"15" лютого 2013 р. справа № 2а-3139/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська на постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 09 червня 2011 р. у справі № 2а-3139/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська про визнання протиправними дій,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача, зобов'язати відповідача здійснити позивачу, згідно встановленої у відповідний час категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням виплачених сум за 2010-2011 р.р.
Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 20.04.11р. позовні вимоги, заявлені за період до 19.10.10р. залишені без розгляду.
Постановою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 09 червня 2011 р. у справі № 2а-3139/11, прийнятої за результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача. Зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 5 мінімальних заробітних плат починаючи з 2010 року. В решті позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 197 КАС України, в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач віднесений до другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та одержує компенсаційні виплати згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Виплату позивачу допомоги на оздоровлення здійснено відповідачем у 2010 році 16.09.10р.- в розмірі 100 грн. з посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 № 836, від 12.07.05 № 562.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність таких дій відповідача.
На момент здійснення відповідачем відповідних виплат позивачу, розміри щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, особам, евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, встановлені вказаним Законом в редакції, відновленій згідно Рішенню Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008р.
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, згідно ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується в розмірі - п'ять мінімальних заробітних плат.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, надається одна з них, за вибором особи.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Посилання відповідача в обґрунтування своїх дій, зокрема, на ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є неправомірним, оскільки надані вказаною нормою повноваження Кабінету Міністрів України підвищувати конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати не свідчать про можливість встановлення Кабінетом Міністрів України інших розмірів доплат, пенсій і компенсацій, ніж визначено відповідними статтями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Також слід зазначити, що станом на момент існування спірних відносин, нормативних актів Кабінету Міністрів України з приводу встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не приймалося.
Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення є неправомірним, оскільки означена постанова суперечить положенням Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, нарахування позивачу одноразової допомоги на оздоровлення повинно здійснюватися відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відсутність грошових коштів на виплату допомоги на оздоровлення в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання цієї допомоги. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не обмежує таке право наявністю фінансування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення та поклала виконання цього обов'язку на органи соціального захисту населення за місцем проживання позивача, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Також колегія суддів враховує, що виплату допомоги на оздоровлення проведено 16.09.10р. та про підстави, з яких розраховувалась сума допомоги позивач дізнався з відповіді відповідача від 28.02.11р. №733. З позовом позивач звернувся 18.04.11р. Доказів, коли саме нарахована та отримана позивачем сума щорічної допомоги на оздоровлення, на підтвердження того, з якого моменту позивачу стало відомо про порушення своїх прав, матеріали справи не містять, внаслідок чого, колегія суддів приходить до висновку проте, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з вимогами про здійснення перерахунку соціальної допомоги на оздоровлення за 2010 рік.
Окрім того, згідно ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Так, суд першої інстанції, частково відмовляючи в задоволенні позовних вимог зазначив, що позовні вимоги, заявлені за 2011 рік є необґрунтованими.
Однак, як свідчать матеріали справи /а.с.18/, відповідачем позивачу нараховано та виплачено суму допомоги на оздоровлення за 2011 рік в розмірі 100,00 грн., що свідчить про підтвердження матеріалами справи факту порушення прав позивача під час нарахування та виплати сум допомоги на оздоровлення за 2011 рік, чого не враховано судом першої інстанції під час ухвалення рішення по справі та внаслідок чого колегія суддів вважає за можливе вийти за межі доводів апеляційної скарги з метою захисту прав та інтересів громадянина - позивача по справі..
Більш того, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зобов'язав відповідача призначити, донарахувати та виплатити та виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення починаючи з 2010 року у розмірі 5 мінімальних заробітних плат на вказаний період, з урахуванням фактично отриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за зазначений період, що свідчить про задоволення позовних вимог, спрямованих на майбутнє.
Такий висновок суду першої інстанції суперечить завданню адміністративного судочинства, закріпленого ст. 2 КАС України, а саме: захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне скасуваати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, задовольнити адміністративний позов частково та частково задовольнити апеляційну скаргу апеляційну скаргу - в частині щодо скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська на постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 09 червня 2011 р. у справі № 2а-3139/11 задовольнити частково.
Постанову Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 09 червня 2011 р. у справі № 2а-3139/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська щодо виплати ОСОБА_2 одноразової щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, нижчих 5 мінімальних заробітних плат.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Заводської районної ради м. Дніпродзержинська здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2010 рік та 2011 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат щорічно, з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний період за виключенням фактично отриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова суду відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко