Апеляційний суд міста Києва
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, тел./факс 284-15-77
e-mail: inbox@court.gov.ua
Справа № 22-4758/2013 Головуючий у 1-й інстанції - Юзькова О.Л.
Доповідач - Кабанченко О.А.
16 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Кабанченко О.А.
суддів - Желепи О.В.,
Білич І.М.
при секретарі - Дубик Ю.Г.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Комунального комерційного унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-Інвест» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсною додаткової угоди.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Комунального комерційного унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-Інвест» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради про визнання недійсною додаткової угоди.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду, позовні вимоги задовольнити: визнати недійсною додаткову угоду №1 від 9 квітня 2010 року про внесення змін до договору від 15 жовтня 2009 року про участь у фонді фінансування будівництва. Вважає, що висновок суду про відсутність підстав для визнання угоди недійсною є помилковим, оскільки позивач, укладаючи оспорювану угоду про передачу майнових прав відповідачу ОСОБА_3, діяв під впливом помилки відносно прав та обов'язків сторін і вважав, що він виконує зобов'язання за договором міни від 7 квітня 2010 року та отримує право вимоги передачі йому у власність земельних ділянок. Також посилається на неповне дослідження обставин справи - не задоволення клопотання позивача про виклик свідка.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 15 жовтня 2009 року ОСОБА_2 та Комунальним комерційним унітарним підприємством «Фінансова компанія «Житло-Інвест» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради було укладено договір № КНТР-000421/кв про участь у фонді фінансування будівництва.
За умовами зазначеного договору позивач (довіритель) на підставі повного визнання нам Правил фонду фінансування будівництва (виду А) житлового будинку з об'єктами соціально-побутового призначення на АДРЕСА_1 бере на себе зобов'язання виконувати Правила ФФБ, передає Фінансовій компанії в управління грошові кошти з метою отримання у власність об'єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Фінансової компанії з управління цими коштами, а Фінансова компанія зобов'язується здійснити управління залученими коштами за винагороду в інтересах довірителя або визначеної ним особи, на умовах, визначених Правилами ФФБ та цим договором.
Відповідно до п. 1.3. договору об'єктом інвестування є однокімнатна квартира № 97 житлового будинку з об'єктами соціально-побутового призначення по АДРЕСА_1, загальною площею 52,24 кв. м., житловою - 24,35 кв. м.
За п. 1.8. договору поточна вартість об'єкта на дату укладання договору складає 310175 грн., разом з ПДВ - 372 210 грн.
21 жовтня 2009 року Фінансова компанія передала позивачу майнові права на об'єкт інвестування за договором № КНТР-000421/кв від 15 жовтня 2009 року у зв'язку із тим, що довіритель повністю проінвестував закріплений за ним об'єкт, що підтверджується договором № ДВМП-000421 відступлення майнових прав і не заперечується сторонами.
09 квітня 2010 року позивачем, ОСОБА_3 та ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест» було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № КНТР-000421/кв про участь у фонді фінансування будівництва від 15 жовтня 2009 року.
За умовами додаткової угоди, у зв'язку з відступленням первісним довірителем - позивачем права вимоги за договором про участь у фонді фінансування будівництва згідно з договором № КНТР-000421/кв про участь у фонді фінансування будівництва від 15 жовтня 2009 року всі права за даним договором переходять до нового довірителя - ОСОБА_3, який стає стороною за цим договором замість первинного довірителя.
Сторони домовились, що додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання всіма сторонами та скріплення печаткою юридичної особи і є невід'ємною частиною договору № КНТР-000421/кв про участь у фонді фінансування будівництва від 15 жовтня 2009 року.
В подальшому, а саме 09 квітня 2011 року на підставі додаткової угоди № 2 про внесення змін до договору № КНТР-000421/кв про участь у фонді фінансування будівництва від 15 жовтня 2009 року права за даним договором ОСОБА_3 відступила ОСОБА_5
У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, просив визнати недійсною додаткову угоду №1 від 9 квітня 2010 року про внесення змін до договору № КНТР-000421/кв про участь у фонді фінансування будівництва від 15 жовтня 2009 року, відповідно до умов якої позивачем відступлено відповідачу ОСОБА_3 право вимоги за договором про участь у фонді фінансування будівництва згідно з договором № КНТР-000421/кв від 15 жовтня 2009 року. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що оспорювана додаткова угода № 1 від 09 квітня 2010 року була укладена у зв'язку із підписанням ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 договору міни, за яким позивач обмінює квартиру № 97 за адресою АДРЕСА_1 на належні ОСОБА_3 земельні ділянки по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. В подальшому ОСОБА_2 стало відомо про те, що зазначені ділянки не належать відповідачу, отже він помилявся щодо цих суттєвих обставин, у зв'язку з чим додаткова угода № 1 від 09 квітня 2010 року має бути визнана недійсною.
На підтвердження цих вимог, позивачем надано копію договору міни від 09 квітня 2010 року, що укладався ОСОБА_2 та ОСОБА_6, ОСОБА_3 в простій письмовій формі, в якому зазначено, що позивач обмінює кв. АДРЕСА_1, загальною площею 52,24 кв. м., житловою - 24,35 кв. м. (оформлює договір переуступки на ім'я ОСОБА_3 зі згоди чоловіка ОСОБА_6) та здійснює доплату 9 000 доларів) за земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 згідно довіреності від 02 квітня 2010 року, виданій ОСОБА_3 ОСОБА_7, посвідченій приватним нотаріусом ОСОБА_8 та довіреності від 02 квітня 201о року, виданій ОСОБА_3 ОСОБА_9, посвідченій приватним нотаріусом ОСОБА_8
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання недійсним правочину, та відсутності правових підстав для задоволення позову.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду, вважає, що він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги щодо невірності висновку суду про те, що помилка, на яку посилається позивач, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним, судова колегія відхиляє. З встановлених судом обставин справи та пояснень позивача вбачається, що при укладанні додаткової угоди позивач усвідомлював і розумів природу правочину, права і обов'язки сторін, наслідки вчинення даного правочину, тобто обставини, які мають істотне значення, отже, виходячи з положень ст. 229 ЦК України не можна визнати, що оспорюваний правочин був укладений під впливом помилки. Та обставина, що позивач мав намір після укладення додаткової угоди в подальшому в порядку обміну отримати інше майно, проте помилився, не встановивши наявність права власності на це майно у відповідача ОСОБА_3, не є такою, що має істотне значення для укладення оспорюваного правочину, а свідчить про власне недбальство з боку самого позивача.
Порушень процесуального закону, які б стали підставою для скасування рішення суду, не встановлено.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2013 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді