Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"18" липня 2006 р. Справа № АС-11/70-06
Колегія суддів у складі:
головуючого судді , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Семенченка В.В. (дов. № 98/10/10-014 від 17.07.06р.)
відповідача - Кравченко Т.В. (дов. б/н від 01.03.06р.)
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Богодухівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківськоїобласті, м. Богодухів (вх. № 1923 Х/З) на рішення господарського суду Харківської області від 17.04.06 р. по справі № АС-11/70-06
за позовом Богодухівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківськоїобласті, м. Богодухів
третя особа на боці позивача Державне підприємство "Дублянський спиртовий завод", с. Дублянка, Краснокутського району, Харківської області
до Відділу Державної виконавчої служби в Краснокутському районі Харківської області, с. Дублянка, Краснокутського району, Харківської області
про скасування постанови про накладення арешту, -
встановила:
У лютому 2006 року Богодухівська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до господарського суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби в Краснокутському районі Харківської області від 03.01.2006 року про арешт коштів ДП "Дублянський спиртовий завод", мотивуючи тим, що відповідач не мав права на арешт коштів у сумі 612000,00 грн., так як вони є сумою акцизного збору не можуть бути використані на інші цілі та є бюджетним фондом.
Постановою господарського суду Харківської області від 17.04.06р. по справі №АС-11/70-06 (суддя М.І. Черленяк) в задоволенні позову відмовлено.
Позивач з даною постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову винесеною з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить її скасувати.
Відповідач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу зазначає, що Богодухівське МДПІ не є стороною провадження у даній справі, а відповідач - ВДВС Краснокутського РУЮ - ліквідований, тому позивачу було правомірно відмовлено у позові.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. ст. 2, 5 Закону України “Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в України покладається на державну виконавчу службу, державний виконавець здійснює необхідні засоби що до своєчасного та повного виконання рішення зазначеного в документі про примусове виконання рішень (виконавчий документ) у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.
Відповідно до частини 5 ст. 124 Конституції України судове рішення ухвалюється судами іменем України і є обов'язковим для виконання на всій території України.
Згідно зі ст. ст. 18, 24 Закону України “Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа.
На підставі ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, накладається арешт.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 03 січня 2006 року державним виконавцем ВДВС Краснокутського районного управління юстиції Охмат О.І. винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти у сумі 2249377, 38 грн. що містяться на рахунках ДП "Дублянський спиртовий завод", відкритих в установах банків.
Разом з цим, серед вказаних рахунків був також арештований рахунок в Краснокутському відділенні ВАТ "Мегабанк", на якому зберігалася сума акцизного збору у розмірі 61200, 00 грн. Грошові кошти списані та направлені на виконання вимог кредиторів по виконавчому провадженню.
При винесенні оскаржуваної постанови господарський суд послався на те, що оскільки позивач не є учасником виконавчого провадження та не є особою, яка залучається до проведення виконавчих дій, тому позивач у спірних правовідносинах не має права на позов. При цьому, ДП "Дублянський спиртовий завод", як сторона виконавчого провадження, дії виконавчої служби не оскаржувала.
А відповідно до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства.
На думку колегії суддів господарський суд також вірно визначився стосовно того, що позивач звернувся з даним позовом до ВДВС в Краснокутському районі, який з 01.11.2005 року був ліквідований, та створена Державна виконавча служба у Краснокутському районі. При цьому, позивач не звертався до господарського суду відповідно до вимог чинного законодавства з клопотанням про заміну відповідача у даній справі.
Слід зазначити, що сума акцизного збору в розмірі 61200,00 грн., котра надійшла на розрахунковий рахунок ДП "Дублянський спиртовий завод", не виключає арешт цих коштів з боку виконавчого провадження, оскільки державна виконавча служба здійснює необхідні засоби що до своєчасного та повного виконання рішення, зазначеного в документі про примусове виконання рішень.
Крім того, на момент винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів на рахунках ДП "Дублянський спиртовий завод", про існування будь-яких обмежень стосовно цих рахунків, виконавчій службі не було відомо. При цьому, позивач не повідомляв виконавчу службу про зберігання суми акцизного збору у розмірі 61200,00 грн. на розрахунковому рахунку ДП "Дублянський спиртовий завод" у Краснокутському відділенні ВАТ “Мегабанк».
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Проте, в обґрунтування своїх вимог позивач не надав суду першої інстанції жодного належного доказу, в зв'язку з чим господарський суд вірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення. А відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів на підставі системного аналізу матеріалів справи та правовідносин сторін, дійшла до переконливого висновку про обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, оскільки суд при її винесенні врахував всі обставини справи та встановив відсутність підстав щодо задоволення позову, а доводи апеляційної скарги з питання скасування оскаржуваної постанови, юридично не спроможні, на їх підтвердження позивач не надав як суду першої так і апеляційної інстанції відповідних доказів з посиланням на конкретні норми чинного законодавства.
Керуючись ст. 86, ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Богодухівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, м. Богодухів залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 17.04.06р. по справі № АС-11/70-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді