Номер справи 623/1543/13-к
Номер провадження 1-кп/623/87/2013
26.04.2013 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючий суддя - Герцов О.М.
секретар - Бобриш М.С.
з участю прокурора Лапіна І.О.
обвинуваченого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харків, Україна, громадянин України, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 в силу ст. 89 КК України не судимий, одружений, працює Ізюмському ІКВ ВКП, ід. номер НОМЕР_1.
у вчиненні злочину, передбаченого ст.263 ч. 1 КК України,
відповідно до обвинувального акту від 18.04.2013 р., ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що з 2012 року за місцем свого мешкання в квартирі АДРЕСА_1, незаконно зберігав, без передбаченого законом дозволу, механічну суміш вибухових речовин метальної дії - бездимними порохами чотирьох видів, що виготовлені промисловим способом.
05 квітня 2013 року о 17 годин 30 хвилин, в ході обшуку даного домоволодіння працівники міліції виявили та вилучили речовину, яка згідно висновку судово - балістичної експертизи № 39 від 13 квітня 2013 року, є механічною сумішшю вибухових речовин метальної дії - бездимними порохами чотирьох видів, що виготовлені промисловим способом, загальною масою 249 грам, яку ОСОБА_1, незаконно зберігав, без передбаченого законом дозволу.
Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 263 ч. 1 КК України. Вказані дії органом досудового розслідування кваліфіковані за ст.263 ч.1 КК України, тобто тобто зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
18 квітня 2013 року між підозрюваним ОСОБА_1 та прокурором Ізюмської міжрайонної прокуратури Лапіним І.О. була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Згідно такої угоди ОСОБА_1 та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ст. 263 ч. 1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 за ч.1 ст. 263 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі, із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 ріки, із покладенням обов'язків передбачених ст.76 п.п 2-4 КК України. Стягнути із ОСОБА_1 витрати на проведення судової експертизи вибухових речовин в сумі 1345,96 грн.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного: обвинувачений без застереження визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 за ч.1 ст. 263 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, із звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 ріки, із покладенням обов'язків передбачених ст.76 п.п 2-4 КК України. Стягнути із ОСОБА_1 витрати на проведення судової експертизи вибухових речовин в сумі 1345,96 грн.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України та наслідки її невиконання.
Згідно п.1 ч.3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені ч. 4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 472 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Суд переконався що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 472, 474 КПК України суд -
Затвердити угоду від 18 квітня 2013 року про визнання винуватості ОСОБА_1 та прокурором Ізюмської міжрайонної прокуратури Лапіним І.О.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України та призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
На підставі п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись на реєстрацію.
Стягнути із ОСОБА_1 витрати на проведення судової експертизи вибухових речовин в сумі 1345,96 грн. на користь держави
Речові докази - знищити.
Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ізюмського міськрайонного суду О.М.Герцов