Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
18 квітня 2013 р. № 820/1763/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Севастьяненко К.О.,
при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,
за участю представника позивача - Погорєлової А.В.,
представника відповідача 1 - Шульги В.Т.,
прокурора - Ковальчак В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "СПС" до Харківської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, за участю прокурора м. Харкова про скасування рішення та скасування картки відмови, стягнення суми,-
Позивач, приватне підприємство «СПС», звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці, Харківської обласної митниці, Головного управління державного казначейства України в Харківській області, у якому з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просить суд: скасувати рішення Харківської митниці про визначення митної вартості товарів від 26.05.2010 року №800000006/2010/002001/1, скасувати картку відмови Харківської митниці в прийнятті митної декларації №800000015/0/00477 від 27.05.2010 року, скасувати картку відмови Харківської митниці в прийнятті митної декларації №800000015/0/00461 від 27.05.2010 року, стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «СПС» код ЄДРПОУ 31062161 надмірно нараховану Харківською митницею та сплачену приватним підприємством «СПС» суму ввізного мита 7717,34 грн. та податку на додану вартість у розмірі 9260,81 грн. (разом 16978,15 грн.).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року позовну заяву за позовом Приватного підприємства "СПС" до Харківської митниці, Харківської обласної митниці, Головного управління державного казначейства України в Харківській області, за участю прокурора м.Харкова про скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови, стягнення суми - в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2013 року касаційну скаргу позивача частково задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2012 року - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року прийнято до розгляду справу за адміністративним позовом приватного підприємства "СПС" до Харківської митниці, Харківської обласної митниці, Головного управління державного казначейства України в Харківській області, за участю прокурора м. Харкова про скасування рішення, скасування картки відмови, стягнення суми.
Ухвалою суду від 16.04.2013 року замінено первинного відповідача - Харківську митницю на належного відповідача - Харківську обласну митницю та замінено первинного відповідача - Головне управління державного казначейства України в Харківській області на належного відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог з уточненнями позивач зазначив, що ним з метою імпорту товару «морква шматочками», «хлоп'я помідорів», «часник подрібнений», «червоний перець паприка (Capsicum)» було подано до Харківської митниці декларацію митної вартості від 25.05.2010 року № 800000015.2010.326436.001, в якій було визначено вартість товару за першим методом оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) з дотриманням положень ст. 267 Митного кодексу України. Проте відповідач-1 не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товару «часник подрібнений», в результаті відповідачем-1 було відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації, прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №800000006/2010/002001/1 від 26.05.2010 року резервним (шостим) методом, на підставі чого було видано карту відмови в прийнятті митної декларації №800000015/0/00461 від 27.05.2010 року. З огляду на це, позивач був вимушений подати до митного органу нову митну декларацію № 800000015.2010.326731.001 від 27.05.2010 року з урахуванням сум завищення митної вартості товару. Але в результаті перерахунку сум заявлених ПП "СПС" та сум митного органу виявились розбіжності у гр. 47 митної декларації № 800000015.2010.326731.001 від 27.05.2010 року. У зв'язку з необхідністю внесення змін у вказану графу митним органом було видано картку відмови № 800000015/0/00477 від 27.05.2010 року, а позивач подав нову відкореговану декларацію №800000015/2010/326748 від 28.05.2010 року. Позивач вважає зазначене рішення та відповідні картки відмови незаконними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з чим, просить також стягнути з Державного бюджету України надмірно нараховану та сплачену ПП «СПС» суму ввізного мита 7717,34 грн. та податку на додану вартість у розмірі 9260,81 грн. На думку позивача, митним органом безпідставно застосовано шостий метод визначення митної вартості товару, оскільки ним не доведено обґрунтованість сумнівів щодо заниження ПП "СПС" вартості ввезеного товару.
Представник відповідача, Харківської обласної митниці, заперечуючи проти позову надав письмові заперечення, в яких зазначив, що під час митного оформлення товару ПП "СПС" у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленого декларантом рівня митної вартості товарів, декларантом позивача на вимогу митного органу додаткових документів для підтвердження митної вартості надано не було, що унеможливило використання методу визначення митної вартості товарів за ціною договору. Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, митна вартість була визначена за резервним (шостим) методом.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача, Харківської обласної митниці, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначив, що у зв'язку з неправильним заповненням ПП "СПС" граф митної декларації митним органом було видано дві картки відмови в прийнятті митної декларації: №800000015/0/00461 від 27.05.2010 року та № 800000015/0/00477 від 27.05.2010 року.
Прокурор в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неприбуття не повідомив, заперечень проти позову не надав.
Відповідно до ч. 4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач, Приватне підприємство «СПС», пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, код 31062161, місцезнаходження: 61020, м.Харків, проспект Постишева, буд.93, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтвом про державну реєстрацію (т.1 а.с.11, т.2 а.с.162).
Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.
Судом встановлено, що 11.01.2010 року між Приватним підприємством «СПС» (Україна) (надалі - Позивач) та Компанією XUZHOU LUJIAN DEHYDRATED VEGETABLE CO., LTD XUZHOU (Китай), було укладено Контракт №110110-14 (надалі - Контракт) (т.1 а.с.25-29), відповідно до якого Компанія XUZHOU LUJIAN DEHYDRATED VEGETABLE CO., LTD XUZHOU зобов'язалася поставити позивачеві товар згідно специфікації до вказаного договору, а Приватне підприємство «СПС» зобов'язалось прийняти вказаний в специфікації товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах вказаного договору.
Відповідно до Специфікації №2 від 09.03.2010 р. до Контракту №110110-14 від 11.01.2010 року (т.1 а.с.30) Компанія XUZHOU LUJIAN DEHYDRATED VEGETABLE CO., LTD XUZHOU зобов'язалась поставити, а Приватне підприємство «СПС» прийняти товар «морква шматочками» 10x10x2 мм вагою 8000 кг за ціною 1,440 доларів США за 1 кг загальною вартістю 11520,00 доларів США, «часник подрібнений» 1 мм вагою 4500 кг за ціною 1,180 доларів США за 1 кг, загальною вартістю 5310,00 доларів США, «червоний перець паприка (Сарricum)» 9 мм вагою 4500 кг за ціною 3,50 доларів США за 1 кг, загальною вартістю 15750,00 доларів США (надалі - товар), на загальну суму 32580,00 доларів США.
Умови оплати товару визначені в п.п.7.1 контракту. Згідно п.п.7.2 контракту умови оплати товару можуть змінюватися і вказуються в специфікаціях.
Специфікацією №2 від 09.03.2010 року до контракту №110110-14 від 11.01.2010 року визначено, що оплата повинна бути здійснена Покупцем (Позивачем) трьома частинами: попередня оплата - 27,13%, 67,87% по отриманню копій всіх відвантажувальних документів та кінцевий розрахунок 5% протягом 7 днів після отримання товару на складі Приватного підприємства «СПС».
Свої зобов'язання з оплати отриманого товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 32580,00 дол. США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №28 від 10.03.2010 року на суму 8838,00 дол. США, №55 від 21.04.2010 року на суму 23042,00 дол. США, №80 від 04.06.2010 року на суму 700,00 дол. США, на загальну суму 32580,00 доларів США.
На виконання Контракту №110110-14 від 11.01.2010 року зі Специфікацією №2 від 09.03.2010 року позивачеві згідно комерційного інвойсу №ODЕ2010-2 від 12.03.2010 року надійшов вказаний товар (т.1 а.с.32).
25.05.2010 року позивачем до Харківської митниці була подана митна декларація (форма МД-2) №800000015/2010/326436 від 25.05.2010 року (т.1 а.с.63-65), в якій було заявлено митну вартість товару за першим методом оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме - «червоний перець паприка», 4500 кг - 134158,49 грн., «часник подрібнений», 4500 кг - 51286,05 грн., «морква шматочками», 8000 кг - 107660,25 грн.
Разом з митною декларацією №800000015/2010/326436 від 25.05.2010 року позивачем було подано до Харківської митниці пакет документів, необхідних для митного оформлення товару. Зокрема, відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані відповідачеві-1 наступні документи: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №80000/3/04/01741 від 21.01.2010 року, попередня митна декларація №800000015/2010/310605/001 від 13.05.2010 року, попередня митна декларація №800000015/2010/310605/002 від 13.05.2010 року, попередня митна декларація №800000015/2010/310605/003 від 13.05.2010 року, накладна CMR №22/10 від 16.05.2010 року, коносамент (Bill of Lading) SMTAOS020408 від 09.04.2010 року, рахунок-фактура (інвойс) ODE2010-2 від 12.03.2010 року, специфікація №2 від 09.03.2010 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) №110110-14 від 11.01.2010 року, договір (контракт) про перевезення №0109/09 від 01.09.2009 року, карантинний дозвіл (Мінагрополітики України) №75/02706 від 15.03.2010 року, фітосанітарний сертифікат (Мінагрополітики України) №75/21- від 25.05.2010 року, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (МОЗ України) №05.03.02-03/21788 від 02.04.2010 року, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (МОЗ України) №05.03.02-03/21787 від 02.04.2010 року, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (МОЗ України) №05.03.02-03/34018 від 21.05.2010 року, довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами (ДПА України) Жовтневого району №47 від 21.04.2010 року, сертифікат про походження товару №ССРІТ 095104706 від 07.04.2010 року.
При здійсненні митного контролю відповідачем-1 було встановлено невідповідність митної вартості заявленого позивачем товару «часник подрібнений» - 1,180 дол. США/кг інформації з бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі БД ЄАІС ДМСУ) щодо фактів митного оформлення іншими митницями України такого ж товару за цінами 4,7 дол. США/кг, 3,64 дол. США/кг, 4,65 дол. США/кг, 3,51 дол. США/кг, 2,54 дол. США/кг, 2,52 дол. США/кг, 2,67 дол. США/кг (т.1 а.с.152-154). У зв'язку з чим направлено запит до відділу контролю митної вартості, з метою перевірки правильності визначення митної вартості товару.
Відповідно до інформації, яка міститься у декларації митної вартості (форма ДМВ-1) №800000015/2010/326436 декларант позивача 26.05.2010 року зазначив, що додаткових документів надати можливості немає, просив видати рішення, про що поставив свій підпис (т.1 а.с.149-150).
Митним органом було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №800000006/2010/002001/1 від 26.05.2010 року, відповідно до якого було визначено митну вартість товару «часник подрібнений» із застосуванням шостого резервного методу визначення вартості товару у розрахунку 2,52 дол. США/кг загальною вартістю 11340,00 дол. США, за яким збільшено митну вартість товару, що ввозився позивачем (т.1 а.с.67).
Відповідачем-1 було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №800000015/0/00461від 27.05.2010 року (т.1 а.с.61), відповідно до якої відповідач-1 відмовив у митному оформленні ВМД №800000015.2010.326436 від 25.05.2010 року з причин необхідності внесення змін в гр.12, 45 ВМД після прийняття до митного оформлення (ст.90 МКУ) відповідно до рішення про визначення митної вартості товарів №800000006/2010/002001/1 від 26.05.2010 року.
Відповідно ч. 3 ст. 264 Митного Кодексу України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
Позивачем було надіслано до відповідача-1 звернення №27/1-1 від 27.05.2010 року з проханням відповідно до ст. 264 Митного кодексу України надати дозвіл випустити у вільний обіг під гарантію сплати до державного бюджету суму податків і зборів згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (т.1 а.с.68).
Листом Харківської митниці від 27.05.2011 року № 21/04-5509 (т.1 а.с.69) було надано дозвіл на випуск товарів у вільний обіг під гарантію.
27.05.2010 року позивачем до відповідача-1 була подана декларація митної вартості №800000015/2010/326731 від 27.05.2010 року (т.1 а.с.72-74), в якій було заявлено митну вартість товару - «червоний перець паприка», 4500 кг - 134156,91 грн., «часник подрібнений», 4500 кг - 89874,04 грн., «морква шматочками», 8000 кг - 107659,10 грн.
Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №800000015/0/00477 від 27.05.2010 року (т.1 а.с.70) Харківська митниця відмовила позивачеві у прийнятті ВМД №800000015/2010/326731 від 27.05.2010 року у зв'язку із необхідністю внесення змін в гр. 47 ВМД після прийняття до митного оформлення, ст.90 Митного кодексу України.
Декларантом було складено та надано до митниці ВМД № 800000015/2010/326748 від 28.05.2010 року (а.с.118-120), в якій було заявлено митну вартість товару - «червоний перець паприка», 4500 кг - 134152,19 грн., «часник подрібнений», 4500 кг - 89870,63 грн., «морква шматочками», 8000 кг - 107655,64 грн. Відповідно до декларації митної вартості від 28.05.2010 року до вказаної ВМД (т.1 а.с.121-122), митну вартість товару «часник подрібнений» визначено із застосуванням резервного методу.
Суд вважає, що відповідач-1, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів від 26.05.2010 року №800000006/2010/002001/1 із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти методів, як це встановлено ч.5 ст.266 Митного кодексу України, а також без обґрунтування неможливості їх застосування, діяв з порушенням вимог ст.266 Митного кодексу України зважаючи на наступне.
В письмових поясненнях та уточненнях до позовної заяви представник позивача наполягав на належному документальному підтвердженні заявленого рівня митної вартості товару «часник подрібнений» вагою 4500 кг за ціною 1,180 доларів США за 1 кг. Представник позивача зазначив, що до митної декларації №800000015/2010/326748 були подані, окрім вказаних у декларації, додаткові документи - платіжні доручення, рахунок на оплату фрахту, лист-пропозиція продавця, копія вантажної митної декларації країни відправлення (експортна декларація), двостороння заява продавця та покупця про відсутність пов'язаності, калькуляція товару, сертифікат якості, висновок експертного товарознавчого дослідження, тощо. (т. 1 а.с. 185, т. 3 а.с. 110-118).
В підтвердження своєї правової позиції представником позивача надані до суду копії декількох калькуляцій собівартості товару від фірми-виробника (т.1 а.с. 49-50, 202-203, 222,240-241), висновок експертного товарознавчого дослідження №34 від 21.05.2010 року (т.1 а.с.204-209), які, як зазначає позивач, були надані декларантом до відповідача-1.
На вищевказаних документах відсутні відбитки штампу та печатки посадової особи митного органу, чи інші відомості, що можуть підтвердити подання їх до митного оформлення. Крім того, документи, які, на думку представника ПП «СПС», були своєчасно подані до митниці, декларантом не зазначені як додатки в графі 44 ВМД «Додаткова інформація / Подані документи / Сертифікати і дозволи», яка була складена декларантом та подана до митниці.
Доказів того, що декларантом позивача були подані до відповідача-1 зазначені документи, судом не встановлено. В матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження надання декларантом до митного оформлення зазначених документів. На вимогу суду надати підтвердження своєчасної подачі калькуляції собівартості товару від виробника та експертного висновку, представник позивача доказів не надав.
Зважаючи на викладене вище, суд критично ставиться до пояснень позивача про те, що ним подавалися до відповідача-1 відповідна калькуляція ціни виробника та висновок експертного товарознавчого дослідження.
Проте, суд зазначає, що сам факт неподання позивачем вказаних документів до митного органу не є підставою для відмови в митному оформленні товару зважаючи на наступне.
Згідно ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 - 275 Митного кодексу України, статтею 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф".
Статтями 259 - 265 Митного кодексу України встановлено права та обов'язки декларанта та митниці при визначенні митної вартості товару.
Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до вищезазначених приписів Митного кодексу України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлено Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766. При цьому порядок заповнення декларації митної вартості встановлено Порядком заповнення декларації митної вартості, затвердженим наказом Державної митної служби України від 2 грудня 2003 року N 828.
Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766 визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно до п.11 вказаного Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на ту обставину, що при попередніх декларуваннях позивачем додатково надавались калькуляція товару від виробника та висновок експертного товарознавчого дослідження, у зв'язку з тим, що вищевказаними положеннями законодавства на позивача покладений обов'язок подання лише вичерпного переліку документів для підтвердження митної вартості товарів.
Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України.
Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, які возяться на митну територію України є:
метод оцінки за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції") (метод 1);
метод оцінки за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод 2);
метод оцінки за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);
метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4);
метод оцінки на основі додавання вартості (обчислена вартість) (метод 5);
резервний метод (метод 6).
Відповідно до ч. 2 ст. 266 Митного кодексу України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
Згідно ч. 5 ст. 266 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, лише якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх додатково витребуваних документів.
Проте, такий висновок не ґрунтується на фактичних обставинах справи та суперечить нормам діючого законодавства, оскільки згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1176, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 266 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) (перший метод), використовується в разі якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або, хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) (шостий метод).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Таким чином, резервний (шостий метод) застосовується у тому випадку, якщо у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу.
Крім того, застосувавши замість визначеного позивачем першого методу шостий метод визначення митної вартості товару, відповідач-2 не надав доказів неможливості застосування наступних після першого методів визначення митної вартості товарів, що суперечить ч.ч.2, 3 ст. 266 Митного кодексу України.
Суд критично ставиться до тверджень Харківської обласної митниці про те, що було встановлено, що за фактами митного оформлення іншими митницями України мінімальний рівень митної вартості товару «часник подрібнений» значно вищий, та що наявність інформації щодо фактів митного оформлення митницями України ідентичних подібних (аналогічних) товарів за іншою ціною є достатньою підставою для виникнення сумнівів у правильності заявленої митної вартості, зважаючи на наступне.
Інформація про рівень митної вартості товару «часник подрібнений», на яку посилається Харківська обласна митниця, не містить умов контрактів, за якими здійснювалася поставка вказаних товарів та ціну товару відповідно до умов контракту (т.1 а.с.152-154).
За приписами ст.267 Митного кодексу України до митної вартості товарів за ціною договорів щодо товарів, які імпортуються (перший метод), включаються, крім ціни, що була фактично сплачена за товари, інші витрати понесені покупцем (витрати на завантаження, розвантаження, транспортування, страхування товару та інше), зазначені у частині 2 вказаної статті.
З інформації, на яку посилається Харківська обласна митниця (т.1 а.с.152-154), не вбачається рівнів цін товару за контрактами та складових витрат, понесених покупцями, з яких була визначена митна вартість такого товару.
Таким чином, суд зазначає, що під час митного оформлення товару відповідачем-1 не встановлено наявність умов або застережень, які виключають визначення вартості товарів за основним методом.
Зазначена позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена при розгляді судової справи цієї категорії у постанові від 29.05.2012 р. по справі № 21-91а12 (т. 3 а.с. 57-60).
В силу ч.2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення Харківської обласної митниці про визначення коду товару №800000006/2010/002001/1 від 26.05.2010 року та відмов у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №800000015/0/00477 від 27.05.2010 року та №800000015/0/00461 від 27.05.2010 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України, у разі, якщо після сплати декларантом додатків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надмірно сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
Враховуючи те, що митним органом неправомірно було прийнято рішення про визначення митної вартості товару «часник подрібнений», то сплачені позивачем у відповідності до гр. 47 митної декларації №800000015/2010/326748 від 28.05.2010 року 7717,34 грн. мита та 9260,81 грн. ПДВ., що підтверджується платіжним дорученням №1148 від 28.05.2010 року, є надмірно сплаченими коштами і підлягають поверненню позивачу.
Повна сплата сум податку до Державного бюджету України підтверджується проставлянням Харківською митницею у графі "С" вказаної митної декларації штампу "Сплачено", із зазначенням дати 28.05.2010 року та підпису посадової особи митної служби, що представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалось.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та перевіряє чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, саме митний орган зобов'язаний надавати докази правомірності своїх дій в частині визначення митної вартості товарів, доводити законність і обґрунтованість своїх дій.
Однак, відповідачем не надано належних доказів виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем відомостей про вартість товару, послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів або доцільності застосування інших ніж основний методів, причин неможливості застосування основного методу оцінки за ціною договору, для застосування якого позивачем було надано усі необхідні для цього документи.
Отже, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів №800000006/2010/002001/1 від 26.05.2010 року та відмовляючи у прийнятті митної декларації №800000015/0/00477 від 27.05.2010 року, №800000015/0/00461 від 27.05.2010 року Харківська митниця діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "СПС" до Харківської обласної митниці, Головного управління державної казначейської служби України в Харківській області, за участю прокурора м. Харкова про скасування рішення та скасування картки відмови, стягнення суми - задовольнити.
Скасувати рішення Харківської митниці (повноваження перейшли до Харківської обласної митниці) про визначення митної вартості товарів №800000006/2010/002001/1 від 26.05.2010 р.
Скасувати картку відмови Харківської митниці (повноваження перейшли до Харківської обласної митниці) в прийнятті митної декларації №800000015/0/00477 від 27 травня 2010 року.
Скасувати картку відмови Харківської митниці (повноваження перейшли до Харківської обласної митниці) в прийнятті митної декларації, №800000015/0/00461 від 27 травня 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "СПС" (код ЄДРПОУ 31062161, адреса: пр. Постишева, 93 м. Харків, 61020) надмірно сплачену суму ввізного мита 7717,34 грн. (сім тисяч сімсот сімнадцять грн. 34 коп.).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "СПС" (код ЄДРПОУ 31062161, адреса: пр. Постишева, 93 м. Харків, 61020) суму надмірно сплаченого податку на додану вартість 9260,81 грн. (дев'ять тисяч двісті шістдесят грн. 81 коп.).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "СПС" (код ЄДРПОУ 31062161, адреса: пр. Постишева, 93 м. Харків, 61020) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 (три грн. 40 коп.) грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 24.04.2013 року.
Суддя К.О. Севастьяненко