ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
18 квітня 2013 року № 826/2987/13-а
О 12 годині 27 хвилин в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10,
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Калайді К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профконсалт плюс"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Профконсалт плюс" звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 січня 2013 року № 0000412240 та № 0000422240.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Податковий кодекс України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Профконсалт плюс" правомірно відображено суму отриманого прибутку та правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, оскільки господарські взаємовідносини за участю позивача та його контрагента підтверджуються необхідними первинними документами, а тому висновки Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби щодо заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Профконсалт плюс" податку на прибуток та податку на додану вартість є неправомірними.
Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, та зазначив, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби правомірно збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Профконсалт плюс" суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Профконсалт плюс" відображені в податковій звітності господарські взаємовідносини з суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, які мають безтоварний характер.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Профконсалт плюс" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.
В період з 3 грудня 2012 року по 7 грудня 2012 року на підставі направлення від 3 грудня 2012 року № 2023, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Профконсалт плюс" з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 1 лютого 2012 року по 28 лютого 2012 року.
За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби складено акт від 14 грудня 2012 року № 622/22-511/37826191, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Профконсалт плюс":
- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, підпункту 138.5.1 пункту 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 186 712 грн., в тому числі по періодам: за І квартал 2012 року на суму 186 712 грн.;
- пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 177 821 грн., у тому числі по періодам: за лютий 2012 року на суму 177 821 грн.
На підставі складеного акту перевірки 29 січня 2013 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення:
- № 0000412240, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Профконсалт плюс" суму грошового зобов'язання у розмірі 233 390 грн., з яких за основним платежем - 186 712 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 46 678 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), код платежу: 3014010100;
- № 0000422240, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "Профконсалт плюс" суму грошового зобов'язання у розмірі 222 276 грн., з яких за основним платежем - 177 821 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 44 455 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 3011021000.
Так, при проведенні перевірки Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби зроблений висновок про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю "Профконсалт плюс" податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки взаємовідносини між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профконсалт плюс" не спричиняють реального настання правових наслідків.
Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби прийшла до висновку про завищення витрат та про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на підставі акту Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Державної податкової служби від 18 червня 2012 року № 2514/17-2/НОМЕР_5, яким встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 порушено частину першу, п'яту статті 203, частини першу, другу статті 215, статтю 216, статтю 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з ТОВ "Профконсалт плюс", в результаті чого зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону.
До вказаного висновку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Державної податкової служби прийшла з тих підстав, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження поставки товару.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Разом з тим, суд зазначає, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.
Проте, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
Зазначена правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
1 листопада 2011 року між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профконсалт плюс", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу товарів № 17, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти у власність від продавця товари.
Згідно видаткових накладних від 1 лютого 2012 року № РН-00000290, від 2 лютого 2012 року № РН-0000030, від 3 лютого 2012 року № РН-0000035, від 3 лютого 2012 року № РН-0000031, від 3 лютого 2012 року № РН-0000036, від 6 лютого 2012 року № РН-0000040, від 6 лютого 2012 року № РН-0000039, від 6 лютого 2012 року № РН-0000037, від 8 лютого 2012 року № РН-0000041, від 8 лютого 2012 року № РН-0000044, від 9 лютого 2012 року № РН-0000048, від 9 лютого 2012 року № РН-0000047, від 9 лютого 2012 року № РН-0000046, від 10 лютого 2012 року № РН-0000055, від 13 лютого 2012 року № РН-0000050, від 13 лютого 2012 року № РН-0000052, від 13 лютого 2012 року № РН-0000049, від 13 лютого 2012 року № РН-0000051, від 14 лютого 2012 року № РН-0000060, від 14 лютого 2012 року № РН-0000056, від 14 лютого 2012 року № РН-0000059, від 15 лютого 2012 року № РН-0000067, від 15 лютого 2012 року № РН-0000061, від 17 лютого 2012 року № РН-0000068, від 17 лютого 2012 року № РН-0000069, від 20 лютого 2012 року № РН-0000073, від 20 лютого 2012 року № РН-0000072, від 20 лютого 2012 року № РН-0000070, від 20 лютого 2012 року № РН-0000071, від 21 лютого 2012 року № РН-0000076, від 22 лютого 2012 року № РН-0000077, від 24 лютого 2012 року № РН-0000078, від 24 лютого 2012 року № РН-0000079, від 27 лютого 2012 року № РН-0000090, від 27 лютого 2012 року № РН-0000089, від 28 лютого 2012 року № РН-0000087, від 29 лютого 2012 року № РН-0000088 суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 поставив ТОВ "Профконсалт плюс" товар на загальну суму 1 066 923,10 грн.
На виконання умов договору поставки суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 виписав на користь ТОВ "Профконсалт плюс" податкові накладні:
- № 29 від 1 лютого 2012 року на загальну суму 56 132,12 грн., в тому числі ПДВ - 9355,35 грн.,
- № 30 від 2 лютого 2012 року на загальну суму 33 039 грн., в тому числі ПДВ - 5 506,50 грн.,
- № 31 від 3 лютого 2012 року на загальну суму 58 768,02 грн., в тому числі ПДВ - 9 794,67 грн.,
- № 35 від 3 лютого 2012 року на загальну суму 3 943,18 грн., в тому числі ПДВ - 657,20 грн.,
- № 36 від 3 лютого 2012 року на загальну суму 25 309,87 грн., в тому числі ПДВ - 4 218,31 грн.,
- № 37 від 6 лютого 2012 року на загальну суму 52 275,06 грн., в тому числі ПДВ - 8 712,51 грн.,
- № 39 від 6 лютого 2012 року на загальну суму 53 022,19 грн., в тому числі ПДВ - 8 837,03 грн.,
- № 40 від 6 лютого 2012 року на загальну суму 4 754,45 грн., в тому числі ПДВ - 792,41 грн.,
- № 41 від 8 лютого 2012 року на загальну суму 43 922,42 грн., в тому числі ПДВ - 7 320,40 грн.,
- № 44 від 8 лютого 2012 року на загальну суму 50 140,69 грн., в тому числі ПДВ - 8 356,78 грн.,
- № 46 від 9 лютого 2012 року на загальну суму 47 606,78 грн., в тому числі ПДВ - 7 934,46 грн.,
- № 47 від 9 лютого 2012 року на загальну суму 39 438 грн., в тому числі ПДВ - 6 573 грн.,
- № 48 від 9 лютого 2012 року на загальну суму 51 948,85 грн., в тому числі ПДВ - 8 658,14 грн.,
- № 55 від 10 лютого 2012 року на загальну суму 3 841,52 грн., в тому числі ПДВ - 640,25 грн.,
- № 49 від 13 лютого 2012 року на загальну суму 18 594,43 грн., в тому числі ПДВ - 3 099,07 грн.,
- № 50 від 13 лютого 2012 року на загальну суму 4 624,31 грн., в тому числі ПДВ - 770,72 грн.,
- № 51 від 13 лютого 2012 року на загальну суму 46 430,56 грн., в тому числі ПДВ - 7 738,43 грн.,
- № 52 від 13 лютого 2012 року на загальну суму 59 736,70 грн., в тому числі ПДВ - 9 956,12 грн.,
- № 56 від 14 лютого 2012 року на загальну суму 22 135,87 грн., в тому числі ПДВ - 3 689,31 грн.,
- № 59 від 14 лютого 2012 року на загальну суму 40 500 грн., в тому числі ПДВ - 6 750 грн.,
- № 60 від 14 лютого 2012 року на загальну суму 40 286,75 грн., в тому числі ПДВ - 6 714,46 грн.,
- № 61 від 15 лютого 2012 року на загальну суму 4 751,15 грн., в тому числі ПДВ - 791,86 грн.,
- № 67 від 15 лютого 2012 року на загальну суму 25 843,04 грн., в тому числі ПДВ - 4 307,17 грн.,
- № 68 від 17 лютого 2012 року на загальну суму 5 036,98 грн., в тому числі ПДВ - 839,50 грн.,
- № 69 від 17 лютого 2012 року на загальну суму 45 878,98 грн., в тому числі ПДВ - 7 646,50 грн.,
- № 70 від 20 лютого 2012 року на загальну суму 5 317,18 грн., в тому числі ПДВ - 886,20 грн.,
- № 71 від 20 лютого 2012 року на загальну суму 42 333,22 грн., в тому числі ПДВ - 7 055,54 грн.,
- № 72 від 20 лютого 2012 року на загальну суму 4 749,48 грн., в тому числі ПДВ - 791,58 грн.,
- № 73 від 20 лютого 2012 року на загальну суму 59 877,65 грн., в тому числі ПДВ - 9 979,61 грн.,
- № 76 від 21 лютого 2012 року на загальну суму 25 565,65 грн., в тому числі ПДВ - 4 260,94 грн.,
- № 77 від 22 лютого 2012 року на загальну суму 2 804,70 грн., в тому числі ПДВ - 467,45 грн.,
- № 78 від 24 лютого 2012 року на загальну суму 36 928,56 грн., в тому числі ПДВ - 6 154,76 грн.,
- № 79 від 24 лютого 2012 року на загальну суму 3 294,61 грн., в тому числі ПДВ - 549,10 грн.,
- № 87 від 28 лютого 2012 року на загальну суму 14 416,01 грн., в тому числі ПДВ - 2 402,67 грн.,
- № 89 від 27 лютого 2012 року на загальну суму 27 747,58 грн., в тому числі ПДВ - 4 624,60 грн.,
- № 90 від 27 лютого 2012 року на загальну суму 3 838,39 грн., в тому числі ПДВ - 639,73 грн.,
- № 88 від 29 лютого 2012 року на загальну суму 2 089,43 грн., в тому числі ПДВ - 348,24 грн.
На підтвердження перерахування коштів на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 позивачем надані платіжні доручення.
Щодо визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, суд зазначає про наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).
Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.
Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
При цьому, суд звертає увагу, що під час розгляду справи судом досліджено оригінали первинних документів, складених по взаємовідносинам між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ "Профконсалт плюс", та встановлено, що на всіх видаткових та податкових накладних міститися печатка суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1.
Відносно доводів представника відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних на підтвердження поставки товару позивачу від його контрагента, суд зазначає про наступне.
Представник позивача під час розгляду справи підтвердила факт відсутності товарно-транспортних накладних, проте зазначила, що суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 та ТОВ "Профконсалт плюс" орендують нежитлове приміщення за однією адресою, а тому товар позивачу автомобільним транспортом не поставлявся.
Як вбачається з матеріалів справи, 1 грудня 2011 року між Приватним акціонерним товариством "Республіканська оптово-роздрібна база "Крим", як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профконсалт Плюс" укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування три холодильні камери загальною площею 712 кв.м, нежитлове приміщення загальною площею 23,7 кв.м., стоянку автотранспорту, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно договору оренди нежилого приміщення від 6 січня 2012 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 орендує у ПрАТ "Республіканська оптово-роздрібна база "Крим" нежиле приміщення: 1/2 холодильної камери загальною площею 128 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Правовідносини позивача з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, які перевірялися відповідачем, виникли та тривали на протязі лютого 2012 року.
Враховуючи наведене, суд приймає до уваги доводи представника позивача відносно того, що позивач та його контрагент є орендаторами приміщень, які знаходяться за однією адресою.
При цьому, позивачем на підтвердження отримання товару "Профконсалт Плюс" від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надано книгу обліку, в якій відображено рух товару по складу.
Крім того, представником позивача під час розгляду справи на підтвердження отримання товару (овочів, фруктів) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, в подальшому придбаного ТОВ "Профконсалт Плюс", надано договір укладений між ПП "Нантехімідж" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, договір укладений між ПП "Команд" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні.
На підтвердження використання придбаного у фізичної особи-підприємцем ОСОБА_1 у власній господарській діяльності позивачем надано договір від 1 листопада 2011 року № МП007235, укладений між ДП "Маркет-Плазо", як покупцем, та ТОВ "Профконсалт Плюс", як постачальником, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності із замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладжній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. В договорі зазначено, що товар постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної торгівлі покупцем через мережу магазинів "Фуршет".
На підтвердження фактичної реалізації товару ДП "Маркет-Плазо" позивачем надано видаткові накладні, товарно-транспорті накладні та рахунки, згідно яких позивач оплачував послуги автоперевізника, який здійснював перевезення товару із орендованого позивачем приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети його здійснення, спрямованої на отримання прибутку, висновки відповідача про те, що правочин не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним, судом до уваги не приймаються.
Разом з тим, суд зазначає, що на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.
Крім того, згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Профконсалт Плюс", затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 28 серпня 2012 року, ТОВ "Профконсалт Плюс" відповідно до своєї мети, предмету створення та діяльності здійснює, зокрема, оптову торгівлю фруктами й овочами.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності ОСОБА_1 є: посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля з лотків та на ринках, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля іншими продуктами харчування, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.
Враховуючи наведене, суд зазначає про відповідність вчинених правочинів статутній діяльності ТОВ "Профконсалт Плюс".
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.
З огляду на встановлене, суд зазначає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та відображено витрати за наслідками операцій з ОСОБА_1, тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 січня 2013 року № 0000412240 та № 0000422240 визнаються протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Профконсалт плюс" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 січня 2013 року № 0000412240.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби від 29 січня 2013 року № 0000422240.
4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профконсалт плюс" судові витрати у розмірі 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А.Бояринцева
Повний текст постанови складений 25 квітня 2013 року.