Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Іменем України
"26" червня 2006 р. Справа № 3/30-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слюсарева Л.В., суддя Філатов Ю.М. , суддя-доповідач Білоконь Н.Д.
при секретарі Криворученко О.І.
за участю:
прокурора -Зуєвої І.В., посвідчення № 249 від 08.06.2005 р.
позивача - Мостепан Л.Л., довіреність № 1158 від 22.06.2006 р.
відповідача - Галяна В.М. , Черпакової О.І., Позднікової О.І., постійні довіреності без номеру від 05.01.2006 р.
розглянувши апеляцйні скарги позивача вх. № 1676 С/1-14 та прокурора вх.№ 1677 С/1-14 на постанову господарського суду Сумської області від 29.03.06 по справі № АС 3/30-06
за позовом Прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Конотопського міськрайонного центру зайнятості населення, м. Конотоп Сумської області
до Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми "Соснівка", с. Соснівка Конотопського району Сумської області
про стягнення 13567,92 грн.
встановила:
Прокурор Сумської області звернувся до господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Конотопського міськрайонного центру зайнятості населення про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми "Соснівка" заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за 3 квартал 2005 р. в сумі 13567,92 грн.
Постановою господарського суду Сумської області від 29.03.2006 р. у справі № АС 3/30-06 (суддя Соп"яненко О.Ю.) позов задоволено частково.
З відповідача на користь позивача стягнуто 959,63 грн. заборгованості.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено з посиланням на те,що відповідач як платник фіксованого сільськогосподарського податку зобов"язаний сплачувати страхові внески тільки з моменту набрання чинності 01.01.2005 р. Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств", яким було виключено зі складу сільськогосподарського податку збір на обов"язкове соціальне страхування..
Позивач із зазначеною постановою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідність викладених в постанові висновків, обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов зодовольнити.
Прокурор також із зазначеною постановою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якому посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та невідповідність викладених в постанові висновків, обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов зодовольнити.
В судовому засіданні позивач та прокурор апеляційні скарги підтримують.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, вважає постанову місцевого господарського суду прийнятою у відповідністю з нормами матеріального права, при повному та всебічному дослідженні обставин справи, які підтверджені доказами, що були досліджені в судовому засіданні, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості.
Відповідно до п. 3 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.
Згідно з вимогами п. 2 ст. 35 та п. 1 ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески. Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.
Як свідчать матеріали справи, зокрема розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування Укрваїни на випадок безробіття за 3 квартал 2005 р. несплачена заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків складає 13755,97 грн.
Відповідач посилається на те, що він є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому згідно із Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" звільнений від сплати збору на обов"язкове державне соціальне страхування, у тому числі внесків на загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
Колегія суддів вважає зазначене твердження відповідача помилковим виходячи з наступного.
У відповідності до положень Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.1998р. №320, платники фіксованого сільськогосподарського податку перераховують кошти у визначений строк на окремий рахунок відділень Державного Казначейства України за місцем розташування земельної ділянки. Відділення Державного Казначейства України у районах наступного дня після надходження коштів перераховують суми фіксованого сільськогосподарського податку у таких розмірах: до місцевого бюджету -30 відсотків; на обов'язкове державне пенсійне страхування -68 відсотків; на обов'язкове соціальне страхування -2 відсотки.
Статтею 1 Закону України від 17.12.1998р. № 320 “Про фіксований сільськогосподарський податок» (з подальшими змінами і доповненнями) визначено, що фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок чотирьох податків і шести зборів (обов'язкових платежів), у тому числі і в рахунок збору на обов'язкове соціальне страхування.
Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 р. № 320-ХІV набрав чинності 01.01.1999 р.
Згідно з ч. 2 статті 1 цього Закону фіксований сільськогосподарський податок сплачується, зокрема у рахунок збору на обов"язкове соціальне страхування.Також згідно п. 4 статті 9 цього Закону для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку було зупинено дію Закону України "Про систему оподаткування від 25.06.1991 р.№ 1251-ХІІ у частині сплати сум податків і зборів (обов"язкових платежів, що включені до складу фіксованого сільськогосподарського податку,який на час набрання чинності Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" визначав збір на обов"язкове державне соціальне страхування як загальнообов"язковий платіж, та дію Закону України "Про збір на на обов"язкове соціальне страхування".
Відповідно до п.2 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування", дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з питань соціального страхування.
14.01.1998 р. Верховною радою України прийнято Основи законодавства України про загальнообов"язкове державне соціальне страхування.
Згідно зі статтею 4 “Основ законодавства України про обов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998р. № 16/98-ВР страхування на випадок безробіття є одним із видів загальнообов'язкового соціального страхування.
На виконання цих Основ 01.01.2001 р. прийняті Закон України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов"язкового державного соціального страхування".
Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України" Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно- правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону та відповідно до п. 3 ст. 6 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов"язкового державного соціального страхування" Закон України "Про збір на обов"язкове соціальне страхування " визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2001 р.
Також пункт 16 ч. 1. ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування", який передбачав збір на обов"язкове соціальне страхування виключено на підставі п.п. 2 п. 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов"язкового державного соціального страхування" від 16.01.2003 р.
Таким чином виходячи з наведених положень законодавства з 01.01.2001 р. збір на обов"язкове соціальне страхування, від сплати якого звільняв сільгосптоваровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" було скасовано, та з цієї дати законодавством були встановлені внески на загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, які не входять до складу податків та зборів (обов"язкових платежів), від сплати яких звільняє зазначений закон платників фіксованого сільськогосподарського податку, тому колегія суддів вважає безпідставним висновок місцевого господарського суду, що відповідач як платник фіксованого сільськогосподарського податку зобов"язаний сплачувати страхові внески тільки з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств", яким було виключено зі складу сільськогосподарського податку збір на обов"язкове соціальне страхування.
Зважаючи на викладене судова колегія дійшла висновку, що постанова місцевого господарського суду прийнята з порушенням норм матеріального права, у зв"язку з чим її слід скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Керуючись статтями 158, 159, 198 ,202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги задовольнити.
Постанову господарського суду Сумської області від 29.03.2006 р. у справі № АС-3/30-06 скасувати. Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "Соснівка" ( 41662, с. Соснівка, Конотопського району Сумської області ідентифікаційний код 30490415 ) на користь:
Конотопського міськрайонного центру зайнятості населення ( 41600, м. Конотоп, вул. Фрунзе, 10 50040100 код 23635072, р/р 3717597190008 в УДК у Сумській області) 13567,92 грн. заборгованості.
Державного бюджету України (назва одержувача -ВДК у м. Харкові, код ЄДРПОУ 24134490, назва банку одержувача УДК у Харківській області, МФО 851011, символ звітності банку 095, код бюджетної класифікації 22090200, номер рахунку 31113095600002) 67,83 грн. державного мита.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України на протязі місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя (підпис) Слюсарева Л.В.
Суддя (підпис) Філатов Ю.М.
Суддя-доповідач (підпіс) Білоконь Н.Д.