Справа: № 2а-4752/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кривовяз А.П.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
16 квітня 2013 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Вівдиченко Т.Р,
Федорової Г.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 05 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про стягнення недоплачених сум щомісячної державної допомоги дітям війни,-
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05 вересня 2011 року позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність відповідача та стягнуто на користь позивача щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни з 26.12.2010 року по 05.09.2011 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, починаючи з 09.07.2007 року та виплачувати її в повному розмірі довічно з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до п.4 ч. 8 ст.183-2 КАС України апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
Згідно ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни має розраховуватися з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року - 695,00 грн., з 01.04.2010 року-706,00 грн., з 01.07.2010 року - 709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст.6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, колегія суддів погоджується в висновком суду першої інстанції, щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови перерахувати та виплатити пенсію позивачу, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу, як дитині війни з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з доводами позивача, що викладені в її апеляційній скарзі, щодо зобов'язання відповідача проводити в подальшому виплати основної та додаткової пенсії. Оскільки відповідно до принципів судочинства у судовому порядку підлягають захисту порушені чи оспорювані права, тобто суд не може захистити право особи, яке на її думку може бути порушене в майбутньому.
Таким чином, колегія суддів вважає, що задоволення вимог позивача проводити такі нарахування і виплати надалі у відповідності до положень чинного на час проведення таких нарахувань та виплат законодавства є задоволенням позову на майбутнє та порушенням норм процесуального права. Тому в цій частині вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Проте суд першої інстанції не вірно визначив дату до якої підлягає перерахунку допомога позивачу, як дитині війни.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанову суду необхідно змінити та визначити дату до якої відповідач має здійснювати перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивача.
Приймаючи до уваги ті обставини, що позивач звернувся до суду 25.06.2011 року, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з 26.12.2010 року по 26.06.2011 року відповідно до ст. 99 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зазначення в резолютивній частині дати до якої підлягає перерахунку та виплаті грошова допомога позивачу, як дитині війни, у розмірах визначених ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 198, 201, 205,207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 05 вересня 2011 року - змінити, виклавши абзаци другий та третій резолютивної частини постанови наступним чином:
«Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, щодо відмови у нарахуванні ОСОБА_3, щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 26.12.2010 року по 26.06.2011 року - протиправною».
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва нарахувати та виплатити на користь позивача - ОСОБА_3 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 26.12.2010 року по 26.06.2011 року з урахуванням проведених виплат».
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович
Судді: Т.Р. Вівдиченко
Г.Г. Федорова
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Вівдиченко Т.Р.
Федотов І.В.