанні Договору та здійсненні поставки вугілля, Державним підприємством "Вугілля України" всупереч пункту 3.1.2. Договору допущено нерівномірне завантаження вугілля, що призвело до понесення Публічним акціонерним товариством "Центренерго" додаткових витрат.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Аналогічні приписи містить частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відшкодування збитків є одним із видів правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки -збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.
Статтею 2 Статуту залізниць України (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457) передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
Відповідно до пункту 6 Статуту залізниць України, вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена в документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій в залізничній накладній № 52559523 відправником зазначено - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецький збагачувальний комбінат", за залізничною накладною № 49256951 відправником зазначено - Відкрите акціонерне товариство "ЦЗФ Нагольчанська".
Приписами статті 30, 32 Статуту залізниць України, встановлено, що завантаження у вагони здійснюється вантажовідправником, який зобов'язаний здійснювати завантаження з виконанням технічних умов.
Відтак, передбачене статтею 124 Статуту залізниць України зобов'язання, вантажовідправника, вантажоодержувача, порта, підприємства (організації) відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу, здійснюється з урахуванням принципу вини.
Оскільки, відповідач не є вантажовідправником вугілля, то він не є особою, що відповідає за наслідки неправильного заповнення накладної, неправильного завантаження, перевантаження, тощо.
Таким чином, враховуючи вимоги закону та беручи до уваги встановлені господарськими судами обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний суд, помилково дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов'язань та наявності підстав для відшкодування завданих збитків за рахунок відповідача та погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності у діях відповідача ознак складу цивільного правопорушення, що відповідно до статей 22, 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України унеможливлює задоволення позову про стягнення збитків.
В зв'язку з викладеним касаційна інстанція дійшла висновку, що постанова від 25.02.2013 року Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення від 28.09.2012 року господарського суду міста Києва залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 1115, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 року у справі № 5011-69/9182-2012 господарського суду міста Києва скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2012 року у справі № 5011-69/9182-2012 залишити в силі.
Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської ТЕС, (08720, Київська область, м. Українка, вул. Промислова, 1; код ЄДРПОУ 00131334) на користь Державного підприємства "Вугілля України", (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 32709929) в рахунок відшкодування судових витрат по оплаті судового збору за подання касаційної скарги в сумі 860,25 грн.
Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя Т. Дроботова
С у д д і Н. Волковицька
М. Данилова