25 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Горб І.М.,
суддів Гриненка О.І.,
Худика М.П.,
з участю прокурора Тертичного О.А.,
захисників ОСОБА_2,
ОСОБА_3,
обвинуваченої ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2013 року,
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2013 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, зі стадії попереднього розгляду повернуто прокурору Солом'янського району м. Києва для організації провадження додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона, обіймаючи посаду головного бухгалтера ТОВ «Інтергіпс» та за сумісництвом посаду головного бухгалтера ТОВ «Інтергіпс-Україна», і виконуючи також обов'язки касира, що виражалось у безпосередньому здійсненні нею усіх касових операцій підприємств, тобто будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки в цих товариствах, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, діючи з корисливих мотивів, в період часу з 23 лютого 2000 року по 20 лютого 2002 року склала підроблені документи за допомогою бухгалтера ТОВ «Інтергіпс-Україна» ОСОБА_5, внісши _______________________________
Справа №11/796/942/2013 Головуючий у першій інстанції Макуха А.А.
Категорія: ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України Доповідач Горб І.М.
неправдиві відомості у ТОВ «Мікс-С» на загальну суму 21178,10 грн. і відомості щодо реального отримання цих коштів директором ТОВ «Інтергіпс» ОСОБА_7, який в дійсності вказані гроші не отримував; без відома директора ОСОБА_8 внесла неправдиві відомості до видаткового касового ордеру, авансового звіту та до виписки з касової книги щодо відшкодування з каси ТОВ «Інтергіпс-Україна» витрат на відрядження менеджера ТОВ «Інтергіпс-Україна» ОСОБА_9 до Німеччини в сумі 2317,43 грн., а також відомості щодо реального отримання цих коштів останньою, яка в дійсності вказані гроші не отримувала; внесла неправдиві відомості до видаткового касового ордеру, авансового звіту та до виписки з касової книги щодо відшкодування з каси ТОВ «Інтергіпс-Україна» витрат на відрядження-семінар менеджера ТОВ «Інтергіпс-Україна» ОСОБА_9 до м. Хургада (Єгипту) в сумі 2819,40 грн., а також відомості щодо реального отримання цих коштів директором ТОВ «Інтергіпс-Україна» ОСОБА_8, який в дійсності вказані гроші не отримував, а також вчинила аналогічні дії щодо себе, і таким чином заволоділа грошовими коштами ТОВ «Інтергіпс» та ТОВ «Інтергіпс-Україна» на загальну суму 29134,33 грн.
Повертаючи дану кримінальну справу прокурору для організації провадження додаткового розслідування, суд послався на те, що під час додаткового розслідування органом досудового слідства належним чином не були виконані вказівки, зазначені в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 22.03.2012 року, якою було залишено без змін постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 01.12.2011 року про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 для проведення додаткового розслідування з підстав неповного виконання органом досудового слідства вказівок, зазначених, як в ухвалі Верховного Суду України від 29.11.2007 року, так і в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 07.10.2010 року, якими вже скасовувались попередні вироки суду першої інстанції щодо ОСОБА_4, а кримінальна справа щодо неї з переліком вимог, направлялась на додаткове розслідування, та які є обов'язковими для виконання, тим самим допущено неповноту та неправильність досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.
В обґрунтування такого висновку суддя районного суду, привівши в постанові текст мотивувальної частини ухвали Апеляційного суду м. Києва від 22.03.2012 року, послався на те, що орган досудового слідства не дотримався вимог ст.ст. 22, 64-66 КПК України і обставини, наведені у вказаній ухвалі та які мають істотне значення для встановлення істини у справі, належним чином не дослідив, і вказана неповнота не може бути усунута в судовому засіданні.
Зокрема за висновками суду, слідчим на додатковому досудовому слідстві не надано жодної правої оцінки доказам та показанням свідків ОСОБА_5, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, не встановлено відповідальну особу (касира) ТОВ «Інтергіпс - Україна», та поверхово виконано вказівку, щодо організації проведення оперативно-розшукових заходів, направлених на встановлення та допиту осіб, що перебували у відрядженні на семінарі, організованому ТОВ «Йобі» з 09.02.2002 року по 16.02.2002 рік в м. Хургада (Єгипет).
Крім того, за змістом постанови суду ОСОБА_4 пред'явлено неконкретне обвинувачення, оскільки в обвинувальному висновку не зазначено коли, де, яким способом та при яких обставинах саме ОСОБА_4, а не інші службові особи, незаконно заволоділа чужим майном.
Також не дотримано вимог ч. 2 ст. 132 КПК України, якою передбачено, що, коли обвинувачений притягується до відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей.
Крім того, відповідно до ст. 223 КПК України обвинувальний висновок повинен містити, показання обвинуваченого по суті пред'явленого обвинувачення, доводи наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки, проте цих вимог досудове слідство не дотрималося.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що порушення закону, які були допущені на досудовому слідстві й на які указав Апеляційний суд міста Києва, не були усунуті при провадженні додаткового розслідування, а без їх усунення справа не може бути призначена до судового розгляду, при цьому запропоновував органу додаткового розслідування об'єктивно і повно дослідити всі обставини справи та перевірити доводи ОСОБА_4 щодо відсутності події злочинів.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати, а кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України повернути до Солом'янського районного суду м. Києва для розгляду по суті.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд, повертаючи кримінальну справу зі стадії попереднього розгляду на додаткове розслідування з підстав неповноти досудового слідства, необгрунтовано послався на ст. 246 КПК України, якою встановлений вичерпний перелік підстав для повернення справи на додаткове розслідування, при цьому не передбачена можливість повернення справи на додаткове розслідування з підстав неповноти досудового слідства.
Крім того зазначає, що наведені судом обставини, які необхідно з'ясувати під час додаткового розслідування, органом досудового слідства вже виконано, або їх можливо з'ясувати під час судового слідства, в тому числі шляхом надання в порядку ст. 315-1 КПК України судового доручення органу, який проводив розслідування, та виконання певних слідчих дій.
За таких обставин, висновок суду про неможливість призначення справи до судового розгляду з підстав неповноти досудового слідства вважає незаконним.
Інші учасники судового процесу постанову суду не оскаржують.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, обвинуваченої та її захисників, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно положень ст. 246 КПК України (в редакції 1960 року) при попередньому розгляді справи суд своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог кримінально-процесуального закону, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду; коли є підстави для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий; коли є підстави для кваліфікацій дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред'явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлене.
Перевіривши наведені у постанові суду першої інстанції підстави повернення справи прокурору Солом'янського району м. Києва для організації додаткового розслідування, в частині висновків суду про порушення органом досудового слідства вимог ст.ст. 132, 223 КПК України (в редакції 1960 року) та пред'явлення ОСОБА_4 неконкретного обвинувачення, колегія суддів погоджується з ними.
Так, згідно із ч. 2 ст. 43 КПК України (в редакції 1960 року), обвинувачений має право знати, в чому його обвинувачують.
Згідно ст. 132 КПК України (в редакції 1960 року), пред'явлене особі обвинувачення повинно бути конкретним. У випадку пред'явлення неконкретного обвинувачення, а саме, якщо не вказано час, місце, спосіб, мотив, характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також інші ознаки злочину, справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з підстав істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Між тим, як в постанові про пред'явлення обвинувачення, так і в обвинувальному висновку, орган досудового слідства обмежився лише посиланням на заволодіння ОСОБА_4 чужим майном шляхом зловживання нею своїм службовим становищем, а обставин, як саме відбулося вилучення із володіння ТОВ «Інтергіпс» та ТОВ «Інтергіпс-Україна» грошових коштів, якими остання розпорядилася на власний розсуд, не зазначив.
А отже, пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення є неконкретним, що є порушенням права на захист, оскільки позбавляє її можливості захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення.
Крім того, кваліфікуючі дії ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 191 КК України, орган досудового слідства зазначив про заволодіння нею майном ТОВ «Інтергіпс» та ТОВ «Інтергіпс-Україна» на загальну суму 29134,33 грн., не звернув уваги на ті обставини, що вказані Товариства є окремими юридичними особами та мають окреме майно, розрахункові рахунки, ведуть окремий бухгалтерський облік та складають окрему податкову звітність, що не може свідчити про заволодіння майном з одного джерела, а отже, відповідно до ст. 33 КК України, дії по заволодінню майном кожного з них мають знаходити відображення в окремій юридичній кваліфікації.
Також в обвинувальному висновку відсутні аналіз та оцінка доказів, наведених на спростування доводів обвинуваченої, висунутих на свій захист, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про недотримання органом досудового слідства вимог ст. 223 КПК України (в редакції 1960 року).
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про суттєве порушення органами досудового слідства вимог ст.ст. 132, 223 КПК України (в редакції 1960 року) та прав засудженої на її захист.
Крім того, наведений у ст. 246 КПК України (в редакції 1960 року) перелік підстав для повернення справи на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду,є вичерпним. Тому суддя із цієї стадії не може повернути справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти чи неправильності дізнання чи досудового слідства. Із зазначеної підстави можливе повернення кримінальної справи на додаткове розслідування лише зі стадії судового розгляду і за умови, коли неповнота та неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Суддею першої інстанції не було дотримано зазначених вище вимог кримінально-процесуального закону, оскільки необхідність повернення справи на додаткове розслідування з попереднього розгляду мотивована також неповнотою проведеного досудового слідства.
Зі змісту постанови суду вбачається, що ця неповнота виразилась в тому, що органом досудового слідства не були виконані в повному обсязі вказівки, викладені в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 22.03.2012 року, якою було залишено без змін постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 01.12.2011 року про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 для проведення додаткового розслідування з підстав неповного виконання органом досудового слідства вказівок, зазначених, як в ухвалі Верховного Суду України від 29.11.2007 року, так і в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 07.10.2010 року, якими вже скасовувались попередні вироки суду першої інстанції щодо ОСОБА_4, а кримінальна справа щодо неї з переліком вимог, направлялась на додаткове розслідування, а отже, суд прийшов до висновку, що неповно були досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. Зокрема, за висновками суду, слідчим на додатковому досудовому слідстві не надано жодної правої оцінки доказам та показанням свідків ОСОБА_5, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, не встановлено відповідальну особу (касира) ТОВ «Інтергіпс - Україна», та поверхово виконано вказівку, щодо організації проведення оперативно-розшукових заходів, направлених на встановлення та допиту осіб, що перебували у відрядженні на семінарі, організованому ТОВ «Йобі» з 09.02.2002 року по 16.02.2002 рік в м. Хургада (Єгипет), а також не перевірені доводи ОСОБА_4 щодо відсутності події злочинів.
Таким чином, суд проігнорував вимоги ст. 246 КПК України (в редакції 1960 року), які не передбачають можливості повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства.
За таких обставин, зазначена в постанові вказівка суду про невиконання органом досудового слідства вимог ст.ст. 22, 64 КПК України (в редакції 1960 року) щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, зокрема в частині невиконання вказівок, викладених в ухвалі Апеляційного суду м. Києва від 22.03.2012 року, та перевірки доводів ОСОБА_4 щодо відсутності події злочинів, підлягає виключенню з постанови суду про направлення даної справи на додаткове розслідування, а відтак апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів,
Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 30 січня 2013 року змінити. Виключити з мотивувальної частини постанови вказівку суду про необхідність усунення органом досудового слідства недоліків щодо неповноти досудового слідства.
Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
В решті цю ж постанову залишити без змін.
Судді:
_________________ __________________ __________________
ГорбІ.М. Гриненко О.І. Худик М.П.