Провадження: 22-ц/790/3128/3130/13 Справа: 2027/19178/2012 Категорія: «окреме провадження» Головуючий 1 інстанції: Зінченко Ю.Є. Доповідач: Піддубний Р.М.
24 квітня 2013 року. м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді: Піддубного Р.М.,
суддів: Швецової Л.А., Хорошевського О.М.,
при секретарі: Колісник Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 березня 2013 року та ухвалу цього ж суду від 26 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Ленінський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, про встановлення факту родинних відносин, -
встановила:
У листопаді 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, мотивуючи який зазначили, що у зв'язку зі смертю їх батька ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилась спадщина на ? частину жилого будинку АДРЕСА_1. Відповідно до складеного батьком 12 березня 1996 року заповіту вищевказане нерухоме майно він заповів дочці ОСОБА_2 та відповідачеві ОСОБА_3 в рівних частинах. Посилаючись на те, що на час народження ОСОБА_1 його батьки в шлюбі не перебували, у зв'язку з чим в свідоцтві про його народження відсутній запис про батька, позивачі просили встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та його сестрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також між ОСОБА_1 та його батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 26 березня 2013 року позов ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду на підставі п. 2 ч.1 ст. 207 ЦПК України.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 березня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили рішення та ухвалу скасувати, в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин справу направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції, а в частині позовних вимог ОСОБА_2 ухвалити нове рішення, яким заявлений нею позов задовольнити.
Належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_6 до суду апеляційної інстанції не з'явилися, із заявою про відкладення розгляду справи до суду не звернулися.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1, поданої від його імені ОСОБА_2, без розгляду, суд першої інстанції керувався тим, що остання не має повноважень на ведення справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК). Подання позовної заяви має відбуватись з дотриманням певних умов.
Зокрема, частиною восьмою статті 119 ЦПК передбачено, що якщо позовна заява подається представником позивача, до неї додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.
Як убачається із матеріалів справи, у листопаді 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили встановити факт родинних відносин між братом ОСОБА_1 та сестрою ОСОБА_2, а також між ОСОБА_1 та його батьком ОСОБА_5
Встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позовну заяву від імені ОСОБА_1 підписано позивачкою ОСОБА_2, яка надала до суду посвідчену 15 листопада 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 довіреність, відповідно до тексту якої ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником і вести справи, що стосуються визнання недійсним заповіту його батька ОСОБА_5
Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
За правилами ч. 1 ст. 44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа.
Нотаріально посвідченою 15 листопада 2010 року довіреністю ОСОБА_1 чітко визначив обсяг повноважень свого представника - ОСОБА_8, які обмежуються представництвом його інтересів у справах щодо визнання заповіту недійсним.
Пунктом 2 частини 1 ст. 207 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Оскільки нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 обмежив обсяг повноважень свого представника - ОСОБА_8 представництвом його інтересів лише у справах, у яких предметом (матеріально-правовою вимогою) позову є визнання складеного ОСОБА_5 заповіту недійсним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України підстав для залишення без розгляду поданої від імені ОСОБА_1 неповноважним представником - ОСОБА_2 позовної заяви про встановлення факту родинних відносин.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачкою обставини, на які вона посилалась, як на підставу своїх вимог про встановлення факту родинних відносин між нею та ОСОБА_1
Колегія суддів також погоджується з такими висновками з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належних та допустимих доказів на підтвердження факту родинних відносин з ОСОБА_1 позивачкою до суду першої інстанції не надано.
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник не з'явилися, своїм процесуальним правом надати докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено
поважними причинами, не скористалися.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, підставою для звернення особи за захистом свого права є порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права.
Як убачається із матеріалів справи, складеним 20 березня 1996 року та посвідченим державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори заповітом ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, відповідно до якого належну йому частину жилого будинку АДРЕСА_1 заповів в рівних частинах ОСОБА_3 та позивачці ОСОБА_2, яка 13 вересня 1999 року отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_5
Отже право ОСОБА_2 на спадщину після смерті батька ОСОБА_5 нею фактично та юридично реалізоване, об'єктивних даних про оспорювання цього права іншими особами матеріали справи не містять, а тому підстави для звернення до суду за його захистом, в тому числі й шляхом встановлення факту родинних відносин, відсутні.
Оскільки судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 312 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 березня 2013 року та ухвалу цього ж суду від 26 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді