ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/3731/13 17.04.13
За позовом: Іноземного підприємства "ГФК ЮКРЕЙН"
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность Спорт - ТВ"
про: стягнення 199.375,83 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: Гребенченко О.А. - представник за довіреністю від 15.02.2013 № 71/1;
відповідача: Олексенко Н.В. - представник за довіреністю від 03.01.2013, б/н.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання та на умовах укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Поверхность Спорт - ТВ" та іноземним підприємством "ГФК ЮКРЕЙН" договору про надання маркетингових послуг від 21.01.2011 № 4511, останній надав, а відповідач отримав послуги загальною вартістю 344.470,50 грн., проте останній свої грошові зобов'язання за даним договором виконав не у повному обсязі, сплативши позивачеві лише 156.577,50 грн.
Таким чином, позивач просить суд задовольнити вимоги та стягнути з відповідача 199.375,83 грн., з яких: 187.893,00 грн. - основна заборгованість; 3.483,19 грн. - пеня та 7.999,64 грн. - 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2013 порушено провадження у справі № 910/1005/13.
Відповідач надав суду відзив, згідно з яким останній зазначив, що відносно відповідача порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому стягнення на підставі документу суду про примусове виконання рішення неможливе. Відповідач також зазначив, що відповідно ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, а тому у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені та 3 % річних слід відмовити.
Відповідач також зазначив у відзиві про необхідність у розстроченні виконання рішення з метою акумулювання грошових коштів для погашення своєї заборгованості перед позивачем у повному обсязі.
Позивач, не погодившись із запереченнями відповідача, надав суду письмові пояснення, з яких вбачається, оскільки вимоги позивача виникли після порушення справи про банкрутства, тобто є поточними, дія мораторію на ці вимоги не розповсюджується, а неустойка нараховується за загальними правилами.
Щодо розстрочення виконання рішення позивач заперечив, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу щодо обставин, на які посилається відповідач, обґрунтовуючи необхідність у розстроченні виконання рішення суду.
Крім того, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача, оскільки виконання рішення може бути утрудненим або неможливим.
В судовому засіданні 17.04.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін спору, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -
Між іноземним підприємством «ГФК Юкрейн» (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Поверхность Спорт-ТВ" (далі - відповідач) укладено договір про надання маркетингових послуг від 21.01.2011 № 4511 (далі - Договір).
Згідно з предметом Договору позивач надає відповідачеві на умовах, вказаних у Договорі, маркетингові послуги, а саме надає Дані соціологічного дослідження «ТВ панель» для їх використання відповідачем в своїй господарській діяльності (п. 1.1 Договору).
Крім того, відповідно п. 1.2 Договору, позивач зобов'язався включити ТВ канал СПОРТ 1 у перелік каналів, що надаються в програмному забезпеченні MARKDATA з Даними трансляції дослідження телевізійної сітки каналів, включення в стандартизовану базу телевізійної сітки каналів.
Відповідач, в свою чергу, зобов'язався здійснювати на користь позивача платежі за виконані роботи та послуги, які надаються відповідачеві за Договором (п. 1.3 Договору).
Відповідно п. 9.1 Договору оплата виконаних робіт здійснюється відповідно до Кошторису, який є додатком № 1 до Договору. Вартість виконуваних робіт та послуг, що надаються та відповідно ціна Договору - можуть змінюватися відповідно до умов, визначених у Додатку № 1.
Оплата робіт здійснюється щомісячно на підставі рахунків за поточний місяць, які надаються відповідачеві на початку місяця та мають бути сплачені згідно графіку оплати, що надано в Додатку (п. 9.2 Договору).
Як вбачається з пункту 9.3 Договору виконані роботи, надані послуги, кожного календарного місяця, оформлюються Актом про здачу-приймання виконаних робіт, наданих послуг, які передаються відповідачеві до 10-го числа місяця наступного за звітним та при відсутності письмово оформлених заперечень з боку відповідача, повинні бути підписані на початку місяця наступного за звітним та один підписаний екземпляр переданий позивачеві протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання.
Відповідно п. 1.1 Додатку № 1, ціна Договору за період з 1.02.2011 по 31.12.2011 становить 344.470,50 грн.
Пунктом 1.2 Додатку № 1 передбачено, що оплата згідно Договору здійснюється щомісячно на підставі виставлених рахунків. Щомісячна сума, яка підлягає оплаті складає 31.315,50 грн.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Так, позивач, на виконання взяти на себе зобов'язань за Договором та на його умовах, надав відповідачеві послуги загальною вартістю 344.470,50 грн., що підтверджується на ступними Актами здачі-прийняття робіт: від 31.03.2011 № 1 (лютий-березень 2011), від 30.04.2011 № 2 (квітень 2011), від 31.05.2011 № (травень 2011), від 30.06.2011 № 4 (червень 2011), від 31.07.2011 № 5 (липень 2011), від 31.08.2011 № 6 (серпень 2011), від 30.09.2011 № 7 (вересень 2011), від 31.10.2011 № 8 (жовтень 2011), від 30.11.2011 № ( листопад 2011), від 31.12.2011 № (грудень 2011), належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах даної справи.
Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Однак, відповідач, всупереч умов договору та в порушення прав позивача, отримані послуги на користь останнього оплатив не у повному обсязі, сплативши 156.577,50 грн., про що свідчать наявні у матеріалах даної справи виписки з розрахункового рахунку позивача (належним чином засвідчені копії виписок з розрахункового рахунку банківської установи містяться у матеріалах даної справи).
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 187.893,00 грн.
Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту погашення відповідачем своєї заборгованості за отримані ним послуги на користь позивача до суду не подано.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення грошового зобов'язання.
Отже, виходячи з наведеного вище, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані, але не оплачені у повному обсязі послуги у розмірі 187.893,00 грн. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.
В той же час, з огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Договором, а саме п. 11.3, встановлена відповідальність за прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт. Згідно даного пункту Договору відповідач сплачує на користь позивача неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховуються пеня від суми боргу.
Відповідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Таким чином, враховуючи допущене відповідачем порушення виконання грошового зобов'язання за Договором, позивач заявив вимоги про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені у сумі 3.483,19 грн. та 3 відсотка річних за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 7.999,64 грн.
Щодо заперечень відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до статей 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (від 01.01.2011 - редакція чинна на момент порушення провадження у справі № 28/99-б про банкрутство відповідача) (далі - Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
З огляду на наведене, можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Крім того, відповідно до приписів п. 5.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 № 04-5/1193 дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів та виплату (стягнення) заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди (частини 6 та 24 статті 1, частина 6 статті 12 Закону).
Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Тому нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі. Зазначене повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 11.06.2012 у справі № 21-179а12.
Відповідач у відзиві також зазначив, що до вимог позивача про стягнення неустойки у вигляді пені слід застосувати наслідки спливу позовної давності встановленої положеннями ст. 267 ЦК України, оскільки відповідно ст. 258 ЦК України, зокрема, до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік. Однак такі твердження відповідача є необґрунтованими, з огляду на те, що неустойка у вигляді пені розрахована позивачем з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 258 ЦК України.
Виходячи з викладеного, заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними.
Отже, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 3.483,19 грн. підлягають задоволенню, за розрахунками позивача, які в свою чергу перевірені та визнані судом вірними.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 7.999,64 грн., суд зазначає, що такі вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню за розрахунками позивача, які перевірені судом та визнані вірними.
Отже, підсумовуючи викладені вище обставини та наведені норми матеріального права, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а тому відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору покладаються на відповідача.
Відповідач у відзиві на позов просив суд розстрочити виконання рішення з метою акумулювання грошових коштів для погашення наявної перед позивачем заборгованості. В іншому випадку, виконання рішення призведе до ліквідації відповідача.
Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Проаналізувавши матеріали даної справи, суд дійшов висновку по відсутність підстав для розстрочення виконання даного рішення, оскільки відповідачем не доведено та не надано суду жодного доказу на підтвердження тих обставин, на які посилається відповідач у відзиві, як того вимагає ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, щодо заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, які належать відповідачу, суду зазначає наступне.
Частиною першою статті 12 Закону встановлено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.
Отже, з огляду на те, що стосовно відповідача порушено провадження у справі про банкрутство, питання щодо забезпечення вимог позивача повинно вирішуватися в межах процедури банкрутства. Таким чином, заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поверхность Спорт-ТВ" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34; код ЄДРПОУ: 32850083, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Іноземного підприємства «ГФК Юкрейн» (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34; код ЄДРПОУ: 23512435, на будь який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) - 187.893,00 (сто вісімдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 00 коп. - основного боргу; 3.483,19 (три тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 19 коп. - пені; 7.999,64 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 64 коп. - 3 % річних; 3.987,52 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 52 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 24.03.2013 року.
Суддя С.В. Балац