"11" квітня 2013 р. справа № 2а/0470/12329/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-виробниче обєднання «Павлоградський хімічний завод»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у справі №2а/0470/12329/12 за позовом Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» звернулося до суду з позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області № 0000112250 від 07.08.2012 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач, зокрема, посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладеного правочину та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекцієї Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначені податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року по взаємовідносинах з ПП «Скипер».
За результатами перевірки складено акт №88-22/5-14310112 від 26.07.2012 року, в якому зроблено висновки про порушення ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» вимог:
- ч.1 ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання від ПП „Скипер" за період: липень, серпень 2011 р.;
- відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємства-постачальника за липень, серпень 2011 року, в розумінні п.198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит в сумі 6330 грн., в тому числі: липень 2011 року в сумі 2553 грн., серпень 2011 року в сумі 3777 грн.
Таких висновків, згідно Акту перевірки, податковий орган дійшов з наступних підстав.
Проведеною перевіркою встановлено, що 25.07.2011року Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (Покупець) та ПП «Скипер» (Продавець) уклало договір купівлі-продажу №26/85. Предметом вказаного договору є купівля-продаж ліжок з матрацами у кількості 30 шт. за ціною 1055, 00 грн. за 1 шт. За наслідками вказаних господарських операцій, ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» сплачено вартість поставленої продукції на суму 37980,0грн., у т.ч ПДВ 6330,0грн.
Укладений між ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» та ПП «Скипер» правочин ДПІ вважає нікчемним. Висновки про нікчемність укладеного правочину ДПІ зроблено з огляд на фінансово-господарську діяльність постачальника - ПП «Скипер». Так, Західно-Донбаською ОДПІ було отримано акт №25/22/37081677 від 06.04.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Скипер» з питань правомірності встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якого встановлено порушення ч.1 ст.203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу придбання від ПП „Скипер" до реальних вигодонабувачів та не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. Згідно з актом перевірки ПП «Скипер» має ознаки фіктивності, податковий кредит формував від сумнівних постачальників.
З цих підстав, ДПІ зроблено висновок про те, що укладений правочин між Державним підприємством «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» та ПП «Скипер» є нікчемним та вказано на завищення Державним підприємством «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» податкового кредиту на загальну суму 6330 грн..
На підставі складеного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 року №0000112250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 7913 грн., з яких 6330,0грн. - основний платіж, 1583,0грн. - штрафні санкції.
Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за наслідками проведеної перевірки керівника ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення порядку ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 330,0грн.. З цих підстав, пославшись на ч.4 ст.72 КАС України, суд дійшов висновку про встановлений факт, який свідчить про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Скипер» на суму 6 330,0грн.
З такими підставами для відмови у задоволенні позову суд апеляційної інстанції не може погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України постанова у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про праві наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Отже, вказаною нормою процесуального права визначено те, що преюдиційне значення має постанова суду у справі про адміністративне правопорушення лише у питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2012 року притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - генерального директора ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» за порушення порядку ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 6330,0грн. (а.с.211).
Отже, вказаною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності керівника підприємства за порушення порядку ведення податкового обліку. В той же час, як зазначено вище, спірні податкові зобов'язання визначені ДПІ не з огляду на порушення порядку ведення податкового обліку, а з огляду на висновки щодо нікчемності укладеного правочину між ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» та ПП «Скипер». Постановою у справі про адміністративне правопорушення не встановленого того, що вказане правопорушення допущено ОСОБА_1, як керівником підприємства, саме внаслідок укладення підприємством нікчемного правочину з ПП «Скипер».
Таким чином, посилання суду першої інстанції на постанову у справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованим.
Крім цього, представником позивача до судового засідання надано постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.01.2013р., якою скасовано постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2012 року, а провадження у справі закрито за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суду першої інстанції слід було виходити з підстав та порядку формування платником податкового кредиту, які визначено Податковим кодексом України.
Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, висновків про заниження податкових зобов'язань з ПДВ, ДПІ зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладеного договору.
Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину.
Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.
Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ПП «Скипер», суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Скипер» укладено договір купівлі-продажу. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладено у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.
Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.
Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.
Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсним, відповідачем суду не надано.
Таким чином, акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для прийняття рішення про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ, з огляду на неправомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Скипер».
В той же час, встановлені судом обставини справи свідчать про наступне.
25.07.2011р. між ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» (Покупець) та ПП «Скипер» (Продавець) укладено договір купівлі-продужа №26/85. З умовами договору Продавець зобов'язався передати Покупцю кроваті з матрацами, в кількості 30 штук, а Покупець зобов'язується оплати вартість постановленого товару, яка визначена у 37980,0грн.
Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується видатковими накладними (а.с.105), податковими накладними (а.с.63, 64), подорожніми листами (а.с.98, 99), які підтверджують факт транспортування товару, фіскальними чеками, які підтверджують розрахунки між сторонами у готівковій формі (а.с.100)
У свою чергу, в акті перевірки який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, також відображено, що взаємовідносини між позивачем та ПП «Скипер» підтверджено видатковими накладними, податковими накладними, транспортування товару здійснено транспортом ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод», що підтверджено подорожніми листами, розрахунки між сторонами проведено у зготівковій формі (стор.21 Акту перевірки).
Таким чином, встановлені обставини справи, а також обставини, які викладені в акті перевірки, свідчать про фактичну поставку товарів на адресу позивача від ПП «Спікер». а отже позивач мав право для віднесення спірних сум ПДВ, які сплачено у вартості товару, до складу податкового кредиту.
За таких обставин, оскаржене податкове повідомлення-рішення не може бути визнане судом обґрунтованим, як того вимагає ч.3 ст.2 КАС України та якою встановлено критерії правомірності, що пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2012 року у справі №2а/0470/12329/12 - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 р. №0000112250, яке прийнято Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області - визнати протиправним та скасувати.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Повний текст постанови виготовлено 15.04.2013 р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк