15 квітня 2013 року Справа № 5019/1599/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіМирошниченка С.В.,
суддів:Владимиренко С.В.,
Демидової А.М.,
Плюшка І.А.,
Шевчук С.Р.,
розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сігур"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 19.12.2012
у справі№ 5019/1599/11
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сігур" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Опціон"
до Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод"
третя особаВідкрите акціонерне товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів"
провизнання недійсним рішення загальних зборів
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігур" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Опціон" звернулись до господарського суду Рівненської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод" про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів відповідача, які викладені в протоколі зборів акціонерів (засновників) від 14.02.2011, підписаного головою зборів Соколюком Р.В. та секретарем зборів Процюк Л.С.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 23.08.2012 у справі № 5019/1599/11, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2012, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012 у справі № 5019/1599/11 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігур" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.12.2012 у справі № 5019/1599/11, в якій просить зазначену постанову, постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду скасувати, та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігур" задовольнити.
Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 02.03.2010 у справі № 39/359-07 та від 23.11.2011 у справі № 5002-19/5085.1-2010(2-6/487-2009), мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статті 41 Закону України "Про господарські товариства", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
У постанові від 19.12.2012 у справі № 5019/1599/11, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним рішення загальних зборів відповідача (акціонерами якого є позивачі), виходячи при цьому із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про безпідставність посилань позивачів на порушення відповідачем вимог закону і статуту при скликанні та проведенні спірних загальних зборів акціонерів, оскільки матеріалами справи підтверджено, що оспорюване рішення було прийнято загальними зборами відповідача за наявності кворуму, повідомлення про скликання загальних зборів було опубліковано в офіційному друкованому виданні та місце проведення загальних зборів відповідало місцю проведення, зазначеному в оголошенні.
Водночас у постанові від 02.03.2010 у справі № 39/359-07 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів відповідача, виходячи при цьому із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що відповідач не довів суду належними та допустимими доказами, що реєстрація акціонерів, які прибули для участі в оспорюваних загальних зборах проводилася на підставі реєстру власників іменних цінних паперів відповідача, складеного у відповідності до вимог законодавства станом на дату проведення зборів, що зробило неможливим встановлення правомочності оскаржуваних зборів.
Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.
Постанова Вищого господарського суду України від 23.11.2011 у справі № 5002-19/5085.1-2010(2-6/487-2009) не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки у вказаній справі суд касаційної інстанції дійшов такого ж правового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів, що і у справі № 5019/1599/11, у якій заявлено про перегляд постанови.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями під час перегляду справи не здійснюється.
Посилання заявника на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи не відповідає приписам пункту 1 статті 11116 ГПК України.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сігур" у допуску справи № 5019/1599/11 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяС. Мирошниченко
Судді: С. Владимиренко
А. Демидова
І. Плюшко
С. Шевчук