Харківський апеляційний господарський суд
"14" червня 2006 р. Справа № 07/74-06 (н.р. справи № 45/214-05)
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слюсарева Л.В., судді Лакіза В.В. , Фоміна В.О.
при секретарі Криворученко О.І.,
за участю представників сторін:
позивача -Шмалька Ю.О., копія довіреності № 24 від 17.03.2006р. у справі,
відповідача -Стеценко .О.Л., копія довіреності № 85С/09-Д від 14.09.2005р. у справі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1647 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 11.04.06 р. у справі № 07/74-06 (новий розгляд справи № 45/214-05)
за позовом корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп", м. Дніпетропетровськ,
до відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", м. Харків,
про стягнення 18193963,28 грн.,
встановила:
Корпорація "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп", м. Дніпетропетровськ, позивач, звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", м. Харків, відповідача, 14700000,00 грн. суми попередньої оплати за договором поставки № Ф826/2004 від 12.07.2004р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.06.2005р. у справі № 45/214-05 позов було задоволено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2005р. рішення господарського суду першої інстанції від 30.06.2005р. було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2005р. постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2005р. та рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2005р. у справі № 45/214-05 були скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
При новому розгляді справи господарським судом Харківської області (справі присвоєно новий номер -07/74-06) позивач збільшив позовні вимоги: просив суму попередньої оплати (14700000,00 грн.) стягнути з урахуванням індексу інфляції в сумі 2807700,00 грн., а також 3% річних у сумі 686263,28 грн., а всього - 18193963,28 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.04.2006р. у справі № 07/74-06 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено.
Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на користь корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп" суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 17507700,00 грн., 686263,28 грн. - 3% річних, 25000,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати, в позові відмовити. Підставами скасування рішення вважає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилався, зокрема, на наступне.
У зв'язку з невизначенням у договорі № Ф826/2004 від 12.07.2004р. конкретного місця поставки відповідач згідно з пунктом 3.1 договору та пунктом 3 статті 532 Цивільного кодексу України обрав найбільш підходящий для нього та відомий кредиторові пункт поставки товару -місце його виготовлення: Харків, пр. Московський, 275. Але позивач товару не прийняв, про місце поставки на умовах СРТ відповідача не сповістив, тобто не вчинив дій, які б дозволили відповідачеві виконати умови договору. Відповідач вважає, що посилання позивача на втрату інтересу до виконання суперечить даним, які містяться в матеріалах справи, зокрема, даним листа позивача, який надійшов на адресу відповідача 31.03.2006р., яким позивач підтвердив свій інтерес до виконання відповідачем договору поставки. Отже посилання позивача на статтю 612 Цивільного кодексу України, на думку відповідача, є необґрунтованим, а починаючи з 12.07.2004р. до моменту отримання боржником відвантажувальних реквізитів щодо поставки на умовах СРТ, Інкотермс 2000 є простроченням кредитора.
Окрім того, відповідач виходить з того, що за спірним договором не мав грошових зобов'язань, у зв'язку з чим висновок місцевого господарського суду щодо застосування до нього статті 622 Цивільного кодексу України є хибним.
Позивач просить залишити оскаржуване відповідачем рішення господарського суду Харківської області без змін через відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Вважає хибною позицію відповідача щодо здійснення відвантаження за найбільш підходящим пунктом (м. Харків, пр. Московський, 275) та безпідставними посилання відповідача на відсутність прострочення боржника та на наявність прострочення кредитора.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги відповідача та заперечень позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а підстави для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду відсутні, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, згідно з укладеним між сторонами у справі договором № Ф826/2004 від 12.07.2004р. (далі -договір) відповідач зобов'язався поставити, а позивач - прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку (товар), найменування, моделі, кількість та ціна якої вказані в специфікаціях -додатках до договору, які є його невід'ємною частиною. Загальна сума договору визначена в пункті 2.3 та специфікації № 1 і складає 14700000,00 грн.
Постачання товару сторони домовились здійснювати, як зазначено в пункті 3.1 договору, на умовах «СРТ, станція призначення на території України»(Інкотермс 2000). Строк постачання -протягом 30 календарних днів з моменту зарахування грошових коштів в розмірі вартості товару, що постачається, на рахунок постачальника. Попередня оплата товару у розмірі 100% його вартості має бути здійснена, як це передбачено пунктом 4.1 договору протягом 20 календарних днів з моменту підписання договору, тобто до 01.08.2004р.
Позивачем на виконання договірних зобов'язань було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 14700000,00 грн. чотирма платіжними дорученнями: № 10266 від 14.07.2004р. - 4700000,00 грн., № 10326 від 15.07.2004р. -100000,00 грн., № 10392 від 16.07.2004р. -4900000,00 грн. та № 10677 від 23.07.2004р. -5000000,00 грн. (в оскаржуваному рішенні помилково вказано, що позивачем перераховано суму 15600000, 00 грн.).
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань з постачання товару у спосіб та у строк, встановлений договором, відповідно до статті 612 (пункт 1)Цивільного кодексу України, він правомірно був визначений позивачем таким, що прострочив виконання, що дало йому право на підставі статті 612 (пункт 2) Цивільного кодексу України та пункту 7.2 договору відмовитися від товару, постачання якого прострочене, та вимагати від відповідача повернення сплаченої попередньої оплати.
Відмову від товару, постачання якого прострочено, та вимогу повернути 14700000,00 грн. попередньої оплати в обумовлений сторонами в пункті 7.2 договору строк (3 дні з моменту вимоги) позивач виклав у адресованій відповідачеві претензії № 17190 від 07.09.2004р. Отримання претензії відповідач не заперечує, але відповіді на неї позивачеві не надав, суму попередньої оплати не повернув. Тому висновок місцевого господарського суду, що у зв'язку з невиконанням відповідачем у встановлений строк обов'язку повернення коштів на підставі статті 612 (пункт 1) Цивільного кодексу України він визнається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, починаючи з 11.09.2004р., є обґрунтованим.
При цьому суд правильно виходив з такого.
Відповідно до пункту 3.1 договору товар постачається відповідачем на умовах «СРТ, станція призначення на території України»(Інкотермс-2000), відповідно зі статтею А.4 яких продавець зобов'язаний здійснити поставку шляхом надання перевізнику, з яким укладається договір перевезення, як це передбачено статтею А.3, для транспортування товару до узгодженого пункту в межах названого місця у встановлену дату чи в межах узгодженого періоду за власний рахунок продавця на звичайних умовах, в названому місці призначення в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям. Доказів узгодження сторонами пункту постачання товару суду не надано.
Прийнятими сторонами за договором умовами постачання товару передбачається постачання його до станції призначення (пункти 2.2, 3.1 договору), що виключає застосування інших правил Інкотермс-2000, наприклад, на умовах «EXW франко-завод», якими скористався, в порушення договору, відповідач, залишивши товар, оплачений позивачем, на своїй території, за своєю адресою (пр. Московський, 275, м. Харків).
Крім того, відповідно до статті А.7 умов СРТ продавець зобов'язаний сповістити покупця належним чином про те, що товар поставлений, а також направити покупцеві будь-яке інше повідомлення, потрібне йому для здійснення звичайно необхідних для одержання товару заходів. Це зобов'язання відповідачем також не виконано, докази направлення позивачеві будь-якого повідомлення про те, що товар поставлений відповідачем, не надавалися і в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази надання товару у розпорядження покупця, оскільки згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві і покупець проінформований про це.
Отже, визначаючи з урахуванням викладеного відповідача таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, та вважаючи правомірними вимоги позивача про стягнення заборгованості згідно зі статтею 625 (пункт 2) Цивільного кодексу України, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, господарський суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, зробив висновки, які відповідають обставинам справи, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на лист позивача № 483 від 29.03.2006р., який надійшов на адресу відповідача 31.03.2006р., і яким позивач підтвердив свій інтерес до виконання відповідачем договору поставки, то, на думку членів судової колегії, цей лист не може бути підставою для звільнення відповідача від грошових зобов'язань по поверненню перерахованої позивачем суми попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.
Як уже зазначалося в постанові, у зв'язку з невиконанням відповідачем у встановлений строк обов'язку повернення коштів та на підставі статті 612 Цивільного кодексу України він визнаний таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 11.09.2004р. і, починаючи з жовтня 2004р. позивачем нараховано індекс інфляції на суму попередньої оплати, яка підлягала поверненню відповідачем, та три проценти річних.
Тому пропозицію позивача щодо постачання товару на умовах «СРТ, станція Нижньодніпровий вузол Придніпровської залізниці», викладену в листі № 483 від 29.03.2006р., слід розцінювати як пропозицію укласти новий договір, і оскільки позивач відповідь на цю пропозицію протягом нормально необхідного для цього часу, як передбачено пунктом 2 статті 644 Цивільного кодексу України, не одержав, новий договір сторонами укладено не було.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.04.2006р. у справі № 07/74-06 (новий розгляд справи № 45/214-05) залишити без змін.
Головуючий суддя (підпис) Слюсарева Л.В.
Суддя (підпис) Лакіза В.В.
Суддя (підпис) Фоміна В.О.