Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-42/96-06 Суддя -Яризько В.О.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя -Бабакова Л.М.
03 липня 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів Бабакової Л.М., Кравець Т.В.
За участю секретаря судового засідання: Колесніковій С.В.
За участю представників сторін:
позивача -Петрова О.В. -дов. б/н від 08.06.2006р., Киян Л.О. -дов. б/н від 08.06.2006р.
відповідача -Пазюра О.О. -дов. № 1638/10/10-012 від 28.02.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційного суду заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу (вх. 1932Х/2-4) відповідача, Ізюмської ОДПІ, на Постанову господарського суду Харківської області від 18.04.2006 року по справі № АС-42/96-06
за позовом Підприємства Харківської облспоживспілки "Барвінковський ринок", м. Барвінкове
до Ізюмської ОДПІ Харківської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Встановила:
Постановою господарського суду Харківської області від 18.04.2006р. (суддя Яризько В.О.) позов було задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ в Харківській області № 0000252820/3 від 24.02.2006р., № 0000242820/3 від 24.02.2006р., № 0000232820/3 від 24.02.2006р. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача 3,40 грн. державного мита.
Відповідач, Ізюмська ОДПІ, з Постановою господарського суду не згодний, подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в яких просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.
Позивач, Підприємство Харківської облспоживспілки "Барвінковський ринок", у запереченні на апеляційну скаргу просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Вважає, що постанова по справі обґрунтована і прийнята з урахуванням матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2005р. посадовими особами відповідача була проведена перевірка позивача з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання за період з 01.04.2001р. по 15.08.2005р., про що був складений відповідний акт про результати перевірки № 9/28 від 16.08.2005р.
В ході проведення перевірки була встановлена несвоєчасна сплата єдиного податку.
На підставі висновків акту перевірки, згідно п.п. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000232820/0 від 16.08.2005р. про застосування штрафних санкцій в сумі 1445,03 грн., № 0000242820/0 від 16.08.2005р. про застосування штрафних санкцій в сумі 4194,35 грн., № 0000252820/0 від 16.08.2005р. про застосування штрафних санкцій в сумі 175,76 грн., тобто на загальну суму 5815,14 грн.
Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку.
Згідно рішення ДПА України № 115/6/25-0215 від 03.02.2006р. податкові повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ № 0000232820/0 від 16.08.2005р., № 0000242820/0 від 16.08.2005р., № 0000252820/0 від 16.08.2005р. залишені без змін.
На підставі рішення ДПА України відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000232820/0 від 24.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 3394,83 грн., № 0000242820/3 від 24.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 2244,55 грн., № 0000252820/3 від 24.02.2006р. про застосування штрафних санкцій в сумі 175,76 грн., тобто на загальну суму 5815,14 грн.
Несвоєчасна сплата єдиного податку встановлена за рахунок того, що сплачена сума єдиного податку в розмірі 2850,00 грн. згідно платіжного доручення № 113 від 21.05.2001р. була перерахована на рахунок в банку "Україна", не була отримана відповідачем, а тому не зарахована ним як сплата. Суми єдиного податку, які сплачувались позивачем в подальшому зараховувались відповідачем в сплату попередньої заборгованості, яка виникла за даними відповідача, як вже зазначалось, за рахунок незарахування сплати в сумі 2850,00 грн.
Сума єдиного податку в розмірі 2850,00 грн. була сплачена позивачем згідно платіжного доручення № 113 від 21.05.2001р. та перерахована на рахунок в банк "Україна".
Відповідно до п.п. 16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідальність за порушення строків зарахування податків, зборів до бюджетів всіх рівнів або державних цільових фондів з вини банку, покладається на банк. При цьому платник податків та зборів звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне перерахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів (при наявності необхідної кількості грошових коштів на його рахунку).
П.п. 16.5.2 п.16.5 ст.16 вказаного Закону визначає, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.
Позивачем було виконано свої зобов'язання перед бюджетом по сплаті єдиного податку за квітень 2001р. в сумі 2850,00 грн. З копій платіжних доручень, які надані до матеріалів справи позивачем вбачається, що за період з 01.04.2001р. по 15.08.2005р. позивачем своєчасно та в повному обсязі сплачувались зобов'язання з єдиного податку, а відповідачем сплачені суми безпідставно зараховувались в рахунок сплати заборгованості в сумі 2850,00 грн., якої у позивача не існувало. Крім того, з копії повідомлення ліквідатора банку "Україна" № 030-11/126/470 від 28.02.2002р. вбачається, що податковий орган визнано кредитором банку "Україна" стосовно платежу єдиного податку за дорученням № 113 від 21.05.2001р. на суму 2850,00 грн.
Отже, висновки відповідача про несвоєчасну сплату позивачем зобов'язань з єдиного податку є необґрунтованими.
Крім того, відповідач в апеляційній скарзі необґрунтовано посилається на приписи п. 7.5 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ, згідно з якими забороняється будь-яка уступка податкового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам, а також уступка контролюючим органом права вимоги податкового боргу платника податків іншим особам, тому і обов'язок погашення податкового боргу залишається за платником.
Суд не приймає це твердження до уваги, так як ніякої уступки не виконувалось позивачем: банк несе не чужу, а свою відповідальність, відсутні ознаки угоди про поступку вимоги або переведення боргу. Має місце тільки те, що передбачено п.п. 16.5.1 ст. 16 Закону № 2181: податкова відповідальність платника податків припиняється, а виникає податкова відповідальність банку.
Позивачем своєчасно та в повному обсязі була перерахована на рахунок в банку "Україна" сума єдиного податку в розмірі 2850,00 грн.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано були задоволені позовні вимоги.
Судова колегія вважає, що постанова господарського суду Харківської області від 18.04.2006р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача -без задоволення.
Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 18.04.2006р. по справі № АС-42/96-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Судді Бабакова Л.М.
Кравець Т.В.