Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"16" червня 2006 р. Справа № 33/313-05 (н.р. 40/341-05)
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників сторін:
позивача за первісним позовом - Зучека Є.Н., копія пост. дов. № 224 від 21.10.2005 р. у справі.
відповідачів за первісним позовом - 1) Каніщева О.О., дов. №24 від 19.09.05 р. у справі, Мазепи Г.Б., дов. б/н від 15.04.2005 р.у справі.; 2) Кравцова І.Л., дов. № 320/63 від 26.05.2006 р. у справі, Стаднічук Н.Л., дов. №327/986 від 07.12.2005 р. у справі;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ЗАТ "Харківське дослідно конструкторське бюро автоматики "Хімавтоматика" (вх. № 1535 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.06 р. у справі № 33/313-05 (н.р. 40/341-05)
за позовом регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Делікат", м. Харків; 2) закритого акціонерного товариства "Харківське дослідно конструкторське бюро автоматики "Хімавтоматика", м. Харків,
про визнання наявності права власності держави Україна на будівлю
та зустрічним позовом закритого акціонерного товариства «Харківське дослідно-конструкторське бюро автоматики «Хімавтоматика», м. Харків,
до 1) регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області; 2) товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Делікат», м. Харків;
про визнання права власності на нежитлове приміщення,
встановила:
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі РВ ФДМУ) пред'явило позов до товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Делікат»(далі ВКФ «Делікат») та до закритого акціонерного товариства «Харківське дослідно-конструкторське бюро автоматики «Хімавтоматика»(далі - ЗАТ «Хімавтоматика») про визнання наявності права власності держави Україна на будівлю їдальні літ. К-2 загальною площею 1732,7 кв. м, розташованої у м. Харкові , вул. Кибальчича, 18 (далі - спірна будівля).
ЗАТ «Хімавтоматика»подало до РВ ФДМУ та ВКФ «Делікат»зустрічний позов про визнання права власності на спірну будівлю. Зустрічний позов був прийнятий господарським судом Харківської області для спільного розгляду з первісним.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2006 р. первісний позов задоволено частково. Визнано наявність права власності держави Україна на будівлю їдальні літ. «К-2»загальною площею 1732,7 кв. м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Кибальчича,18.
У задоволенні позову до ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Делікат»відмовлено.
Стягнуто з ЗАТ “Харківське дослідно-конструкторське бюро автоматики «Хімавтоматика»на користь державного бюджету України 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та на користь ДП «Судовий інформаційний центр», м. Київ, -118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
ЗАТ «Хімавтоматика»з рішенням місцевого господарського суду не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Просить рішення місцевого господарського суду скасувати, у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
ЗАТ «Хімавтоматика»обгрунтовує апеляційну скаргу тим, що справу розглянуто за наявності рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2003 р. у справі № 20/116-03, яким власником спірного майна вже було визнано ЗАТ «ХДКБА «Хімавтоматика», що на підтвердження виконання договору купівлі-продажу від 01.09.93 р. між РВ ФДМУ та ХДКБА «Хімавтоматика»було підписано відповідний акт передачі державного майна, згідно з яким до складу майна цілісного майнового комплексу, що передавалося, увійшло і спірне майно - будівля їдальні, і в силу положень Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств" це майно як об'єкт соціально-побутового призначення передано у власність ЗАТ ХДКБА «Хімавтоматика»безоплатно, що реєстраційне посвідчення КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»від 10.01.2004 р., відповідно до якого спірна будівля їдальні зареєстрована за державою Україна, не є правовстановлювальним документом і не може слугувати підставою для задоволення первісного позову.
РВ ФДМУ та ТОВ ВКФ «Делікат»проти доводів апеляційної скарги заперечують. Просять рішення місцевого господарського суду залишити без змін як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважають безпідставними посилання ЗАТ ХДКБА «Хімавтоматика»на встановлення рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2003 року у справі № 20/116-03 фактів, які не підлягають доведенню при розгляді даної справи, оскільки в цих справах різні предмети спору, і в першій справі не досліджувався процес приватизації державного майна ЦМК ДКБКА «Хімавтоматика», ні план приватизації, ні акт оцінки, ні договір купівлі-продажу не передбачали відчуження (передачі за грошові кошти) будівлі їдальні покупцеві ЦМК. Посилаються на невірне тлумачення апелянтом статті 24 Закону України «Про приватизацію державного майна».
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.
Судова колегія виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, згідно з реєстраційним посвідченням КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»від 10.01.2004р. нежитлова будівля літ. «К-2»площею 1732,7 кв. м, розташована в м. Харкові по вул. Кибальчича, 18, зареєстрована за державою Україна (користувач -АТЗТ «Харківське ОКБА «Хімавтоматика») на праві державної власності та записана в реєстрову книгу за № 544. Факт законності такої реєстрації підтверджений рішенням господарського суду Харківської області від 17.05.2005р. у справі № 11/149-05 (том 1-й, арк.. 125-127), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2005р. (том 1-й, арк. 128-130), яким відмовлено ЗАТ «ХДКБА «Хімавтоматика»у зобов'язанні КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»зареєструвати за ЗАТ ХДКБА «Хімавтоматика»право власності на приміщення спірної їдальні, а також рішенням господарського суду Харківської області у справі № 11/428-05 за позовом ЗАТ «ХДКБА “Хімавтоматика»до РВ ФДМУ по Харківській області та до ВКФ «Делікат»про визнання недійсними договору та виселення (том 1-й, арк.131-134), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2006р. (том 2-й, арк. 64),
У цих судових актах, зокрема, в рішенні господарського суду Харківської області та постанові Харківського апеляційного господарського суду у справі № 11/428-05 зазначається, що приватизація цілісного майнового комплексу (ЦМК) орендного підприємства ОКБА «Хімавтоматика»була здійснена на підставі та в порядку, визначеному Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств». Відповідно до частини 2 статті 24 цього Закону, в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу ЦМК від 01.09.2003р., -товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно зі статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів Фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами. Тобто, виходячи з приписів цієї норми, об'єкти соціально-побутового призначення передаються підприємству при наявності таких умов: безоплатна передача підприємству об'єктів соціально-побутового призначення здійснюється не в момент приватизації, а після приватизації державного майна, оскільки у вказаній нормі зазначено, що право отримання таких об'єктів має товариство, яке вже стало власником свого підприємства; при наявності згоди підприємства на отримання таких об'єктів; фактичної безоплатної передачі.
Господарським судом першої інстанції при розгляді справи № 11/428-05 встановлено, що позивач (ЗАТ «Хімавтоматика») не звертався до органу приватизації з письмовою завою про згоду товариства на безоплатне отримання приміщення їдальні і фактична передача приміщення їдальні органом приватизації не здійснювалася.
Крім того, зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції від 07.11.2005р. у справі № 11/428-05 на підставі листів позивача, ЗАТ «Хімавтоматика», на адресу РВ ФДМУ № 3271/1858 від 07.12.1999р., № 327/543 від 06.05.2004р. встановлено факт, що позивач, ЗАТ «Хімавтоматика», ставився до приміщення їдальні не як до свого майна, що належить йому на праві власності, а як до майна, що знаходиться в його користуванні та обліковується на позабалансовому рахунку.
У рішенні господарського суду Харківської області від 07.11.2005р. у справі № 11/428-05 вказується, що необґрунтованими є посилання ЗАТ «Хімавтоматика»на постанову Вищого господарського суду України від 05.11.2003р. у справі № 20/116-03, якою, на думку ЗАТ «Хімавтоматика», встановлені факти, що підтверджують його право власності на спірне майно (такі ж посилання позивача в обґрунтування зустрічного позову є і у даній справі - № 33/313-05). Оскільки згідно з частиною 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, тому Вищий господарський суд України в постанові від 05.11.2003р. (у справі № 20/116-03) не встановлював факту власності ЗАТ «Хімавтоматика»на приміщення Їдальні. а лише зазначив, що суд першої інстанції правомірно встановив правове положення спірного приміщення їдальні та залишив рішення суду першої інстанції від 18.04.2003 р. у справі №20/116-03 в силі, тоді як суд першої інстанції при розгляді цієї справи не встановлював факту виконання сторонами приватизації умов статті 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»щодо приміщення їдальні.
Якщо оцінювати попередні рішення у спорах між РВ ФДМУ та ЗАТ «Хімавтоматика»щодо встановлення ними факту набуття (ненабуття) ЗАТ «Хімавтоматика»в процесі приватизації або після завершення цього процесу права власності на будівлю їдальні, розташовану в м. Харкові, вул. Кибальчича, 18 то, на думку членів судової колегії, ці факти встановлені, насамперед, рішенням господарського суду Харківської області від 07.11.2005 р. у справі №11/428-05, яке набрало законної сили . А згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
При вирішенні справи № 33/313-05 господарський суд Харківської області повторно ретельно дослідив процес приватизації цілісного майнового комплексу орендного підприємства ОКБА «Хімавтоматика»та обгрунтовано дійшов висновку, що ЗАТ «Хімавтоматика»не набуло права власності наприміщення їдальні по вул. Кибальчича, 18, а це майно залишилося у державній власності, та обгрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову та задовольнив первісний позов до ЗАТ «Хімавтоматика»про наявність права власності держави Україна на це майно.
Крім того слід зазначити, що з позовом про визнання права власності на спірне майно ЗАТ "Хімавтоматика" звернулося після закінчення простроченого строку позовної давності, перебіг якого згідно зі статтею 76 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв до 01.01.2004 р., почався з 27.07.1999 р. - з дня підписання головою правління ЗАТ «Хімавтоматика»М.Д. Бєловол акту № 82 передачі майна у власність акціонерному товариству (т. І, арк 43,44), складеного у відповідності з Порядком підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 22.07.1998 р. № 1450, та закінчився 27.07.2002р., тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року. А отже згідно з приписами пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., до спірних правовідносин щодо позовної давності застосовуються правила Цивільного кодексу Української РСР, відповідно до статей 75 та 80 якого позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін, а закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 35, 43, 47, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2006 р. у справі № 33/313-05 (н.р. справи № 40/341-05) залишити без змін.
Головуючий суддя (підпис)
Судді (підпис)
(підпис)