Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"20" червня 2006 р. Справа № 21/02-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді , ,
при секретарі Морока Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Гальченко А.О. (дов. № 19 від 30.01.06р.); Фірсової Н.В. (дов. № 18 від 30.01.06р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Інститут машин і систем" Міністерства промислової політики України та Національної Академії Наук України", м. Харків (вх. № 1809 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 03.04.06 р. по справі № 21/02-06
за позовом Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної Академії Наук України, м. Київ
до Державного підприємства "Інститут машин і систем" Міністерства промислової політики України та Національної Академії Наук України", м. Харків
про стягнення 47423,00 грн., -
встановила:
У січні 2006 року Фізико-технологічний інститут металів та сплавів Національної Академії Наук України, м. Київ звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Інститут машин і систем" Міністерства промислової політики України та Національної Академії Наук України", м. Харків про стягнення 35000,00 грн. основного боргу, 10818,00 грн. інфляційних, 1487,00 грн. річних на тій підставі, що позивач по договору № 3578 від 26.06.2001р., укладеному між сторонами, розробив та передав відповідачеві науково-технічну продукцію, а відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав лише частково.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.04.06р. по справі №21/02-06 (суддя Н.М. Пелипенко) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з Державного підприємства "Інститут машин і систем" Міністерства промислової політики України НАН України на користь Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної Академії Наук суму основного боргу в розмірі 35000,00 грн., інфляційні в розмірі 3844,01 грн., 3% річних в розмірі 1050,00 грн., а також 398,94 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, в зв'язку з чим просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач у відзиві та своїх запереченнях на апеляційну скаргу, зазначає, що господарський суд Харківської області у повному обсязі дослідив всі обставини справи на підставі наявних доказів та дав їм належну юридичну оцінку, визнавши незаконним ухилення відповідача від виконання умов спірного договору та прийняв справедливе рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані роботи в сумі 35000,00 грн.
20.06.06р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної Академії Наук України, м. Київ надійшло клопотання, в якому позивач просить розглянути справу без участі його представника, в зв'язку з відсутністю коштів на відрядження.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників відповідача -Гальченко А.О. та Фірсову Н.В., які просили -рішення суду першої інстанції скасувати, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 03.04.06р. по справі №21/02-06 -без змін, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 26 червня 2001 року між Фізико-технологічним інститутом металів та сплавів НАН України та ДП "Інститут машин і систем" МПП України та НАН України" укладений договір № 3578 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору позивач зобов'язався розробити та поставити науково-технічну продукцію, а відповідач в свою чергу прийняти роботи по актам приймання-передачі та оплатити на умовах п. 5 договору.
Ціна на продукцію по Договору встановлена в гривнях України, є постійною на весь об'єм продукції по п. 1 і складає 50000,00 грн., у тому числі НДС в сумі 8325,00 грн. (пункт 2.1. Договору).
Згідно пункту 2.2. Договору відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію по цінам та у кількості, вказаним у цьому Договорі та його Додатках.
Умовами Договору також сторони передбачили, що поставка документації буде здійснюватися у відповідності до строків, встановлених у Додатку 1 до даного Договору, а датою поставки слід вважати дату підписання акту приймання-передачі (пункт 3.1. та 3.2.).
А пунктом 9.4. Договору сторони встановили, що оплата етапів робіт згідно п. 5 здійснюється протягом 10 днів після отримання фінансування від головного замовника (Мінпромполітики України) згідно договору № 4951.
Додатковою угодою № 2 до договору № 3578 від 25.06.2001р. сторони подовжили термін дії договору до 31.03.2004р.
На виконання умов Договору позивач виконав роботи, про що свідчать акти № 1 від 31.07.2001р., № 2 від 30.08.2001р., № 3 від 28.09.2001р., № 4 від 01.12.2001р., № 5 від 25.12.2001р. на загальну суму 50000,00 грн., однак відповідач здійснив оплату в сумі 15000,00 грн., заборгованість складає 35000,00 грн.
При винесенні оскаржуваного рішення господарський суд послався на те, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені належними доказами, зокрема наданим позивачем актом звірки розрахунків сторін станом на 01.12.2004р. та листом за № 101 від 15.04.2005р. ДП Інститут машин і систем, а також заявлені в межах строку позовної давності та є такими, що підлягають задоволенню, оскільки розрахунки з ДП "Інститут машин і систем" остаточно здійснені 19.11.2004р.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено іншій розмір відсотків.
Враховуючи вказані вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині нарахування відповідачеві інфляційних за період з 30.11.2004р. по липень 2005 р. в сумі 3844,01 грн. та 3% річних в сумі 1050,0 грн. за 12 місяців.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка, оскільки за загальними умовами виконання зобов'язань, встановленими ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. А відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів справи, Фізико-технологічний інститут металів та сплавів НАН України згідно договору № 3578 від 25.06.2001 року виконав і передав Харківському ДП «Інститут машин і систем Мінпромполітики та НАН України" роботи по темі «Розробка наукових основ, технології і КД засобів оснащення для отримання відливок експериментальних зразків корпусних деталей (головка і блок циліндрів) із сірого чавуну" на суму 50000,00 грн., згідно актів виконаних робіт (в матеріалах справи).
Цим Договором сторони обумовили, що оплата етапів робіт згідно п. 5 здійснюється протягом 10 днів після отримання фінансування від головного замовника (Мінпромполітики України) згідно договору № 4951 (пункт 9.4.).
Матеріалами справи також підтверджено, що по договору № 4951 ДП «Інститут машин і систем Мінпромполітики та НАН України" є виконавцем науково-технічних робіт, а Мінпромполітики України виступає Генеральним Замовником.
На запит Фізико-технологічного інституту металів та сплавів НАН України від 21.03.06р. №87/140-16 Міністерство промислової політики України листом за вих. №01/4-4-342 від 30.03.06р. повідомило, що ним були проведені розрахунки з ДП “Інститут машин і систем» за договором №4951 від 16.05.2001р. в обсягах, що були прийняті замовником. Оплата виконаних інститутом робіт та прийнятих міністерством робіт проводилась поетапно і останнє перерахування грошових коштів відбулося 19.11.04р., через що виконання договору №4951 було повністю завершене 28.12.04р.
Викладене свідчить про те, що матеріалами справи підтверджується той факт, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору № 3578 пов'язаний з надходженням коштів від головного замовника у відповідності з умовами Договору № 4951, однак відповідач свої зобов'язання щодо сплати коштів з позивачем за виконані роботи не розрахувався, тому позивач був змушений звернутись до господарського суду Харківської області з даним позовом.
Враховуючи п. 9.4. Договору №3578, а також те, що останнє перерахування грошових коштів було здійснено Міністерством промислової політики України 19.11.04р., колегія суддів вважає початком перебігу строку позовної давності 30.11.04р., тобто через 10 днів після того як кошти надійшли від головного замовника.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що листом №101 від 15.04.05р. ДП «Інститут машин і систем Мінпромполітики та НАН України" визнав заборгованість перед позивачем по договору про розробку наукових основ, технології і КД засобів оснащення для отримання відливок експериментальних зразків корпусних деталей (головка і блок циліндрів) із сірого чавуну № 3578 в сумі 35000,00 грн. (з ПДВ) та повідомив про намір її погашення протягом квітня-травня 2005 року.
Але, відповідач визнану ним суму боргу в розмірі 35000,00 грн. у зазначений термін перед позивачем не погасив, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, через що правомірно були задоволені судом першої інстанції.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що посилання господарського суду на лист-повідомлення від 30.03.06р. Державного департаменту тракторного, сільськогосподарського машинобудування Мнпромполітики, є необґрунтованим, оскільки вказане підприємство є самостійним відомством та ніяких угод з ним відповідач не укладав. Крім того, у пункті 9.4. Договору №3578 від 26.06.01р. не вказано між ким був укладений договір №4951, його дату, предмет та суму, а тому висновок суду про те, що виконання цього договору є моментом від якого починає спливати строк позовної давності є безпідставним. Також, заявник апеляційної скарги вказує на те, що договором № 3578 від 26.06.01р. сторони обумовили поетапні строки оплати робіт, а тому на думку відповідача по кожному етапу строк позовної даності починав спливати окремо, але господарський суд вказав, що між сторонами була укладена додаткова угода, а тому відповідно до неї продовжено строк позовної давності.
Однак колегія суддів не може прийняти вказані посилання до уваги, оскільки викладені вище обставини не є підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору №3578 від 26.06.01р. Більш того, вони не є підставою для скасування прийнятого господарським судом оскаржуваного рішення.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст. 629 цього ж кодексу Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сторони вільні у визначенні умов договору, сукупність яких складає його зміст. У відповідності зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять, перш за все, умови, визначені на розсуд сторін і погоджені між ними.
При укладенні договору № 3578 від 26.06.01р. ніяких зауважень з боку відповідача не було, що свідчить про прийняття ним всіх умов даного договору, а тому відповідач повинен виконати прийняті на себе зобов'язання щодо сплати виконаних позивачем робіт на підставі п. 9.4. даного Договору.
А згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав свої зобов'язання належним чином та у повному обсязі, виконавши роботи для відповідача, однак останній в порушення умов договору та норм чинного законодавства свої зобов'язання по оплаті цих робіт не виконав належним чином.
Крім того, оскільки відповідач не представив належних доказів наявності іншого строку, з якого на його думку повинен починатися перебіг позовної давності, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач не втратив право на звернення до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів з даним позовом і строк позовної давності ним не був пропущений.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог та заперечень.
Однак відповідач ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не надав належних доказів, які б спростовували висновки господарського суду, покладені в основу оскаржуваного рішення, і свідчили б про відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем, а тому колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, дійшла до висновку про безпідставність заперечень відповідача.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд Харківської області на підставі фактичних обставин та наданих доказів всебічно, повно і об'єктивно розглянув матеріали справи, дав їм належну юридичну оцінку, визнав позовні вимоги Фізико-технологічного інституту металів та сплавів Національної Академії Наук України, м. Київ правомірними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, а доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду, оскільки спростовуються вищевказаним.
На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 32, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 03.04.06р. по справі № 21/02-06 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Інститут машин і систем" Міністерства промислової політики України та Національної Академії Наук України", м. Харків залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя