Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Іменем України
"26" червня 2006 р. Справа № АС-04/60-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слюсарева Л.В., суддя Івакіна В.О. , суддя-доповідач Білоконь Н.Д.
за участю представників сторін:
позивача- Прядкої Н.П., копія постійної довіреності № 70 -07/34 від -6.01.2006 р.
відповідача - Страхової Г.О., копія постінйої довіреності № 102 /68 від 04.04.2006 р.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача вх. № 1596 Х/1-14 на постанову господарського суду Харківської області від 28.03.06 по справі № АС-04/60-06
за позовом Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова
до ВАТ СКТБЗЕ "Потенціал", м. Харків
про стягнення 432,40 грн.
встановила:
Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства СКТБЗЄ "Потенціал" заборгованості по сплаті різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленою на загальних підставах та сплаченої гр. Слободенюку В.Д. за період з серпня 2002 р. по березень 2004 р. в сумі 432,40 грн.
Постановою господарського суду Харківської області від 28.03.2006 р. у справі № АС 04/60-06 (суддя Григоров А.М.) позов задоволено частково.
З відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за період з серпня 2002 р. по грудень 2003 р. в сумі 360,68 грн.
В стягненні заборгованості за період з січня 2004 р. по березень 2004 р. в сумі 71,72 грн. відмовлено з посиланням на те, що позивачем не надані документи в підтвердження того, що наукова діяльність відповідача становить не меньш ніж 70 % загального річного обсягу виконаних робіт.
Відповідач із зазначеною постановою господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зокрема посилається на те, що оскільки він не є державним підприємством на нього не поширюється обов"язок по сплаті різниці між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленою на загальних підставах, а також на те, що сплата такої різниці не передбачена в ч. 7 ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" в якості податку, збору чи обов"язкового платежу, а тому обов"язковій сплаті не підлягає.
Також відповідач посилається на відсутність джерела фінансування для задоволення вимог позивача, в зв"язку з чим він не може добровільно сплачувати різницю між сумами пенсій тільки за рахунок свого чистого прибутку, який залишається у нього після сплати всіх податків.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погоджується, вважає постанову господарського суду першої інстанції законною та обгрунтованою, винесеною з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши дотримання місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного:
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність» різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується наступним чином :
- для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій за рахунок коштів державного бюджету;
- для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам сплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;
- для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.
Відповідно до п. п. 3, 6 “Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженого Постановою КМУ від 13.12.2000р. № 1826 ( далі "Порядок"), фінансування витрат на виплату різниці у розмірі пенсій працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій здійснюється за рахунок коштів цих підприємств і організацій, які сплачують Пенсійному фонду кошти на виплату зазначеної різниці; у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації фінансування різниці у розмірі пенсії здійснюється за рахунок коштів їхніх правонаступників.
Таким чином зазначена стаття не пов"язує обов"язок підприємств, установ та організацій по сплаті різниці пенсій лише з формою власності та науковими підприємствами як на це посилається відповідач в апеляційній скарзі.
Оскільки відповідач є правонаступником державної організації (установи, він згідно з п. 6 Порядку повинен відшкодовувати різницю пенсій.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, Управлінням Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова відповідно до ст. 24 Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність», була призначена пенсія колишньому науковому працівникові установи відповідача Слободенюку В.Д., який працював в установі відповідача з 21.04.1975р. по 10.08.1992р. на посадах, що дають право на призначення пенсії згідно ст. 24 зазначеного Закону.
Загальна сума пенсії, що була виплачена Слободенюку В.Д. за період з серпня 2002 р. по грудень 2003 р. складає 5514,62 грн., що підтверджується довідкою відділу пенсійного забезпечення управління Пенсійного Фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова та відомостями на її виплату, а розмір пенсії, що обчислена і фінансується відповідно до інших законодавчих актів, а саме пенсія за віком на загальних підставах (що була призначена згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення») за період з серпня 2002 р. по грудень 2003 р. складає 2445,81 грн.
Згідно з Порядком, різниця між сумою пенсії призначеної на підставі Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленої на загальних підставах, та виплаченої гр. Слободенюку В.Д. за період з серпня 2002 р. по грудень 2003 р. складає 2997,09 грн.
Відповідно до довідок ВАТ СКТБЕ "Потенціал" від 11.09.2002 р. № 168 та № 170 СКТБЕ ВНПО "Потенціал (правонаступником якого є відповідач) в період виконання гр. Слободенюком В.Д. науково-дослідницьких робіт, фінансування інституту складало 80% за рахунок коштів державного бюджету та 20 % за рахунок госпрозрахунку, з врахуванням цього та відповідно до п.5 Порядку, частка сплати різниці в розмірі пенсії, що підлягає відшкодуванню за період з серпня 2002 р. по грудень 2003 р. повинна складати 360,68 грн.
Відповідно до п. 8 Порядку, розмір витрат на виплату різниці у розмірі пенсій, що підлягають фінансуванню за рахунок державних не бюджетних організацій, визначає орган Пенсійного фонду, який надсилає організації повідомлення про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів. Управлінням Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова були надіслані відповідачу повідомлення, але кошти позивачем не отримані.
Стосовно відшкодування різниці пенсій за період з січня 2004 р. по березень 2004 р. місцевий господарський суд вірно відмовив в цій частині позову на тій підставі, що з 01.01.2004 р. до статті 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" були внесені зміни, відповідно до яких різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник стосується тільки наукових установ., якою згідно Закону є юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому порядку, для якої наукова діяльність становить понад 70% загального річного обсягу виконаних робіт., тоді як відповідно до довідки відповідача, його підприємство не має річних обсягів науково-технічного характеру в обсязі 70% .
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те що в нього відсутні джерела фінансування для задоволення вимог позивача не можуть братися до уваги, оскільки невистачання прибутку підприємства не може бути підставою для звільнення підприємства від виконання зобов'язань, покладених на нього законодавством України. Окрім цього, норми Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" не містять положеннь, які передбачають підстави звільнення підприємства від обов'язку відшкодовувати Пенсійному фонду України різниці між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.
Також безпідставними є посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що в нього відсутній обов"язок з фінансування різниці пенсій, яка не передбачена в Законі України "Про систему оподаткування " та Законі України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" в якості збору, податку чи обов"язвкового платежу, оскільки такий обов"язок передбачений Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність"
Таким чином, постанова господарського суду першої інстанції прийнято при повному з"ясуванні обставин, що мають значення для справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже підстави для скасування чи зміни постанови та для задоволення апеляційної скарги відповідача на думку колегії суддів відсутні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 166, 167, 195, 198, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 28.03.2006 р. у справі № АС-04/60-06 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України на протязі місяця з моменту складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Слюсарева Л.В.
Судді Івакіна В.О.
Білоконь Н.Д.