"28" березня 2013 р. справа № 1170/2а-3488/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року у справі № 1170/2а-3488/12 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби у Кіровоградській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та матеріальної допомоги,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з Державної податкової служби у Кіровоградській області середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені на загальну суму 660, 15 грн., матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 4511, 03 грн. та допомогу на оздоровлення у розмірі 3157, 03грн., право на отримання яких він мав під час роботи у відповідача.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Державної податкової служби у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, за період з 05.09.2012 року по 06.09.2012 року, включно, в сумі 453, 40 грн.. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована правом позивача на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомогу на оздоровлення, що передбачено вимогами чинного законодавства та колективним договором.
У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що наказом голови ДПС у Кіровоградській області №305-о від 29.08.2012р. ОСОБА_1 звільнено 04 вересня 2012 року з посади головного державного податкового ревізора - інспектора відділу боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом ДПС у Кіровоградській області за власним бажанням (а.с.15). Пунктом 2 цього наказу вирішено виплатити грошову компенсацію за невикористанні 2 календарних дня щорічної основної відпустки за період роботи з 08.12.2001р. по 04.09.2012р. та 7,0 календарних днів додаткової відпустки державного службовця за період роботи з 11.08.2012р. по 10.08.2013 року.
Вирішуючи питання щодо своєчасності розрахунку з позивачем при звільненні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що мав місце факт затримки розрахунку при звільненні позивача і така затримка склала два дні.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та не заперечувались відповідачем. Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що 04.09.2012р. був останнім днем роботи позивача, а 07.09.2012р. кошти, які передбачені п.2 наказу про звільнення, були зараховані на картковий рахунок позивача, що підтверджено як відомостями на виплату зазначених
коштів, зареєстрованими в органі Державного казначейства, так і позивачем. Таким чином, затримка розрахунку при звільнення мала місце у період з 05.09.2012р. по 06.09.2012р., тобто склала 2 дні.
Встановивши такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, врахувавши вимоги ст..ст.116, 117 КЗпП України та прийнявши до уваги довідку про середній заробіток позивача, стягнув з відповідача середній заробіток за два дні затримки розрахунку при звільненні у розмірі 453,40грн.
Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 4511,03грн. та допомоги на оздоровлення у розмірі 3157,03грн.
Вирішуючи спірні правовідносини в цій частині, суд першої інстанції правильно виходив з положень Постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006р. «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
Відповідно до п.2 постанови КМУ №268 надано право керівникам органів, у межах затвердженого фонду оплати праці, надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).
Отже, вказаною нормою права визначено, по-перше: право керівників надавати працівникам таку допомогу, а не обов'язок, який позивач фактично просить суд зобов'язати виконати відповідача; по-друге: встановлено лише максимальний розмір такої допомоги, а не конкретний (обов'язковий) розмір, який підлягає виплаті; по-третє: такі виплати можуть здійснюватися лише у межах затвердженого фонду оплати праці.
Застосувавши вказані норми права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені позивачем суми матеріальної допомоги для вирішення соціального-побутових питань та допомоги на оздоровлення, розмір яких визначено позивачем лише виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати, не ґрунтуються на вимогах законодавства. При цьому, судом встановлено, що у межах наданих повноважень, керівником ДПС надано позивачу допомогу на оздоровлення у розмірі 1354грн. і цей розмір допомоги відповідає вимогам постанови КМУ №268, оскільки вказаною постановою не визначено мінімального розміру такої допомоги.
Посилання позивача на умови Колективного договору суд апеляційної інстанції вважає безпідставними. Так, п.5.1.1 Договору дійсно передбачено, що адміністрація зобов'язується забезпечувати надання працівникам матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячної заробітної плати. В той же час, Колективним договором визначено, що виплати, до яких відноситься матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань і допомога на оздоровлення, проводяться в межах кошторисних призначень, передбачених на оплату праці працівників ДПС в області (п.5.1.4 Договору). Тобто, в цій частині Договір відповідає вимогам постанови КМУ №268, якою визначено фонд фінансування таких виплат.
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2012 року у справі № 1170/2а-3488/12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Повний текст ухвали виготовлено 02.04.2013 р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк