Справа № 825/1437/13-а
23 квітня 2013 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний колегією суддів у складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
суддів Соломко І.І., Клопота С.Л.,
при секретарі Музика С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Чернігівської митниці про стягнення коштів, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Чернігівської митниці, в якому просить стягнути з Державної митної служби України та Чернігівської митниці на його користь середню заробітну плату за весь час затримки виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року в період з 21 лютого 2012 року по 11 березня 2013 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року його поновлено на посаді інспектора сектора митного оформлення №1 митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці з 31 грудня 2011 року, зобов'язано Чернігівську митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 грудня 2011 року по 21 лютого 2012 року. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року апеляційну скаргу Державної митної служби України та Чернігівської митниці залишено без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року без змін.
Наказом Чернігівської митниці №129-к від 12 березня 2013 року позивача поновлено на посаді, інспектора сектора митного оформлення №1 митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці з 30 грудня 2011 року.
Враховуючи вищевикладене вважає, що з Державної митної служби України та Чернігівської митниці підлягає стягненню середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.
Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні повністю та надав заперечення, в яких зазначив наступне. При розгляді справи № 2а/2570/440/2012 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України та Чернігівської митниці про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі і стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Чернігівським окружним адміністративним судом 21.02.2012 року була прийнята постанова, якою ОСОБА_1 був поновлений на роботі з 30.12.2011року. Чернігівську митницю зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2011 року по 21.02.2012 року. На виконання зазначеної постанови Чернігівського окружного адміністративного суду митницею було нараховано та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2011 року по 21.02.2012 року, про що зазначає у позовній заяві і позивач. Відповідно до довідки-розрахунку виплаченого матеріального забезпечення від 09.04.2013 року №06/1702 ОСОБА_1 у період з 26.01.2012 року по 21.01.2013 року перебував на обліку в Чернігівському центрі зайнятості, отримував соціальні послуги та забезпечення відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Сума матеріального забезпечення - допомоги по безробіттю, що виплачена Чернігівським центром зайнятості безробітному ОСОБА_1 за період з 26.01.2012 року по 19.01.2013 року склала 10006,23 грн. Згідно абзацу другому п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. На підставі вищевикладеного просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідачів, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судом позивач проходив службу в Чернігівській митниці на різних посадах, а з 09.07.2010 року на посаді інспектора сектора митного оформлення №1 митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці.
Наказом Державної митної служби від 30.12.2011 року №2763-к та наказом Чернігівської митниці від 30.12.2011 року №956-к, припинено перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1 інспектора сектора митного оформлення №1 митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу».
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року його поновлено на посаді інспектора сектора митного оформлення №1 митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці з 30.12.2011 року та зобов'язано Чернігівську митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2011 року по 21.02.2011 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року залишено без змін.
В Чернігівській митниці позивача поновлено на роботі - відповідно до наказу Чернігівської митниці від 12.03.2013 року №129-к, що підтверджується копією витягу з наказу Чернігівської митниці (а.с. 12).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Будь-яка публічна служба є державною службою.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон №3723-XII).
Згідно частини 1 статті 30 Закону №3723-XII державна служба особи може бути припинена, як з підстав визначених цим законом, так і за загальними підставами, визначеними Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Отже, затримка виконання власником рішення органу по розгляду трудових спорів про поновлення на роботі незаконно звільненого або незаконно переведеного працівника тягне обов'язок власника (мається на увазі підприємство, роботодавець) виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки.
Постановою Пленуму Верховного суду України №9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" визначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).
Позивача поновлено на посаді з 30.12.2011 року, проте відповідачем видано наказ про поновлення на роботі позивача лише 12.03.2013 року.
На виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року позивачу було нараховано та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2011 року по 21.02.2012 року.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що період часу з 22 лютого 2012 року по 11 березня 2013 року року (до моменту поновлення позивача на посаді) є періодом вимушеного прогулу позивача, а втрачений за цей час заробіток, відповідно до вимог чинного трудового законодавства України, підлягає відшкодуванню, виходячи з розміру середньоденного заробітку за останні два місяці, що передували звільненню.
Частина 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне, згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та змінити форму захисту порушеного права позивача, а саме, зобов'язати Чернігівську митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час затримки виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року в період з 22 лютого 2012 року по 11 березня 2013 року.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що право кожного на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Чернігівської митниці про стягнення коштів підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Чернігівської митниці - задовольнити частково.
Зобов'язати Чернігівську митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час затримки виконання постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року в період з 22 лютого 2012 року по 11 березня 2013 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Заяць
Судді І.І. Соломко
С.Л. Клопот