"12" березня 2013 р. справа № 2а-5568/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпропетровську ради на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2011 р. по справі № 2а-5568/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпропетровську ради, про зобов'язання вчинити певні ді, -
У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача; зобов'язати відповідача здійснити виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2008-2011 років; зобов'язати відповідача здійснити і виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2011 р. позовні вимоги задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в частині позовних вимог за період з 2008 року по 2010 рік - залишено без розгляду. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпропетровську ради щодо нарахування ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік не в повному обсязі - неправомірними. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпропетровську ради здійснити та виплатити ОСОБА_1 одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік згідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат з урахуванням фактично виплачених у цей період коштів. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, в якому повністю відмовити в позовних вимогах.
Сторони в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено та відповідачем не заперечувалось, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 від 04.10.2004 року (а.с.5).
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 48 Закону №796 особи, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи мають право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, яка виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно довідки від 08.08.2011 року № С-463, яка міститься в матеріалах справи, відповідачем щорічна допомога на оздоровлення за 2011 рік була виплачена позивачу в розмірі 120,00 грн. При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У 2011 році Кабінет Міністрів України не мав права щодо встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення передбаченої ст.48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону № 796.
Таким чином висновки суду першої інстанції щодо виплати одноразової допомоги у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2011рік є обґрунтованими.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення частини позовних вимог без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в позовній заяві заявляв клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду. Виходячи з матеріалів справи вбачається, що позивач не навів поважних причин пропуску строку.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щорічного отримання допомоги, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком суду відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню. У зв'язку зі зверненням позивача до суду у вересні 2011 року суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо залишення без розгляду позовних вимог за 2008-2010 роки.
Тому, задоволенню підлягають вимоги за 2011 рік, оскільки відповідно до довідки відповідача виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік була здійснена у квітні 2011 року.
Тому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної в м. Дніпропетровську ради - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 жовтня 2011 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко