Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Ухвала
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-27/74-06 Суддя - Мамалуй О.О.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя -Твердохліб А.Ф.
4 липня 2006 р. м.Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді : Олійник В.Ф., суддів Кравець Т.В., Твердохліба А.Ф.
при секретарі -Кобзєвій Л.О.
при судовому розпоряднику -Крупа О.
За участю представників сторін:
позивача -предст. Бойко І.Т. ( дов. № 121201 від 12.12.05 р.)
відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 1652Х/2-5) ДПІ у Київському районі м.ХарковІ на постанову господарського суду Харківської області від 23.03.2006 р. по адміністративній справі № АС-27/74-06.
за позовом АТ «Українсько-Російська Страхова компанія «ВАРТА», м.Харків
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень - рішень
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення -рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 14.11.05 р №0000632360/0, від 09.12.05 р. 3 0000632360/1, від 09.12.05 р. № 0000712360/1 та від 08.02.06 р.30000632360/2 як такі, що не відповідають вимогам законодавства.
Постановою господарського суду Харківської області від 23.03.2006 р. позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення -рішення ДПІ в Київському районі м. Харкова від 14.11.05 р. № 0000632360/0, від 09.12.05 р. № 0000632360/1, від 09.12.05 р. 3 0000712360/1 та від 08.02.06 р. № 0000632360/2. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача - АТ «Українсько - російської страхової компанії «ВАРТА»суму судового збору в розмірі 3,40 грн.
Відповідач, не погоджуючись з постановою господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову господарського суду Харківської області від 23.03.06 р. та прийняти нове судове рішення, яким у позові АТ «Українсько -Російська страхова компанія «ВАРТА» відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що перевіркою правильності ведення податкового обліку та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів встановлено, що у перевіряємому періоді АТ Українсько -Російська страхова компанія «ВАРТА»здійснювала діяльність по страхуванню з резидентами. До складу валових витрат товариство в порушення п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відносило та відображало у Декларації про доходи( прибуток) страховика суми витрат, не пов'язаних зі страхуванням, зокрема, комісійної винагороди торговцю цінними паперами. Хоча у податкових періодах, в яких враховувалися такі витрати, позивач не отримував доходів від операцій з цінними паперами і не відображав такий прибуток у відомості К2 до рядка 1.3. додатка К1 до - Декларації про доходи (прибуток) страховика. Відповідач також зазначає, що, до складу валових витрат позивач відносив також витрати, пов'язані із веденням господарської діяльності, які розраховано пропорційно питомій вазі отриманих доходів згідно з розділом 3 «Порядку складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика», затвердженого наказом ДПА України від 31.03.03р. №146, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.04.03р. за №280/7601. Основним видом валового доходу позивача, що зменшувався на вищевказані витрати, був дохід у вигляді відсотків за користування коштами, розміщеними на депозитних рахунках та розрахункових рахунках.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 28.03.06 р. по даній справі залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.
Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства АТ «Українсько -Російська страхова компанія «ВАРТА»за період з 01.01.03 р. по 30.09.05 р. В результаті перевірки відповідачем було визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток у розмірі 5400,00 (п'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп., яку відображено у податковому повідомленні-рішенні від 14.11.05р. №0000632360/0.
В порядку апеляційного узгодження позивачем було подано скаргу відповідачеві від 22.11.2005р. № 221101, за результатами розгляду якої відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.05 № 0000632360/1 із сумою податкового зобов'язання у розмірі 5400,00 (п'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп., та донараховано суму податкового зобов'язання у розмірі 150,00 (сто п'ятдесят) грн. 00 коп., яку відображено у податковому повідомленні-рішенні від 09.12.05р. № 000712360/1.
За результатами розгляду ДПА у Харківській області в порядку апеляційного узгодження повторної скарги позивача від 14.12.05р. №121401, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.06р. № 0000632360/2 із сумою податкового зобов'язання у розмірі 5400,00 (п'ять тисяч чотириста) грн. 00 коп.
В усіх вказаних податкових повідомленнях-рішеннях підставою для розрахунку суми податкового зобов'язання визначено підпункт 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до пункту 3.1. ст. З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3. цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Статтею 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено порядок оподаткування операцій особливого виду, зокрема, оподаткування страхової діяльності (п. 7.2. цього Закону). Основним видом діяльності позивача є страхова діяльність.
Згідно з підпунктом 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції із змінами, внесеними Законами від 01.07.04р. та 25.03.05р., якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1. цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).
У підпункті 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції із змінами, внесеними Законами від 01.07.04р. та 25.03.05р., визначається, що для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, одержаних страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.
Зміст підпунктів 7.2.1. та 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у редакції, що була чинною під час спірних правовідносин до внесення змін згідно із Законами від 01.07.04р. та 25.03.05р., в частині визначення порядку оподаткування доходів інших, ніж вищевказані доходи за договорами страхування та перестрахування, не змінився.
Таким чином, позивач, отримуючи доходи інші, ніж страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами страхування, перестрахування, у тому числі доходи у вигляді відсотків за користування коштами, розміщеними на депозитних рахунках та розрахункових рахунках, вправі зменшувати такі доходи на валові витрати, визначені згідно зі ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням обмеження, встановленого підпунктом 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього Закону.
Як видно із матеріалів справи, позивач відносив до складу валових витрат витрати у вигляді комісійної винагороди торговцю цінними паперами, витрат на зберігання та переказ цінних паперів. Такі витрати передбачені підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Щодо встановленого підпунктом 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього Закону обмеження, то витрати у вигляді комісійної винагороди торговцю цінними паперами, витрат на зберігання та переказ цінних паперів не є витратами, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування).
Відповідно до розділу 3 Порядку складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика при заповненні рядка 4 Додатку К1 до декларації складається розрахунок валових витрат (відомості КЗ), у якому вказуються валові витрати, пов'язані з отриманням доходів з джерел інших, сума валових внесків. У разі неможливості прямим підрахуванням визначити розмір витрат, пов'язаних з отриманням доходів від страхової діяльності та окремо з інших джерел, такий розмір (частка) визначається пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової діяльності та валових доходів, не пов'язаних із страхуванням (перестрахуванням), у загальній сумі валового доходу страховика.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що доводи відповідача щодо неправомірності віднесення позивачем вищевказаних витрат до складу валових витрат необґрунтовані тому що позивач не отримував у відповідних податкових періодах доходів, для отримання яких були понесені такі витрати, у зв'язку із наступним.
Ані ст. З Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка передбачає загальний порядок визначення прибутку, що є об'єктом оподаткування, ані ст. 5 цього Закону, що передбачає перелік витрат, які включаються до складу валових витрат, не пов'язують віднесення витрат до складу валових витрат певного звітного періоду за умови, що у такому звітному періоді були одержані доходи, для отримання яких понесені такі витрати. У підпункті 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлюється обмеження щодо включення до категорії валових витрат, пов'язаних із одержанням доходів, інших, ніж визначені у підпункті 7.2.1. цього пункту, витрат, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування). Однак дана норма не передбачає, що до складу валових витрат певного звітного періоду можуть бути включені витрати за умови, якщо страховик у цьому ж звітному періоді одержав доходи, для отримання яких понесені такі витрати.
Отже, позивач вірно визначив склад валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування за доходами, іншими, ніж визначено у підпункті 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому донарахування суми податкового зобов'язання згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставним.
За таких обставин постанову господарського суду Харківської області від 23.03.2006 р. по адміністративній справі № АС -27/74-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необгрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
У зв*язку з вищевикладеним та керуючись ст.ст. 195,196, п.1 ст.198, ст. 200, 206, 209, 211,212 КАС України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду одностайно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 23.03.2006 р. по адміністративній справі № АС-27/74-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя
Судді