Україна
Харківський апеляційний господарський суд
03 липня 2006 року Справа №42/245-06
Судова колегія у складі:
головуючого судді Карбань І.С.,
судді-доповідача Бабакової Л.М., судді Кравець Т.В.
при секретарі Колесніковій С.В.
за участю представників сторін:
позивача -Онопрієнко Л.М. -дов. № 11039/10/10-025 від 30.12.2005р.
1-го відповідача -Єрмолаєва І.Г. -дов. № 026 від 29.08.2005р.
2-го відповідача -Лодяна В.С. -дов. № 896 від 31.05.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу 1-го відповідача, ЗАТ "Харвест-Інвест", (вх. № 2069Х/2-4) на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.05.2006р. по справі № 42/245-06
за позовом ДПІ у Київському районі, м. Харків
до 1) ЗАТ "Харвест-Інвест", м. Харків
2) ЗАТ "Концерн "Авек і Ко", м. Харків
про визнання угоди недійсною
встановила:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2006р. (суддя Яризько В.О.) клопотання ДПІ у Київському районі м. Харкова про забезпечення позову було задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти, які належать ЗАТ "Харвест-Інвест".
1-й відповідач, ЗАТ "Харвест-Інвест", з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 22.05.2006 р. скасувати, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.
Позивач, ДПІ у Київському районі м. Харкова, відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просить суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу 1-го відповідача без задоволення.
2-й відповідач, ЗАТ "Концерн "Авек і Ко", відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, підтримує вимоги апелянта.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Позивач просив визнати недійсною на підставі ст. 49 ГПК України угоду купівлі-продажу цінних паперів б/н від 06.02.2002р., укладену між відповідачами, в частині купівлі-продажу векселя № 80351016025063, емітованого ТОВ "ХарОптТорг" на суму 291600,00 грн.
17.05.2006р. позивач звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать ЗАТ "Харвест-Інвест". В обґрунтування свого клопотання позивач посилається на те, що ЗАТ "Харвест-Інвест" продало вексель, в той час як згідно повідомлення Харківського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку ЗАТ "Харвест-Інвест", як професійний учасник ринку цінних паперів у Харківському територіальному управлінні ДКЦПФР, не обліковується, а отже договір купівлі-продажу векселя укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Відповідно до ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-який стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат.
Оскаржуваною ухвалою накладено арешт на грошові кошти, які належать ЗАТ "Харвест-Інвест", без обмежень. Проте, господарський суд зобов'язаний при накладанні арешту на грошові суми обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат. Всупереч зазначеним вимогам, суд першої інстанції не обмежив піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат.
На підставі викладеного, згідно матеріалів справи, позов не майновий, тому накладання арешту на грошові кошти судом першої інстанції неправомірно, тим більш на всі кошти, які належать ЗАТ "Харвест-Інвест" без вказання номера рахунку, найменування банку та суми.
Позов був заявлений на підставі Цивільного кодексу 1963р.
Відповідно до ст. 49 ЦК України (1963р.) якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Згідно позову умисел був у ЗАТ "Харвест-Інвест". В даному випадку, якщо угода буде визнана недійсною та застосована реституція, то в доход держави все одержане ним повинно бути стягнуто не з ЗАТ "Харвест-Інвест", а з 2-го відповідача - ЗАТ "Концерн "Авек і Ко". Тому, позивач необґрунтовано звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать ЗАТ "Харвест-Інвест".
За таких обставин, судова колегія вважає, що накладання судом першої інстанції арешту на грошові кошти, які належать ЗАТ "Харвест-Інвест", є необґрунтованим, безпідставним, застосованим з порушенням вимог чинного законодавства та без врахування фактичних обставин справи.
1-й відповідач, звертаючись до апеляційної інстанції зі скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 22.05.2006р., помилково додав до скарги платіжне доручення № 413 від 26.05.2006р., яким сплатив держмито в сумі 1458,00 грн.
Так як згідно чинного законодавства держмито за подачу апеляційної скарги на ухвалу не сплачується, то судова колегія вважає за необхідне повернути надмірно сплачене держмито в сумі 1458,00 грн. 1-му відповідачу.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому судова колегія вважає, що є підстави для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 43, 66, 99, 101, 102, п.2 ст.103, ч.1 п.4 ст.104, ст.105, ст. 106 ГПК України, судова колегія, -
постановила:
Апеляційну скаргу 1-го відповідача задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.05.2006р. по справі № 42/245-06 скасувати.
Клопотання ДПІ у Київському районі м. Харкова про забезпечення позову залишити без задоволення.
Повернути 1-му відповідачу з державного бюджету надмірно сплаченого державного мита в розмірі 1458,00 грн. згідно платіжного доручення № 413 від 26.05.2006р.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідну довідку.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Судді Бабакова Л.М.
Кравець Т.В.