Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"06" липня 2006 р. Справа № 15/24-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді , ,
при секретарі Морока Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Суми", м. Суми (вх. № 1709 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 27.03.06 р. по справі № 15/24-06
за позовом Закритого акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод", м. Пирятин, Полтавської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Суми", м. Суми
про стягнення 15013,31 грн., -
встановила:
У січні 2006 року Закрите акціонерне товариство "Пирятинський сирзавод", м. Пирятин, Полтавської області звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Суми", м. Суми про стягнення 15013,31 грн. заборгованості за поставлену продукцію власного виробництва (сири) на підставі договору № 11370/112/05 від 11.04.2005 р., у тому числі 14312,96 грн. - основного боргу та 700,55 грн. - пені.
Рішенням господарського суду Сумської області від 27.03.06р. по справі №15/24-06 (суддя О.Ю. Резниченко) позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 14312,96 грн. основного боргу, 700,35 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, вважає його незаконним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки фактично сума боргу та пені є меншими ніж заявлені у позові, в зв'язку з чим просить рішення господарського суду Сумської області від 27.03.06р. скасувати та прийняти нове рішення з урахуванням обставин, викладених у скарзі.
Позивач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу вважає прийняте у справі рішення таким, що підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу відповідача необґрунтованою, в зв'язку з чим просить залишити її без задоволення.
05.07.06р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ТОВ “Оберіг-Суми» надійшло клопотання, в якому відповідач просив розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 11 квітня 2005 р. між позивачем та відповідачем у справі був укладений договір №11370/112/05 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу продукцію власного виробництва в узгодженому між сторонами асортименті, вартості та кількості. Узгодження здійснювалося для кожної поставки та фіксувалося в товарно-транспортних накладних.
Відповідно до п. 4.1 Договору відповідач зобов'язався провести розрахунок з позивачем за одержаний товар на протязі 7 банківських днів з моменту його отримання.
Позивач на виконання умов Договору на протязі квітня-вересня 2005 р. поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 97832,96 грн., про що свідчать товарно-транспортні накладні та довіреності відповідача на отримання товару, котрі наявні в матеріалах справи.
Однак відповідач свої зобов'язання по оплаті продукції виконав лише частково та протягом квітня-вересня 2005 р. перерахував позивачу 83520,00 грн. за отриманий товар, що підтверджується копіями платіжних доручень, які надані позивачем до матеріалів справи. Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 14311,00 коп., що також підтверджується і підписаними сторонами актами звірок (а.с. 6-7).
За загальними умовами виконання зобов'язань, встановленими ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач неодноразово звертався на адресу відповідача з вимогами про сплату заборгованості в розмірі 14312,96 грн. (претензії № 2649 від 26.10.2005р. та б/н від 12.12.2005р.), однак вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
При винесенні рішення господарський суд послався на те, що оскільки заборгованість в сумі 14312,96 грн. відповідачем не погашена, факт отримання товару відповідачем підтверджується матеріалами справи та ним не спростований, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Пунктом 5.2. Договору сторони передбачили відповідальність за порушення його умов, а саме: в разі порушення вказаного в п. 4.1. Договору терміну оплати поставленого товару, “Покупець» (відповідач по справі) сплачує “Продавцеві» (позивачу по справі) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої в строк суми за кожен день прострочки платежу. Враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов'язання у повному обсязі по оплаті отриманої продукції, нарахована позивачем пеня в сумі 700,35 грн. відповідає вимогам Договору та чинному законодавству України, а тому правомірно стягнута судом першої інстанції. Крім того, стягнення пені є саме тим засобом захисту цивільних прав, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України, і відповідно до ст. 546 цього кодексу, є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань.
Згідно ст. ЗЗ ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Проте в обґрунтування своїх заперечень відповідач не надав жодного доказу, про що також вірно зазначив господарський суд в оскаржуваному рішенні. Витребувані судом першої інстанції документи в обґрунтування заперечень проти позову відповідач також не надав, хоча розгляд справи неодноразово відкладався господарським судом.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав та охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
А статтею 43 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач, ігноруючи вимоги суду першої інстанції, не вжив ніяких заходів та ніяким чином не сприяв повному та об'єктивному з'ясуванню всіх обставин справи.
В підтвердження заперечень проти позовних вимог відповідач надав суду апеляційної інстанції платіжне доручення за № 79 від 24.02.06р., яким відповідач в процесі розгляду справи судом першої інстанції здійснив часткове погашення боргу, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 390,00 грн.
Цей доказ у відповідності до ст. 101 ГПК України суд апеляційної інстанції приймає до уваги, в зв'язку з чим вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні, а саме: в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 390,00 грн. рішення суду скасувати та провадження у справі в цій частині припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
На підставі викладеного та керуючись статтями 43, п. 1-1 ст. 80, 99, 101, п. 4 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Суми", м. Суми задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 27 березня 2006 року по справі № 15/24-06 в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 390,00 грн. скасувати та провадження у справі в цій частині припинити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Головуючий суддя
Суддя
Суддя