"01" лютого 2013 р. справа № 2а-13709/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 липня 2011 р. у справі № 2а-13709/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання протиправними дій,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача, зобов'язати відповідача здійснити позивачу, згідно встановленої у відповідний час категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи перерахунок та виплату пенсій в розмірах, встановлених Законом у відповідності до вимог ст.ст.49-51, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 21.04.06р. на весь час інвалідності.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 липня 2011 р. у справі № 2а-13709/11, прийнятої за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача. Зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату державної пенсії, передбаченої ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру - 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру 50 процентів мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з врахуванням раніше проведених виплат за період з 22.05.08р. безстроково В решті позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та є інвалідом ІІІ групи.
Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
На момент здійснення відповідачем відповідних виплат позивачу розміри державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, встановлені вказаним Законом в редакції, відновленій згідно Рішення Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008р.
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У відповідності до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів по III групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам III групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст.53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Однак, стосовно задоволених судом першої інстанції вимог щодо проведення перерахунку пенсій, заявлених за період з 22.05.08р. по 15.12.10р., колегія суддів зазначає наступне.
Позивач звернувся з позовом 15.06.11р. Так, відповідно до ч.1, 2 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як свідчать обставини справи, спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень виплачується позивачу пенсії не в належному розмірі.
При цьому необхідно враховувати, що предметом позову в даній справі є бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язана з виплатою основної та додаткової пенсії, які є регулярними, щорічними платежами, тому слід перевіряти строк звернення до суду залежно від виду платежу та тривалості періоду, за який виник спір.
Враховуючи, що позивач одержував щорічно дані платежі та на протязі періоду - 2008 - 2011 роки міг звернутись до органу Пенсійного фонду з вимогами про надання роз'яснення формування своєї пенсії, однак цим правом скористався лише в 2011 році,- дату отримання відповіді на звернення не можна вважати за дату, з якої позивачу стало відомо про порушення своїх прав.
Зокрема, для правильного обчислення строку звернення до суду важливим є визначення його початкового моменту.
Виходячи з вимог ст. 99 ч. 2 КАС України початок перебігу строку звернення до суду, суд пов'язує не з фактом обізнаності особи, якій належить порушене право в зв'язку з тим, що цей суб'єктивний момент є результатом недбалого ставлення особи до охорони власних прав, а з моменту, коли вона повинна була дізнатися про таке порушення. Об'єктивними даними про цей момент є актуальність положень рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року (офіційне опублікування в Офіційному Віснику України № 38 від 06.06.2008 року) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік (офіційне опублікування в Урядовому кур'єрі № 247 від 31.12.2007 року), які широко обговорювалися в Україні засобами масової інформації, на телебаченні на той час, а тому позивач не міг не знати про факт порушення його прав. Позивач клопотання про поновлення пропущеного строку не заявляє, доводів, що їм пропущено шестимісячний строк, передбачений ст. 99 КАС з поважних причин матеріали справи не містять.
Посилання суду першої інстанції на не застосування строку давності до правовідносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди не є вірним, оскільки пенсії, які нараховуються та виплачуються позивачу за своїм змістом не є відшкодуванням шкоди, а ч.2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовується тільки у випадку нарахування та не виплати нарахованих сум пенсій, а не тих, які не були нараховані, внаслідок чого, судом першої інстанції неправомірно поновлено строк звернення до адміністративного суду та задоволено позовні вимоги за період з 22.05.08р. по 14.12.10 р. і позовні вимоги в цій частині, з урахуванням ст.ст.99, 100 КАС України підлягають залишенню без розгляду.
Також, за висновком колегії суддів є неправомірним задоволення судом першої інстанції позовних вимог безстроково.
Такий висновок суду першої інстанції суперечить завданню адміністративного судочинства, закріпленого ст. 2 КАС України, а саме: захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тому, на підставі викладеного, колегія суддів вважає необхідним постанову суду першої інстанції скасувати і в частині щодо задоволення позовних вимог, заявлених зазначивши конкретний період, за який слід провести виплату, а саме - з 15.12.2010р. по 08.07.2011р.
В іншій частині постанови, враховуючи викладене, враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що з урахуванням вимог ст. 99 КАС України в період з 15.12.2010р. по 08.07.11р. дії відповідача щодо виплати позивачу державної та додаткової пенсії у розмірі меншому, ніж встановлено статтями 50-51, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є неправомірними.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, дійшов правильного висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50-51, ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідні роки, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а не приписи постанов Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08р. та № 654 від 16.07.08р.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції частково прийнято законне та обґрунтоване рішення, а частково прийнято рішення без врахування норм процесуального та матеріального права, що є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 липня 2011 р. у справі № 2а-13709/11 задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 липня 2011 р. у справі № 2а-13709/11 скасувати частково.
Позовні вимоги, заявлені за період до 14.12.2010р. залишити без розгляду.
В задоволенні позовних вимог, заявлених за період з 08.07.2011р. та безстроково - відмовити.
В решті постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 липня 2011 р. у справі № 2а-13709/11 залишити без змін.
Постанова суду відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: Я.В. Семененко
Суддя: І.Ю. Добродняк