Україна
Харківський апеляційний господарський суд
07 червня 2006 року Справа № 11/136-06
Колегія суддів у складі: головуючого судді: Слюсаревої Л.В., судді Філатова Ю.М., судді Фоміної В.О.
При секретарі -Криворученко О.Ю..
За участю представників сторін:
Позивача- Тарасенко О.М. ( дов.11/136-06 від 30.05.06 року)
Відповідача - Скринника О.М. ( дов.б/н від 07.06.06 року)
"
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 1722Х/1-13 на рішення господарського суду Харківської області від 17.04.06 по справі № 11/136-06
за позовом ТОВ "Завод Трансбудмаш", м. Харків
до ТОВ Медичний центр "МАН", м. Харків
про виселення
встановила:
Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Трансбудмаш»- звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про виселення відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр МАН» з нежитлового виробничого приміщення площею 600 кв.м. по вул. Набережна Чапаєва ,2 та передати це приміщення ТОВ «Завод Трансбудмаш».
Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Черленяк М.І.)позов задоволено. Виселено відповідача із нежитлового виробничого приміщення площею 600 кв.м. по вул. Набережна Чапаєва, 2 в м.Харкові та передано ці приміщення позивачу. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на ненадання правової оцінки обставинам справи, неповне дослідження всіх обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права , а саме : ст.ст. 11,202,209,509,638,639 Цивільного Кодексу України , а також ст.ст. 43,84 ГПК України. Просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення місцевого господарського суду законним , обгрунтованим , прийнятим з додержанням норм матеріального права і просить суд залишити його без змін , а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні 07.06.2006 року представником відповідача Скринником О.М. було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи до виходу з лікарні адвоката Соловьйової О.В.. Судова колегія дослідивши дане клопотання встановила , що представником відповідача при розгляді справи в суді першої інстанції були представники Скринник О.М. та Калініченко Р.І. Доказів на підтвердження укладення договору про юридичне обслуговування між відповідачем та адвокатом Соловьйовою О.В. не надано , доказів на підтвердження знаходження Соловьйової О.В. на стаціонарному лікуванні суду також не надано, а тому , враховуючи , що у засіданні присутній повноважний представник відповідача Скринник О.М., колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання , як необґрунтованого.
Відповідач у судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримує.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача , дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія знаходить, що при прийнятті рішення від 17.04.2006 року господарський суд першої інстанції всебічно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а тому підстав для скасування рішення та прийняття нового рішення не вбачається, виходячи з наступного .
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Трансбудмаш»( наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр»МАН»( наймач) 01.12.2004 року був укладений договір найму № 14 , відповідно до умов якого позивач передав , а відповідач прийняв в строкове, платне користування нежитлову виробничу будівлю, яка розташована за адресою: м.Харків,ГСП-1,вул. Набережна Чапаєва,2, загальною площею 600 кв.м. для розміщення типографії ( п.1.1.Договору ) строком на три роки з 01.11.2004 року по 31.12.2007 року ( п.6.1 Договору).
Як вірно встановлено господарським судом Харківської області відповідно до ч.2 ст. 793 Цивільного Кодексу України договір найму будівлі, або іншої капітальної споруди ( їх окремої частини), укладений строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Статтею 794 Цивільного Кодексу України встановлено , що договір найму будівлі , або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) , укладений на строк не менше одного року підлягає державній реєстрації.
З матеріалів справи вбачається , що договір найму № 14 від 01.12.2004 року нотаріально не посвідчувався та державна реєстрація договору не здійснювалась.
Згідно з ч.1 ст. 220 Цивільного Кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним . Виходячи з того , що договір найму № 14 від 01.12.2004 року нотаріально не посвідчувався , він є нікчемним . А у відповідності до ч.2 ст. 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин , якщо його недійсність не встановлена законом ( нікчемний правочин) . У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом закон не вимагає.
Надаючи юридичну оцінку правовідносинам , що склалися між сторонами , а також керуючись приписами вищенаведених норм цивільного законодавства , посилання відповідача на ст.ст.11,202,509,638,639 Цивільного Кодексу України є недоречним , оскільки вони стосуються укладеного договору , проте як договір № 14 від 01.12.2004 року є нікчемним.
Що ж до посилання відповідача в апеляційній скарзі на той факт , що цивільне законодавство не встановлює форми , зміст і порядок звернення одного контрагента до іншого з пропозицією про нотаріальне посвідчення договору , колегія суддів зазначає , що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не довів , яким саме чином він пропонував позивачеві посвідчити нотаріально договір найму № 14 від 01.12.2004 року , а тому дані доводи відповідача є безпідставними.
З огляду на вищевикладене , суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги , дійшов вірного висновку , посилаючись на ст. 1212 Цивільного Кодексу України, згідно з якою особа , яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов*язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов*язана повернути майно і тоді , коли підстава , на якій воно було набуте, згодом відпала . Положення глави 83 Цивільного Кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна , потерпілого , інших осіб чи наслідком події, а також застосовуються до вимог про : повернення виконаного за недійсним правочином ; витребування майна власником з чужого незаконного володіння.
За таких підстав , відповідач зобов*язаний повернути приміщення позивачеві , якими він користується згідно з договором найму № 14 від 01.12.2004 року . А тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення від 17.04.2006 року по даній справі колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від від 17.04.06 по справі № 11/136-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.В. Слюсарева
Суддя Ю.М.Філатов
Суддя В.О.Фоміна