"05" березня 2013 р. справа № 2а-3406/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.
за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконкому Новомосковської міської ради Дніпропетровської області
на постанову Новомосковського міськрайонного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконкому Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок розміру щорічної допомоги на оздоровлення, -
У квітні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконкому Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення постраждалому від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії в розмірі трьох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік.
Постановою Новомосковського міськрайонного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконкому Новомосковської міської ради Дніпропетровської області щодо нарахування та виплати у 2010 році ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у розмірі меншому, ніж встановлено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконкому Новомосковської міської ради Дніпропетровської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік. В решті позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконкому Новомосковської міської ради Дніпропетровської області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Новомосковського міськрайонного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2011 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог, посилалося на те, що судом першої інстанції не враховані та недостатньо досліджені норми процесуального та матеріального права при розгляді справи. Зазначили те, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за рахунок державного бюджету України, а оскільки Управління є розпорядником бюджетних коштів і діє в межах бюджетних асигнувань, то не може виходити за межі бюджетних призначень, визначених Державним бюджетом України.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову щорічну допомогу на здоровлення за 2010 рік, виходив з того, що відмова позивачу у виплаті заборгованості сум на оздоровлення, у зв'язку з невиконанням вимог ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за вказаний період є протиправною, тому, виходячи із засад пріоритетності Законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні спору застосовуються норми Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", і позовні вимоги за 2010 рік підлягають задоволенню.
Колегія суддів в цій частині погоджується з висновком суду першої інстанції, натомість, зважаючи на дату звернення позивача до суду, зазначає наступне.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС третьої категорії, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 10).
Проте, задовольняючи позов ОСОБА_1 щодо вимог за 2010 рік, суд першої не врахував наступне.
З матеріалів справи вбачається, що за захистом своїх прав позивач звернувся лише 01 квітня 2011 року, в той час, як згідно платіжного доручення допомога, розмір якої позивачем оскаржується, виплачена йому у 2010 році.
Згідно зі ст.99 КАС України, чинної на час виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа "Стаббігс та інш. проти Великобританії" рішення від 22.10.1996р., "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980р.).
З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 за 2010 рік необхідно залишити без розгляду.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови щодо задоволення вимог за 2010 рік були порушені норми матеріального та процесуального права, і як наслідок, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись п.4 ч.1 ст. 198, ч.1 ст.203, ст.205, ст.206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська виконкому Новомосковської міської ради Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Постанову Новомосковського міськрайонного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2011 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: В.Ю. Поплавський
Суддя: С.В. Сафронова