04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" квітня 2013 р. Справа№ 5011-32/4874-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
за участю представників:
від позивача: Зозуля А.А. - дов. б/н від 21.03.2013
від відповідача: Чорна О.О. - дов. б/н від 07.09.2011
від ВДВС: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-
Адріа-Лізинг"
на ухвалу господарського суду міста Києва
від 13.03.2013 (суддя Якименко М.М.)
у справі №5011-32/4874-2012
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий
Дім „Вассма"
на неправомірні дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського
районного управління юстиції у місті Києві
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-
Адріа-Лізинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий
Дім „Вассма"
про стягнення 553528,10 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2012 у справі №5011-32/4874-2012 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (надалі - позивач, стягувач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Вассма" (надалі - відповідач, боржник) та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з оплати лізингових платежів у сумі 544848,61 грн., три проценти річних у сумі 4589,11 грн. та інфляційні в сумі 3590,38 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2012 у справі №5011-32/4874-2012, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Вассма" на неправомірні дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві щодо виконання наказу господарського суду міста Києва від 08.06.2012 у справі №5011-32/4874-2012 задоволено частково, скасовано постанову про арешт коштів боржника ВП №33867145 і постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №33867145.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2013 у справі №5011-32/4874-2012 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 та ухвалу господарського суду міста Києва від 07.11.2012 у справі №5011-32/4874-2012 скасовано, а справу №5011-32/4874-2012 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі №5011-32/4874-2012 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Вассма" задоволено частково, скасовано постанову про арешт коштів боржника ВП №33867145 і постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №33867145.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі №5011-32/4874-2012 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити відповідачу у задоволенні скарги на дії державного виконавця.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала господарського суду міста Києва у справі №5011-32/4874-2012 від 13.03.2013, на думку апелянта, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, які полягають у тому що судом першої інстанції в порушення частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України не взято до уваги вказівок суду касаційної інстанції, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 05.02.2013 у справі №5011-32/4874-2012, та знову не було досліджено додаткові угоди №1 від 05.02.2010 та №2 від 26.04.2011 до договору фінансового лізингу №079-07/2008 від 05.08.2008 щодо настання терміну виконання зобов'язань. Крім того, позивач стверджує, що зобов'язання відповідача на підставі наказу господарського суду міста Києва від 08.06.2012 у справі №5011-32/4874-2012 виникли після 31.01.2011 (введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника), а тому мораторій не розповсюджується на вимоги, за якими відкрито виконавче провадження №33867145. Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції неправильно оцінив докази у справі та дійшов неправильного висновку про те, що на вимоги позивача поширюється дія мораторію.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою та просить залишити її без змін.
Представники органу державної виконавчої служби в судове засідання не з'явились, поважних причин неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 05.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг", як лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Вассма", як лізингоодержувачем, було укладено договір фінансового лізингу №079-07/2008, згідно якого лізингодавець прийняв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (розфасувально-пакувальна машина мод. С3V/2) у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим договором, а лізингоодержувач - сплачувати лізингові платежі, зазначені в графіку платежів, щомісяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.
У зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Вассма" своїх зобов'язань за вищевказаним договором щодо сплати лізингових платежів, Товариством з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" було заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Вассма" про стягнення з останнього (з урахуванням зменшення суми позовних вимог) 553528,10 грн. у судовому порядку, який рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2012 задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з оплати лізингових платежів у сумі 544848,61 грн., три проценти річних у сумі 4589,11 грн. та інфляційні в сумі 3590,38 грн. На виконання вказаного рішення, 08.06.2012 було видано відповідний наказ.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.08.2012 стягувач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій разом з вимогою про відкриття виконавчого провадження просив одночасно з відкриттям провадження накласти арешт на кошти та майно боржника.
Постановами Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Вовк С.В. від 16.08.2012 було відкрито виконавче провадження на виконання наказу господарського суду міста Києва від 08.06.2012 у справі №5011-32/4874-2012, накладено арешт на кошти боржника та на все майно, що належить боржнику, а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.
04.09.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Вассма" звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою, в якій просило (з урахуванням заяви про зміну вимог за скаргою) визнати дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві незаконними, скасувати постанову про арешт коштів боржника і постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесених 16.08.2012 на виконання наказу господарського суду міста Києва від 08.06.2012 у справі №5011-32/4874-2012.
Доводи скарги боржника полягали у тому, що 31.01.2011 господарським судом міста Києва було винесено ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство №49/45-б, пунктом 4 якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з моменту порушення провадження у справі, зупинено виконання боржником грошових зобов'язань, а також зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань. Крім того, скаржник зазначав, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Вассма" 16.03.2012 до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві було подане повідомлення про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Здійснивши новий розгляд справи, суд першої інстанції прийняв рішення про часткове задоволення скарги виходячи з того, що дія мораторію, введеного ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі №49/45-б одночасно з порушенням провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Вассма", поширюється на вимоги стягувача у даній справі, оскільки законодавством встановлено, що мораторій поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також на задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань.
Крім того, суд першої інстанції посилався на те, що 16.03.2012 боржник звертався до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві з повідомленням про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, яке було отримане останнім 16.03.2012, а тому Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, у тому числі, всі його державні виконавці, був обізнаний про існування таких обставин. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у разі введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, державний виконавець не мав права вживати заходів, спрямованих на примусове виконання рішення, окрім винесення постанов про відкриття та зупинення виконавчого провадження.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно частини 2 статті 25 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Як вбачається із матеріалів справи, у заяві стягувача містилася вимога про накладення арешту на кошти та майно боржника, на підставі якої Головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Вовк С.В. було одночасно з відкриттям виконавчого провадження накладено арешт на кошти та майно боржника.
Пунктом 8 частини 1 статті 37 Закону України „Про виконавче провадження" в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження, передбачено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній на момент порушення провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Вассма", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Так, 31.01.2011 ухвалою господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №49/45-б про банкрутство боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
Разом з тим, судова колегія з цього приводу вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Зокрема, суд касаційної інстанції у постанові від 05.02.2013 у справі №5011-32/4874-2012 зазначив, що висновок, якого дійшов суд першої інстанції та з яким погодився суд апеляційної інстанції стосовно того, що із рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2012 у справі №5011-32/4874-2012 вбачається, що на вимоги стягувача поширюється дія мораторію, не відповідає матеріалам справи, оскільки безпосередньо із змісту вищенаведеного рішення не вбачається моменту настання терміну виникнення зобов'язання відповідача сплатити лізингові платежі (по рахунках за 16-й, 17-й, 39-й, 40-й, 41-й, 42-й, 43-й, 44-й на суму 544848,61 грн.) за договором фінансового лізингу №079-07/2008 від 05.08.2008, а міститься лише посилання на графік внесення лізингових платежів, з урахуванням додаткових угод №1 від 05.02.2010 та №2 від 26.04.2011, які наявні у матеріалах справи, проте не були досліджені судом під час розгляду скарги на дії державного виконавця, що є порушенням приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в порушення статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України не було досліджено додаткові угоди №1 від 05.02.2010 та №2 від 26.04.2011 до договору фінансового лізингу №079-07/2008 від 05.08.2008 щодо настання терміну виконання зобов'язань.
Так, господарським судом міста Києва у рішенні від 23.05.2012 було встановлено, що додатковими угодами №1 від 05.02.2010 та №2 від 26.04.2011 до договору фінансового лізингу №079-07/2008 від 05.08.2008 сторонами було продовжено строк лізингу до 44 місяців та визначено суми та графік погашення лізингових платежів, на підставі яких позивачем виставлено до сплати рахунки у кількості 8 шт. за 16-й, 17-й, 39-й, 40-й, 41-й, 42-й, 43-й та 44-й лізингові періоди на загальну суму 544848,61 грн.
Зокрема, згідно додаткової угоди №1 від 05.02.2010 лізингові платежі за вищевказані лізингові періоди підлягали сплаті у наступні строки:
- 16-й - 06.06.2011 (пункт 2.7 додаткової угоди №1);
- 17-й - 06.08.2011 (пункт 2.8 додаткової угоди №1);
- 39-й - 06.11.2011 (пункт 1.4 додаткової угоди №1);
- 40-й - 06.12.2011 (пункт 1.4 додаткової угоди №1);
- 41-й - 06.01.2012 (пункт 1.4 додаткової угоди №1).
Згідно додаткової угоди №2 від 26.04.2011 лізингові платежі за вищевказані лізингові періоди підлягали сплаті у такі строки:
- 16-й - 06.10.2011 (пункт 2.2 додаткової угоди №2);
- 17-й - 06.10.2011 (пункт 2.3 додаткової угоди №2);
- 39-й - 06.11.2011 (пункт 1.4 додаткової угоди №2);
- 40-й - 06.12.2011 (пункт 1.4 додаткової угоди №2);
- 41-й - 06.01.2012 (пункт 1.4 додаткової угоди №2);
- 42-й - 06.02.2012 (пункт 1.4 додаткової угоди №2);
- 43-й - 06.03.2012 (пункт 1.4 додаткової угоди №2);
- 44-й - 06.04.2012 (пункт 1.4 додаткової угоди №2).
Із вищезазначених додаткових угод вбачається, що у відповідача перед позивачем на момент подання позову виникла заборгованість зі сплати лізингових платежів на загальну суму 544848,61 грн., яку було стягнуто рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2012 та видано відповідний наказ.
Беручи до уваги вищевикладені обставини, колегія суддів встановила, що всі зобов'язання відповідача, за якими стягуються грошові кошти на підставі наказу від 08.06.2012 у справі №5011-32/4874-2012, виникли після 31.01.2011, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введений ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі №49/45-б, не розповсюджується на вимоги позивача, які були задоволені господарським судом міста Києва, на виконання наказу якого було відкрито виконавче провадження №33867145.
Отже, дії Головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Вовк С.В. щодо відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на майно та кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Вассма" є законними.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі №5011-32/4874-2012 має бути скасована, із прийняттям нової ухвали про відмову у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Вассма" на дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 33, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі №5011-32/4874-2012 скасувати.
3. Винести нову ухвалу, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Вассма" у задоволенні скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Дім „Вассма" (04201, м. Київ, вул. Мінське шосе, буд. 4, код ЄДРПОУ 33937992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (03056, м. Київ, вул. Польова, буд. 24, код ЄДРПОУ 35378830) витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у сумі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 50 коп.
5. Матеріали справи №5011-32/4874-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Новіков М.М.
Судді Зубець Л.П.
Мартюк А.І.