Україна
Харківський апеляційний господарський суд
адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
справа №АС-03/369-05 суддя Подобайло З.Г.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя Кравець Т.В.
“25» липня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді кравець Т.В., суддів Твердохліба А.Ф., Істоміної О.А.
при секретарі Калугіної Н.Є.
за участю представників:
позивача -Гордеюка О.В., Пулькіна Ю.П.
відповідача -Хижняка О.С.
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (вх.№ 2204Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 04.05.2006р. по адміністративній справі №АС-03/369-05
за позовом Харківського обласного комітету товариства сприяння оборони України, м Харків
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова
про визнання недійсними повідомлень-рішень, -
встановила:
Позивач, Харківський обласний комітет товариства сприяння оборони України, м Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0002442602/0 від 02.12.2003 року, яким позивачу визначені штрафні санкцій на суму 52000,00 грн. за порушення норм врегулювання обігу готівки та № 0002432602/0 від 22.12.2003 року, яким позивачу визначено податкове зобов*язання по прибутковому податку з громадян на суму 10400,00 грн. та штрафних санкцій на суму 20800,00 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 4 травня 2006 року по справі № АС-03/369-05 позовні вимоги задоволені частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0002432602/0 від 22.12.2003 року, на суму 10400,00 грн. по прибутковому податку з громадян та штрафних санкцій на суму 20800,00 грн. У задоволенні вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002442602/0 від 02.12.2003 року, яким позивачу визначені штрафні санкцій на суму 52000,00 грн. за порушення норм врегулювання обігу готівки, відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача державне мито на суму 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 59,00 грн.
Не погодившись з зазначеною постановою, відповідач -ДПІ у Червонозаводському районі, звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якої порушує питання про її скасування та прийняття нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, при цьому посилаючись на те, що судом неповно досліджені обставини справи та вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що постанова місцевого суду законна та обґрунтована, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підприємстві позивача було проведено позапланову документальну перевірку щодо дотримання їм вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2001 року по 01.10.2003 року, за результатами якої складений акт № 290/26-223 від 18.12.2003року.
На підставі зазначеного акта, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002426602/0 від 02.12.2003 року, яким, згідно п. п. «б" п. п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювань обігу готівки", позивачу визначені штрафні санкцій на суму 52000,00 грн. за порушення норм врегулювання обігу готівки та № 0002432602/0 від 22.12.2003 року, яким позивачу, згідно п. п. «б" п. п. 4.2.2 ст. 4 , п. п. 17.1.9 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян", визначено податкове зобов'язання по прибутковому податку з громадян на суму 10400,00 грн. та штрафних санкцій на суму 20800,00 грн.
Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що в порушення підприємством вимог наказу Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. №59 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 10.06.1999 р. №146) «Про затвердження інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" із змінами та доповненнями, з каси підприємства були видані готівкові кошти на відрядження в Італію у загальній сумі 52000,0 грн. фізичній особі Глуховій Т.О., яка в трудових відносинах з ХОК ТСОУ не знаходилась, у штаті підприємства не рахувалась, документи які б підтверджували витрати грошових коштів у сумі 52000,0 грн. Глуховою Т.О. надані не були, згідно відміток у загранпаспорті Глухова Т.О. за кордон не виїжджала, чим порушені вимоги п.1.5 вищезазначеної Інструкції. Підприємством було порушено п.2.15 "Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України 19.02.2001 р. №72. Фінансові санкції за вищевказане порушення передбачені п.1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 із змінами від 11.05.1999 р. №491/99 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".
Позивачем в апеляційному порядку були оскаржені податкові повідомлення-рішення, однак залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.
Крім того, позивач зазначає, що отримав по пошті тільки рішення про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення № 0002432602/0 від 22.12.2003 року, а на податкове повідомлення-рішення № 0002442602/0 від 26.12.2003 року він рішення не отримав.
Відповідач зазначає, що надав відповідь на скарги по обох повідомленнях-рішеннях та відправив їх по пошті рекомендованою кореспонденцією із зворотнім повідомленням в одному конверті та посилається в підтвердження на поштове повідомлення №1206 . Також він надав суду копію рішення від 16.01. 2004 р. про результати розгляду скарги на повідомлення-рішення №0002442602/0, копія журналу реєстрації цього рішення, копія повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.01.2004р. до листа від 16.01.2004 р. №1206.
Позивач зазначає, що оскільки він не отримав у 20-тиденний строк відповідь на скаргу, то він вважає її задоволеною на його користь, що є правомірним на думку судової колегії.
Відповідно до п. 11 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затверджене Наказом ДПА України від 03.03.98 № 93, якщо вмотивоване рішення за скаргою (заявою) платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника), така скарга (заява) вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга (заява) вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника органу державної податкової служби (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.
Крім того, відповідно до п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено право звернення платника податку до контролюючого органу із скаргою про перегляд рішення, у разі коли він вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування, порядок подання скарг , визначені терміни, в які подається скарга, терміни, в які контролюючий орган зобов'язаний прийняти і надіслати (або вручити) вмотивоване рішення, порядок направлення повторних скарг та порядок прийняття рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків.
Вказаною нормою передбачено, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається (не вручається) платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.
Аналізуючи наведені положення норм чинного законодавства, можна зробити висновок, що на кожну скаргу платника податків повинно бути прийнято окреме рішення, яке повинно окремо вручатися (направлятися) йому під розписку чи направлятися поштою з повідомленням про вручення.
Однак ні Закон № 2181-111, ні Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби затверджене Наказом Державної податкової адміністрації України від 03.03.98 р. N 93 (у відповідній редакції), не надають права органу ДПС відправляти одним листом два різних рішення за результатами розгляду скарги , такі дії є безпідставним об'єднанням процедури оскарження двох рішень по різних скаргах, відправлення (вручення) рішення за результатами розгляду скарги є стадією розгляду скарги в розумінні ст. 5 Закону № 2181-111, одне поштове повідомлення може доводити лише факт направлення в передбаченому законом порядку одного рішення за результатами розгляду скарги.
Таким чином висновки місцевого господарського суду стосовно відмови в позові в цій частині, колегія суддів вважає обґрунтованими та законними, оскільки у 20-ти денний термін окремим листом, з повідомленням, рішення по скарзі на податкове повідомлення-рішення №0002442602/0 не направлялось, під розписку не вручено, відповідні твердження позивача про неотримання такого рішення за результатами розгляду скарги відповідачем не спростовані, відправлення такого рішення документально згідно вимог закону не відповідачем підтверджено, що дає підстави вважати , що скарга платника податків за № 8/494 від 26.12.03 р. на податкове повідомлення-рішення №0002442602/0 від 26.12.2003 р. є задоволеною на користь позивача.
Що стосується нарахування відповідачем, згідно податкового повідомлення-рішення № 0002432602/0 31200 грн. штрафу та прибуткового податку, колегія суддів вважає це незаконним.
Так місцевим господарським судом визнано встановленим, що між позивачем та позаштатним тернером-методистом Глуховою Т.О. був укладений договір № 3 від 05.03.02 р., згідно умов якого, передбачена оплата підприємством витрат на відрядження для участі в спортивних змаганнях і повної фінансової звітності тренера.
Згідно наказів голови ХОК ТСОУ у період з березня 2002 р. по липень 2002 р. громадський тренер Глухова Т.А. із спортсменом направлялись в службові відрядження в Італію для участі спортсмена у зборах та змаганнях по тенісу. Спортсменом був Глухов Е. Однак тренер у відрядження не поїхала із-за проблем з оформленням виїзних документів, а поїхав Глухов Е., якому згідно наказом №18 від 11.03.02 р. з 12.03.02 р. по 10.05.02р., було видане посвідчення про відрядження №15а. Гроші, видані спортсмену на відрядження надійшли від спонсорів відповідно до видаткового касового ордеру № 31 07.03.02 р. у розмірі 13000,0 грн., 08.04.02 р. згідно видаткового касового ордеру № 46 - 13000,0 грн., 20.05.02 р. -видатковий касовий ордер № 68 - 13000,0 грн., 20.06.02 р. - видатковий касовий ордер № 93 - 13000,0 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що витрати на відрядження були розраховані у межах норм, передбачених діючими нормативними актами, кошти із загального кошторису , затвердженого 07.03.02 р. були виділені тільки на одну особу - спортсмена Глухова Е. , які витрачені ним, що підтверджується авансовим звітом від 10.05.02 р. на суму 26043,59 грн. та на суму 26017,18 грн. авансовим звітом від 09.07.02 р. із зазначенням суми витрачених коштів із отриманих, на які цілі, на які відрядження та первинними документами до звітів - квитки, контракт, квитанції на проживання , чеки та інші.
Відповідно до ст.11 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.92 р. (надалі - "Декрет"), оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержувані ними від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, за виконання разових та інших робіт, здійснюваних на основі договорів підряду та інших договорів цивільно-правового характеру, та доходи фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи (служби, навчання) одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності."
Відповідно до статті 5 зазначеного Декрету, до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм, передбачених чинним законодавством, за винятком компенсації за невикористану відпустку при звільненні. Те що, витрати на відрядження є компенсаційними витратами виходить з самої суті, призначення та правової природи цих коштів.
Таким чином, колегія судів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про задоволення позову в цій частині.
Отже, постанова господарського суду Харківської області від 4.05.2006 року по справі № АС-03/369-05 є законною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 206, 209, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів апеляційного суду, одностайно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 4 травня 2006 року по справі № АС-03/369-05 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-03/369-05 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Кравець Т.В.
Судді Твердохліб А.Ф.
Істоміна О.А.