28 березня 2013 року Справа № 5015/1183/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Бакуліної С.В.,
суддів:Данилової Т.Б.,
Малетича М.М.,
Могил С.К.,
Першикова Є.В.,
розглянувши заявуЛьвівської міської ради
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 06.11.2012
у справі№ 5015/1183/12
за позовомПрокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради
догаражного кооперативу "Конвеєр",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: 1) Держсільгоспінспекція у Львівській області, 2) Головне управління Держкомзему у Львівській області,
простягнення шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки та її звільнення
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.06.2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.11.2012 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 у справі №5015/1183/12 залишено без змін.
Львівська міська рада звернулась з заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 06.11.2012 у справі № 5015/1183/12, в якій просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 06.11.2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 03.04.2012 у справі №57/280, від 18.01.2011 у справі №4/254-35/572, від 23.11.2011 у справі №13/169.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце у разі, коли суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
У постанові від 06.11.2012 по справі №5015/1183/12, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції залишив без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову про стягнення шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки та її звільнення. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, які засвідчують те, що зайняття відповідачем спірної земельної ділянки не є самовільним, оскільки користування спірною земельною ділянкою здійснювалось відповідачем на підставі рішень, прийнятих уповноваженими органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень та у відповідності до вимог чинного на момент їх прийняття земельного законодавства УРСР; відповідач вчиняв активні дії, спрямовані на отримання та оформлення правовстановлюючих документів на право постійного користування спірною земельною ділянкою; докази відмови уповноважених органів місцевого самоврядування у задоволенні відповідних заяв відповідача, а також в укладенні договору оренди відсутні, навпаки, судами попередніх інстанцій встановлено, що такі документи перебувають на розгляді відповідних комісій; відповідач за користування спірною земельною ділянкою сплачував земельний податок, що не доводить спричинення збитків державі; вимоги про звільнення земельної ділянки шляхом демонтажу встановлених на ній об'єктів порушує законне право приватної власності громадян на майно - гаражі, які знаходяться в їх приватній власності; відповідач в особі уповноважених органів видав свідоцтво про право власності на гаражі, які знаходяться на спірній земельній ділянці, без зауважень та/або заперечень щодо спірної земельної ділянки.
Натомість, у постанові від 03.04.2012 у справі №57/280, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку, враховуючи те, що позивачем відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про надання йому спірної земельної ділянки у користування та відсутність у відповідача документів, які б посвідчували право власності або право користування відповідача на земельну ділянку.
У постанові від 18.01.2011 у справі №4/254-35/572, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених господарськими судами обставин справи, визнав обґрунтованим рішення суду першої інстанції, яким задоволено позов про зобов'язання відповідача звільнити самовільну зайняту земельну ділянку, оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності відповідного правовстановлюючого документа (договору оренди, державного акту на право власності або право постійного користування), що встановлює право користування або право володіння спірною земельною ділянкою.
У постанові від 23.11.2011 у справі №13/169, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції, визнав обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, якими задоволено позов про зобов'язання відшкодувати шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що позивачем доведено факт використання відповідачем частини земельної ділянки на підставі договору оренди з Київською міською радою та факт самовільного зайняття земельної ділянки, яка межує з орендованою земельною ділянкою; документи на зазначену земельну ділянку відсутні, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства.
Проаналізувавши зміст наведених постанов, колегія суддів дійшла висновку, що судом касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права. Судові рішення в цих справах прийнято і застосовано норми права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
В зв'язку з цим відсутні підстави для допуску справи № 5015/1183/12 до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити Львівській міській раді у допуску справи № 5015/1183/12 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяС.Бакуліна
Судді Т.Данилова
М.Малетич
С.Могил
Є.Першиков