"04" квітня 2013 р. справа № 2а/0470/8133/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/8133/12 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції держаного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області №107-Ю від 14 травня 2012 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 49230,00 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області №108-Ю від 14 травня 2012 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 39384,00 грн..
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову № 108-Ю від 14.05.2012 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у сумі 39384 грн.. В іншій частині позову відмовлено. Постанова суду, в частині відмови у задоволенні позову, мотивована тим, що інспекцією ДАБК обгрунтовано прийнято постанову №107-Ю від 14 травня 2012 року про застосування штрафу, з огляду на порушення позивачем вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме самовільна експлуатація магазину без введення його в експлуатацію.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем проведена перевірка за відсутності на це повноважень, оскільки порядок проведення державного архітектурно-будівельного контролю об'єктів І-ІІІ категорій (магазин відноситься до ІІ категорії складності) законодавчо не визначено. Посилання суду першої інстанції на постанову КМУ №553 від 23.05.2011р. є необґрунтованими, оскільки вказаною постановою врегульовано порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю за об'єктами ІV - V категорії складності. З цих підстав, позивач вказує на те, що відповідач не мав права проводити позапланову перевірку, оскільки порядок проведення такої перевірки чинним законодавством не передбачений, а відтак і постанова, яку прийнято за результатами такої перевірки, є неправомірною. Крім цього, заявник апеляційної скарги вказував на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що об'єкт нерухомості введений в експлуатацію, що підтверджується Декларацією про готовність
об'єкта до експлуатації від 09.11.2012р. Також позивач вказував на те, що постанову №107-Ю прийнято без врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Визначена постановою сума штрафу суттєво перевищує дохід позивача та є для нього значною.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Інспекції ДАБК проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ФОП ОСОБА_1, за результатами якої складено акт від 23.04.2012р. (а.с.62).
В акті перевірки, зокрема, вказано на порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: самовільна експлуатація магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, без вводу його в експлуатацію.
За результатами проведеної перевірки 23.04.2012р. посадовою особою інспекції ДАБК складено протокол у сфері містобудівної діяльності про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог п.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (а.с.58). У протоколі, який підписано позивачем, зазначено місце та час розгляду справи.
За результатами розгляду справи, заступником начальника інспекції ДАБК винесено постанову №107-ю від 14.05.2012р., якою на позивача, за порушення вимог ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та на підставі абз.2 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», накладено штраф у розмірі 49230грн.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з наявності правових підстав для прийняття постанови №107-ю, з огляду на встановлений факт порушення позивачем вимог п.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Так, відповідно до п.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції чинній на час прийняття спірної постанови, експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Згідно із ч.1 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Як вбачається з матеріалів справи та доводів апеляційної скарги позивач не заперечував той факт, що будівля магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, не введена в експлуатацію. Про експлуатацію магазину без введення його в експлуатацію свідчать матеріали справи (а.с.56-67), зокрема, складеним актом, який підписано позивачем без зауважень, фото фіксацією здійснення торгівельної діяльності у магазині.
Отже, факт експлуатації магазину без введення в експлуатацію є доведеним.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи позивача про те, що об'єкт нерухомості введений в експлуатацію, що підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 09.11.2012р.. Вказані доводи позивача свідчать лише про те, що об'єкт нерухомості введений в експлуатацію станом на 09.11.2012р., в той час як спірну постанову прийнято 14.05.2012р.
Абз.2 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», який став правовою підставою для прийняття спірної постанови, передбачена відповідальність за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію (об'єктів ІІ категорії складності), у вигляді штрафу у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.
Той факт, що об'єкт нерухомості - магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1, Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, відноситься до категорії об'єктів ІІ категорії складності, представником позивача у судовому засіданні не заперечувався.
Станом на 14.05.2012р., дата прийняття спірної постанови, мінімальна заробітна плата становила 1094грн. (ст..13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»).
Таким чином, враховуючи приписи абз.2 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», розмір мінімальної заробітної плати, відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 49230грн. (45 х 1094 - 49230).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість спірної постанови відповідача, з огляду на встановлений факт порушення позивачем вимог п.8 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Суд апеляційної інстанції не може погодитись з доводами позивача про те, що підставами для скасування спірної постанови є те, що відповідач не мав права проводити позапланову перевірку, оскільки порядок проведення такої перевірки чинним законодавством не передбачений.
Так, колегія суддів погоджується з доводами позивача про безпідставність посилання суду першої інстанції на постанову КМУ №553 від 23.05.2011р., оскільки відповідно до п.1 вказаної постанови КМУ, в редакції чинній на час проведення перевірки, цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.
В той же час, відповідно до ч.2, 3 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Постановою КМУ №244 від 06.04.1995р., із змінами та доповненнями, затверджено Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Згідно із п.2 Порядку, справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції).
Накладати штраф від імені інспекцій мають право керівник Держархбудінспекції та його заступники, керівники територіальних органів Держархбудінспекції та їх заступники.
Штрафи накладаються на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - суб'єкт містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до п.4 Порядку, підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис. Припис складається у двох примірниках. Перший примірник припису вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику суб'єкта містобудування. Другий примірник залишається в матеріалах справи.
Отже, вказаними нормами права визначено, по-перше те, що повноваженнями щодо здійснення контролю у сфері містобудування наділені інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, по-друге, визначено порядок накладення штрафів за порушення у сфері містобудівної діяльності.
Таким чином, той факт, що законодавчо не визначено порядок проведення перевірок щодо контролю за дотриманням містобудівного законодавства, зокрема, за об'єктами ІІ категорії складності, не свідчить про відсутність у відповідача повноважень здійснювати контроль у сфері містобудування та притягувати до відповідальності осіб за порушення допущені ними у сфері містобудівної діяльності.
Крім цього, можливі порушення процедури проведення перевірки, не можуть бути підставою для звільнення особи від відповідальності, за умови встановлення факту допущених порушень, що мало місце у спірному випадку.
Необґрунтованими вважає суд апеляційної інстанції і доводи позивача про те, що постанову №107-Ю прийнято без врахування необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Визначена постановою сума штрафу суттєво перевищує дохід позивача та є для нього значною. Так, штрафні санкції визначено саме у розмірах, які передбачено абз.2 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», при цьому, відповідач позбавлений можливості зменшити розмір штрафних санкцій за порушення, яке допущено позивачем.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції вірно по суті вирішено справу та ухвалено законне і обґрунтоване рішення. у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року у справі № 2а/0470/8133/12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Повний текст ухвали виготовлено 08.04.2013р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк