Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Адміністративна Головуючий по 1-й інстанції
Справа № АС-42/48-06 Яризько В.О.
Доповідач по 2-й інстанції
Істоміна О.А.
«20»червня 2006 року
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Істоміної О.А., Кравець Т.В.
при секретарі Кобзєвій Л.О.
за участю представників сторін:
прокурора -Мирошниченко М.Л.
позивача - Лазарева О.В. -представник, дор. б/н від 09.12.2005 року (у справі);
1-го відповідача -Гедзюк О.Б. -юрист, дор. № 6697/10/10-025 від 19.06.2006 року; Данько Л.В. -юрист, дов. № 6713/10/10-025 від 19.06.2006 року (у справі);
2-го відповідача -не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Харківської області (вх. № 1508Х/2-5) та апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (вх. № 1571Х/2-5)
на постанову господарського суду Харківської області від 15 березня 2006 року по адміністративній справі № АС-42/48-06
за позовом Приватної торгівельної фірми "Кобра", м. Харків
до 1. Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
2. Відділу державного казначейства у Київському районі м. Харкова
за участю прокуратури Харківської області
про стягнення 424163,44 грн.
встановила:
У лютому 2006 року Приватна торгівельна фірма "Кобра" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просила відшкодувати з державного бюджету суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 399349 грн. та відсотки на заборгованість за несвоєчасне відшкодування в розмірі 24814,44 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що суми, належні до відшкодування, підтверджуються даними податкових декларацій, строк відшкодування по яким минув.
Постановою господарського суду Харківської області від 15 березня 2006 року позов було задоволено, відшкодовано з державного бюджету на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за період з липня 2004 року по грудень 2004 року в сумі 399349,00 грн., відсотки за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість в сумі 24814,44 грн.
Стягнути з державного бюджету на користь ПТФ "Кобра" державне мито в сумі 1700,00 грн. Постанова господарського суду мотивована тим, що суми бюджетної заборгованості з ПДВ відповідають заявленій позивачем сумі до відшкодування, вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 1-й відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова звернулась з апеляційною скаргою та доповненням до неї, в якій порушує питання про її скасування та прийняття нової постанови, якою у позові відмовити. При цьому, перший відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме норми Закону України "Про податок на додану вартість", а також вказаним відповідачем фактам не була надана належна правова оцінка.
Прокуратура Харківської області з постановою суду першої інстанції також не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову та прийняття нову, якою у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Приватна торгівельна фірма "Кобра" у відзиві на апеляційну скаргу просить суд залишити апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін, вважає її законною та обґрунтованою. При цьому посилається на те, що підставою для одержання відшкодування є тільки дані податкової декларації, і в будь-який момент після виникнення такої заборгованості, платник має право звернутися до суду з позовом про відшкодування бюджетної заборгованості.
2-й відповідач -Відділ державного казначейства у Київському районі м. Харкова відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні не з'явився, надав клопотання з проханням розглянути справу без участі їх представника, заперечень щодо постанови не має.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позивачем, який є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та є платником податку на додану вартість, в установленому законом порядку було подано до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень, квітень, травень, червень, вересень, грудень 2004 року, в яких задекларував до відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства суму ПДВ в розмірі 462452 грн.
Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова 11 травня 2005 року було проведено планову документальну перевірку правильності задекларованих позивачем сум ПДВ за період 2003 року - грудень 2004 року, за результатами якої складено акт №232-10/1214. В результаті перевірки було встановлено, що підприємство позивача є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, проводило експортні операції і згідно з вимогами п.п.6.2.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" за перевіряємий період мало право застосовувати 0% ставки по податку на додану вартість. Згідно висновків вказаної перевірки підприємству позивача підтверджено правомірність заявленої до відшкодування суми ПДВ тільки в розмірі 399349,0грн., з чим позивач погодився. Причина виникнення від'ємного значення - придбання товару для здійснення фінансово-господарської діяльності.
Комісією Державної податкової адміністрації в Харківській області при здійсненні перевірки встановленого порядку обліку та відшкодування ПДВ в картках особових рахунків платників Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова було виявлено порушення вимог наказів, якими регламентується облік та відшкодування ПДВ, а саме: встановлено безпідставне завищення суми переплати Приватної торгівельної фірми "Кобра" по уточнених розрахунках податкових зобов'язань з ПДВ, в зв'язку з встановленням факту незнаходження за юридичною адресою підприємств - постачальників Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзметал", на підставі чого було видано наказ №67 від 28 лютого 2006 року, згідно якого зобов'язано провести службове розслідування стосовно посадових осіб Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, які проводили останню перевірку Приватної торгівельної фірми "Кобра", та в рамках службового розслідування здійснити повторну документальну перевірку Приватної торгівельної фірми "Кобра" . При цьому в наказі не було вказано підстави, стосовно яких ДПА в Харківській області віднесло вищевказані підприємства до категорії "фіктивних".
Згідно акту перевірки, взаємовідносини підприємства позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзметал" відбувалися в період з 01 липня 2003 року по 30 вересня 2004 року, а з Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-Інвест" з 05 травня 2004 року по 30 липня 2004 року.
Відповідно до листа № 12458/10/19-08-01 від 13 березня 2006 року Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області, витребуваного ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзметал" за період 2003 -2004 роки надавав звітність з показниками про здійснення фінансово-господарської діяльності (декларації з податку на прибуток, податкові розрахунки збору за забруднення навколишнього середовища, податкові декларації з ПДВ, розрахунки комунального податку), остання звітність була надана за 1 півріччя 2005 року.
Згідно листа державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 2027/10/10-015 від 20 березня 2006 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал-Інвест", за 2004 рік надавало податкову звітність з показниками, остання звітність підприємства - декларація з ПДВ за серпень 2005 року - нульова, декларація з податку на прибуток за 1 півріччя 2005 року з показниками.
Як вже було сказано вище, взаємовідносини підприємства позивача з вказаними підприємствами були з травня по вересень 2004 року, а тому, як вірно зазначив місцевий господарський суд, висновки ДПА в Харківській області про "фіктивність" таких підприємств є безпідставним, оскільки незнаходження цих підприємств за юридичною адресою на час проведення зустрічної перевірки не може свідчити про те, що ними не відображались зобов'язання з ПДВ на час проведення угод з підприємством позивача.
Крім того, у випадку настання строку подання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість органам Державного казначейства до закінчення документальної перевірки платника податків з урахуванням зустрічних перевірок основних постачальників цього платника податків, що представив податкову декларацію по податку на додану вартість із задекларованою сумою до відшкодуванню (рядок 23 "б"), державні податкові органи представляють висновки про суми відшкодування податку на додану вартість органам Державного казначейства у встановлений строк - не пізніше 5 робочих днів до закінчення строку відшкодування податку на додану вартість на підставі податкової декларації по податку на додану вартість, що представив податковому органу платник податків, і акту документальної перевірки платника податків без обліку результатів зустрічних перевірок.
У цих випадках відділ, що проводить документальну перевірку платника податків, у доповідній записці керівникові податкового органа не пізніше 6 робочих днів до закінчення строку відшкодування податку на додану вартість повідомляє про результати документальної перевірки платника податків, причинах затримки закінчення зустрічних перевірок. Якщо матеріали документальної перевірки платника податків без обліку результатів зустрічних перевірок підтверджують задекларовану суму до відшкодування, то керівник податкового органа дає вказівку відділу обліку й звітності про подання висновку про суми відшкодування податку на додану вартість органам Державного казначейства.
Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції заперечує проти відшкодування вищевказаної суми ПДВ, вказувала на те, що за результатами зустрічних перевірок не підтверджено суму ПДВ, що заявив позивач
Колегія суддів вважає заперечення першого відповідача необгрунтованими, оскільки пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлений порядок визначення сум податку, що підлягає сплаті в бюджет та відшкодуванню з бюджету і строки розрахунків з бюджетом.
У відповідності до приписів п. 7.7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Тобто, позивачу із бюджету повинно було бути відшкодовано ПДВ у загальній сумі 399349 грн. Але своєчасно кошти позивачем одержані не були, і зазначена заборгованість повинна бути стягнута в судовому порядку.
Крім того, згідно п. 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом. Наведений закон передбачає такі випадки у п. п. 7.7.3 статті 7 та статті 8 Закону, яка передбачає особливості експортного відшкодування. А саме п. 8.1. статті 8 передбачено, що платник податку, що здійснює операції вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого розрахунку.
Відповідно п. 7.4.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит по ПДВ, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. В п. 7.7.5 статті 7 цього Закону вказано, що суми ПДВ зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом.
Тобто, законодавцем чітко визначено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту по ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно Закону України "Про податок на додану вартість" зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 статті 1 Закону).
Як було встановлено місцевим господарським судом, в рамках вищевказаних договорів позивачем здійснена оплата товару на користь контрагентів (документи про оплату відображені вище), а останні включили ці суми в розрахунок податкових зобов'язань і при наявності позитивного значення сплатили або повинні були сплати до бюджету. За таких обставин є правомірним включення відповідних сум податку в розрахунок податкового кредиту і в подальшому - до відшкодування з бюджету.
Право позивача на одержання відповідної суми ПДВ підтверджено наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів також зазначає, що ні Закон України «Про податок на додану вартість», ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не містять вимог щодо здійснення відшкодування сум ПДВ платнику податку після сплати відповідних сум податків до бюджету його контрагентами та неможливості здійснення відшкодування у разі несплати податку контрагентами платника.
Таким чином, вимоги позивача заявлені у відповідності до чинного законодавства, доведені документально, тому підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів вважає, що для відшкодування експортного бюджетного відшкодування, поряд зі статтею 7 п.п. 7.7.3 Закону України "Про податок на додану вартість", яка містить загальні положення щодо бюджетного відшкодування, слід застосовувати також і статтю 8, яка містить певні особливості для експортного бюджетного відшкодування.
На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення протягом строку її дії, включаючи день погашення. Позивачем суду наданий розрахунку відсотків, проведений у відповідності до наведених норм, який відповідачем не спростований.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова та прокуратурою Харківської області не було надано доказів, які б спростували доводи позивача, а тому їх вимоги задоволенню не підлягають.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів приходить висновку, що заперечення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова та заперечення прокуратури Харківської області, наведені в апеляційних скаргах, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, тому постанова господарського суду Харківської області від 15 березня 2006 року по справі № АС-42/48-06 була ухвалена без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для її скасування та задоволення апеляційних скарг першого відповідача та прокуратури Харківської області.
На підставі викладеного та керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 статті 198, пунктом 1 статті 205, статтями 206, 209, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова та апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області від 15 березня 2006 року по справі № АС-42/48-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Адміністративну справу № АС-42/48-06 повернути до господарського суду Харківської області.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя
Судді