ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
22 квітня 2013 року № 826/3337/13-а
В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А., суддів: Власенкової О.О., Кротюка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державної митної служби України
до Державної виконавчої служби України
про визнання протиправною та скасування постанови,
Державна митна служба України звернулася до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 19 лютого 2013 року ВП № 33525010 про накладення штрафу у розмірі 680 грн.
Ухвалою суду від 5 квітня 2013 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою суду від 10 квітня 2013 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Під час розгляду справи представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 18 квітня 2013 року не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Пункт перший статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання 18 квітня 2013 року, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на закони України "Про виконавче провадження", "Про державну виконавчу службу" та зазначає, що постанова відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 33525010 від 19 лютого 2013 року про накладення штрафу є протиправною, оскільки Державна митна служба України не отримувала постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 33525010, а тому у Державної виконавчої служби України відсутні підстави для накладення штрафу за невиконання рішення без поважних причин.
Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з тих підстав, що відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України правомірно накладено на Державну митну службу України штраф, оскільки рішення Закарпатського окружного адміністративного суду Державною митною службою України в добровільному порядку не виконано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
19 лютого 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесена постанова № 33525010 про накладення на Державну митну службу України штрафу в розмірі 680 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії та рішення про поновлення на роботі.
Вказана постанова прийнята при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-0770/134/2011 від 11 липня 2011, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України з 27 грудня 2010 року на займаній до звільнення посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста "Ужгород" Чопської митниці Державної митної служби України.
Відповідно до Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною другою статті 2 Закону № 606 встановлено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Згідно частини першої статті 25 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається (частина четверта статті 25 Закону № 606).
Відповідно до статті 89 Закону № 606 у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Отже, з аналізу статті 89 Закону № 606 вбачається, що боржник несе відповідальність за невиконання рішення без поважних причин.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження № 33525010 по примусовому виконанню виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду № 2а-0770/134/2011 від 11 липня 2011 року про поновлення ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України з 27 грудня 2010 року на займаній до звільнення посаді начальника відділу митного оформлення № 1 митного поста "Ужгород" Чопської митниці Державної митної служби України.
Частиною п'ятою статті 25 Закону № 606 встановлено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
У відповідності до частини першої статті 31 Закону № 606 копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження надіслання на адресу Державної митної служби України копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 33525010 та отримання вказаної постанови позивачем.
Разом з тим, представник позивача зазначила, що Державна митна служба України не отримувала постанови про відкриття виконавчого провадження № 33525010. На підтвердження своєї позиції представник позивача надала лист начальника управління справами Державної митної служби України від 17 квітня 2013 року № 11.1/1-99, згідно якого відповідно до бази даних в ПІК "Канцелярія" постанова відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 20 липня 2012 року № 33525010 про відкриття виконавчого провадження до Державної митної служби України не надходила.
Отже, з огляду на встановлене та з урахуванням того, що Державна митна служба України не була повідомлена про відкриття виконавчого провадження № 33525010 по примусовому виконанню виконавчого листа Закарпатського окружного адміністративного суду № 2а-0770/134/2011 від 11 липня 2011 року про поновлення ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України, то відповідно, висновки відповідача щодо невиконання Державною митною службою України без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, судом визнаються необгрунтованими.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для накладення на Державну митну службу України штрафу за невиконання без поважних причин рішення суду, а тому постанова відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 19 лютого 2013 року ВП № 33525010 визнається протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.
Враховуючи положення статті 87 та статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує повернути позивачеві судовий збір за рахунок коштів відповідача.
Керуючись статтями 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Державної митної служби України задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 19 лютого 2013 року ВП № 33525010 про накладення штрафу у розмірі 680 (шістсот вісімдесят) грн.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Державної митної служби України судові витрати у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної виконавчої служби України.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий М.А.Бояринцева
Судді О.О.Власенкова
О.В. Кротюк