Україна
Харківський апеляційний господарський суд
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС-27/77-06 Суддя -Мамалуй О.О.
Доповідач по 2-й інстанції
Суддя -Погребняк В.Я.
07 червня 2006 року м. Харків
Колегія суддів у складі: головуючого судді Погребняк В.Я.
судді Гончар Т.В.
судді Істоміної О.А.
при секретарі Андросовій О.В.
За участю представників сторін:
Позивача: Бондаренко В.В., довіреність № б/н від 15.03.2005 р., Голик О.В., довіреність № б/н від 15.03.2005 р.,
Відповідача: Межирицький А.О., довіреність № 294/9/10-03 від 30.01.2006 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1352 Х/2 від 11.04.2005 р.) Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області у справі № АС-27/77-06 від 02.03.2006 р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕРБЕР АМГ», м. Харків,
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова,
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Московському районі м. Харкова № 0000102310/0 від 03.02.2006 р. та податкового повідомлення-рішення № 0000112310/0 від 03.02.2006 р.,,
Встановила:
13.02.2006 р. (вх. № 1597/1-27) позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача та просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000102310/0 від 03.02.2006 р. та № 0000112310/0 від 03.02.2006 р.
Постановою господарського суду Харківської області від 02.03.2006 р. (суддя Мамалуй О.О.) позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000102310/0 від 03.02.2006 р. та податкове повідомлення-рішення № 0000112310/0 від 03.02.2006 р. Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача 3,40 грн. судового збору. Постанову обґрунтовано тим, що положення п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не визначають наявності товару (на момент віднесення) в якості обов'язкової умови віднесення витрат до складу валових. Такою умовою є наявність відповідних розрахункових, платіжних і інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Такі документи (зокрема, банківські виписки, копії платіжних доручень, договори, акти приймання-здачі послуг) є в наявності у позивача, проти чого відповідач не заперечує. Твердження відповідача про порушення позивачем (при віднесенні до складу податкового кредиту ПДВ з витрат на інформаційні послуги) положень п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в акті перевірки не обґрунтовано. Факти невикористання позивачем отриманих послуг під час своєї господарської діяльності або факти відсутності мети подальшого їх використання в цій діяльності не були виявлені відповідачем під час перевірки.
Відповідач -ДПІ у Московському районі м. Харкова -з постановою господарського суду Харківської області від 02.03.2006 р. не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену вище постанову, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова винесена господарським судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Так, відповідач зазначає, що в порушення п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач відніс до валових витрат оплату інформаційних послуг, але не довів, що ці послуги використовувалися ним у власній господарській діяльності. Відповідно, позивач неправомірно, в порушення п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про ПДВ» відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів суми ПДВ, які сплачені у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу з заявленими апеляційними вимогами не погоджується, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова господарського суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. В запереченнях позивач свою позицію обґрунтовує тими ж доказами, які були ним зазначені як підстави задоволення позову в позовній заяві.
Склад судової колегії для розгляду даної справи був визначений розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2006 р. відповідно до ст.ст. 28, 29 Закону України “Про судоустрій України», ст.190 КАС України у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Істоміна О.А.
В судовому засіданні 29.05.2006 р. було оголошено перерву до 12 години 00 хвилин 07.06.2006 р. та запропоновано сторонам подати докази, що мають значення для розгляду справи.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в постанові суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, постанова господарського суду Харківської області від 02.03.2006 р. по справі № АС-27/77-06 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
ТОВ «ЦЕРБЕР АМГ» створено за рішенням загальних зборів учасників 27.09.2004 р. Статут товариства у новій редакції зареєстровано розпорядженням Харківського міськвиконкому за № 1480/1050001002046 від 04.10.2004 р., зареєстровано як юридична особа, про що видано відповідне свідоцтво, включено до ЄДРПОУ з ознаками юридичної особи, про що свідчить довідка № 4963 від 30.05.2006 р. Головного управління статистики у Харківській області.
ТОВ «ЦЕРБЕР АМГ» взято на податковий облік 30.06.2004 р. за обліковим № 128, номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 29287387 від 09.11.2004 р., видано ДПІ у Московському районі м. Харкова.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 19.12.2005 р. по 20.01.2006 р.(з перервами в роботі) посадовими особами відповідача у позивача було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 17.06.2004 р. по 30.09.2005 р.
За результатами перевірки складено акт № 122/23-32952082 від 26.01.2006 р., висновки якого свідчать про допущене позивачем порушення п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 484 200,00 грн. (1-й квартал 2005 р. 122 850,00 грн., 1 півріччя 2005 р. -205 100,00 грн., 9 місяців 2005 р. -484 200, 00 грн.); а також про порушення п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про ПДВ», що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 304 518,00 грн. (березень 2005 р. -21 833,00 грн., квітень -132 532,00 грн., травень -9 900,00 грн., липень -16 250,00 грн., серпень -34 300,00 грн., і вересень 2005 р. -89 883,00 грн.
Суть порушення, на думку перевіряючих, полягала в тому, що позивач у перевіряємому періоді в порушення п.п.5.2.1 п.5.2. та п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включив до складу валових - витрати на оплату інформаційних послуг на суму 2 324 110,00 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що призвело до завищення валових витрат на суму 1 936 800,00 грн. Відтак, в порушення п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про ПДВ» позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів суми ПДВ з витрат на інформаційні послуги, доказів використання яких у власній господарській діяльності позивач не надав.
Вказаний акт був підписаний представниками позивача з запереченнями, копія акту перевірки, де містилися заперечення позивача (примірник відповідача), оглянутий в судовому засіданні.
За результатами перевірки відповідач прийняв та направив позивачу:
податкове повідомлення-рішення від 03.02.2005 р. № 0000102310/0, яким з посиланням на п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2. ст..4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та п.п.5.3.9. п.5.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначив позивачу суму податкового зобов'язання по податку на прибуток, належну до сплати в розмірі 855 940,00 грн. (виправлено 726 300,00 грн.), з них основний платіж 484 200,00 грн. та штрафна санкція в розмірі 371 740,00 грн. (виправлено 242 100,00 грн.);
податкове повідомлення-рішення від 03.02.2005 р. № 0000112310/0, яким з посиланням на п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2. ст..4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та п.п.7.4.1. п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про ПДВ» визначив позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, належну до сплати в розмірі 456 777,00 грн., з них основний платіж 304 518,00 грн. та штрафна санкція в розмірі 152 259,00 грн.
Судова колегія вважає за необхідне вказати на наступне.
Відповідно до п.5.1.ст.5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.п.5.2.1. п.5.2. ст..5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3-5.7 цієї статті.
Згідно п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
П.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає господарську діяльність, як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
З Статуту позивача вбачається, що предметом діяльності товариства є, зокрема, оптова і роздрібна торгівля мінеральними добривами та засобами захисту рослин, оптова і роздрібна торгівля агрохімікатами і пестицидами. (п.2.2. Статуту).
Позивач відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» є ліцензіатом з оптової торгівлі пестицидами і агрохімікатами -ліцензія серія АБ № 115746 від 23.11.2004 р., видана Міністерством промислової політики України.
Згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області № 4963 від 30.05.2006 р. видами діяльності підприємства за КВЕД є, зокрема, 51.55.0. -оптова торгівля хімічними продуктами.
Вивченням договорів, укладених позивачем у спірний період з ПП «Союз-Вікторія», ПП «Трейд-Опт-Сервіс», СПД ФО Лебедєва С.О., ПКП «Пріоритет» встановлено, що предметом цих договорів є надання позивачу послуг з вивчення та аналізу, зокрема, стану подальшого розвитку виробництва хімічних засобів захисту рослин в Україні, структури ринку біотехнологічних засобів захисту рослин, фітосанітарного стану посівів, вивчення ринку пестицидів, аналізу використання агрохімічних препаратів тощо.
Договори на виконання інформаційних послуг в установленому порядку недійсними не визнані, доказів того, що контрагенти позивача за вказанами договорами проводили власну господарську діяльність з порушенням норм цивільного чи податкового законодавства, відповідач не надав; матеріали справи свідчать, що інформаційні послуги надавалися позивачу для здійснення ним статутної діяльності, на право здійснення якої позивач в установленому законом порядку отримав ліцензію.
Судом досліджено копії договорів, укладених позивачем в спірному періоді з суб'єктами господарювання на надання інформаційних послуг, акти здачі-приймання послуг, а також наявний в матеріалах справи звіт про виконану роботу згідно договору № 15 від 21.03.2005 р.
З протоколу виїмки від 20.02.2006 р. вбачається, що у позивача органами досудового слідства в порядку ст.ст.180-189 КПК України проведено виїмку звітів та копій звітів по укладеним договорам, що свідчить як про наявність таких звітів на час проведення перевірки, так і про факт надання послуг.
Факт оплати наданих послуг підтверджується наданими позивачем копіями банківський виписок і копіями платіжних доручень і відповідачем не заперечується.
Відтак, судова колегія приходить до висновку, що надані позивачу інформаційні послуги використалися ним у власній господарській діяльності, що обумовлює правомірність віднесення цих витрат до складу валових.
Що стосується правомірності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону «Про ПДВ»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту у платника податку виникає не тільки лише на підставі віднесення відповідних витрат до складу валових, а й за умови дотримання інших вимог Закону, що надають таке право.
Позивач на вимогу судової колегії надав копії податкових накладних, які підтверджують сплату коштів за формаційні послуги.
Вивченням копій податкових накладних встановлено, що вони оформлені з дотриманням вимог п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про ПДВ» та приписів Наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037.
Таким чином, позивач надав копії всіх необхідних документів (платіжних доручень, які підтверджують фактичну сплату ПДВ в ціні товарів (робіт, послуг), копії податкових накладних), які дають право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідного періоду, а, отже, позивачем дотриманий в сукупності всіх вимог Закон України «Про ПДВ».
Відповідно до ст.105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до пп.5.2.4. п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» спосіб захисту порушеного права платника податку визначений як «звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу».
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів, що отримані позивачем інформаційні послуги не використані ним у власній господарській діяльності, висновок про це в акті перевірки зроблений з суто формальних підстав, без врахування і дослідження всіх обставин, що мають значення для висновку про правомірність чи неправомірність віднесення витрат на оплату формаційних послуг до складу валових.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що за таких обставин оскаржувана відповідачем постанова господарського суду Харківської області прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в постанові висновки відповідають обставинам справи, а тому постанова господарського суду Харківської області від 02.03.2006 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206, 209, 211, 212 КАС України, судова колегія апеляційного господарського суду одноголосно
Ухвалила:
Апеляційну скаргу відповідача -Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Харківської області по справі № АС-27/77-06 від 02.03.2005 р. залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу № АС-27/77-06 направити до господарського суду Харківської області.
Головуючий суддя В.Я.Погребняк
Суддя Т.В.Гончар
Суддя О.А.Істоміна.