Україна
Харківський апеляційний господарський суд
" 05" червня 2006 р. Справа № 42/21-06
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Слюсарева Л.В.,
суддя-доповідач Фоміна В.О.,суддя Івакіна В.О.,
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників сторін:
позивача -Прядки Н.П., копія постійної довіреності № 70-07/34 від 06.01.06р.;
відповідача - Страхової Г.О., копія постійної довіреності № 102/68 від 04.04.06р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1264Х/1-13) на постанову господарського суду Харківської області від 02.03.06 р. по справі № 42/21-06
за позовом Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі, м.Харків
до відкритого акціонерного товариства спеціалізованого проектно-конструкторського та технологічного бюро заглибного електроустаткування для буріння свердловин та видобування нафти "Потенціал“, м.Харків
про стягнення 731,67 грн.,
встановила:
Позивач - Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ВАТ СПКТБЗЕБСВН “Потенціал» про стягнення заборгованості з фінансування різниці між сумою пенсії, призначеною на підставі Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленою на загальних підставах та виплаченої Лагутіну В.І. в сумі 731,67 грн.
Постановою Господарського суду Харківської області від 02.03.2006 року (суддя Яризько В.О.) в позові відмовлено.
Позивач з постановою господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, ухвалити рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з фінансування різниці між сумою пенсії, призначеною на підставі Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність», і сумою пенсії, обчисленою на загальних підставах та виплаченої Лагутіну В.І., в сумі 731, 67 грн.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на статтю 24 Закону України “Про наукову і науково-техничну діяльність», якою передбачен обов»язок підприємств та організацій сплачувати різницю між науковою пенсією та пенсією, призначеною на загальних підставах, в тому числі для наукових працівників не бюджетних установ дана різниця сплачується за рахунок коштів цих підприємств і організацій у порядку, визначеному КМУ. А також, позивач посилається на пункт 6 Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України “Про наукову і науково-техничну діяльність», та сумою пенсії, призначеної відповідно до інших законодавчих актів (затвердженого Постановою КМУ від 13.12.2000р.) , яким передбачено, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації фінансування різниці у розмірі пенсії здійснюється за рахунок коштів їх правонаступників, та вказує , що у даному положенні не міститься вимог до правонаступників щодо їх форми власності або віднесення чи не віднесення цих установ до наукових установ.
Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу з її доводами не погоджується повністю, посилаючись , зокрема, на те, що законодавцем визначено, що особами, яким держава забезпечує наукові пенсії -є наукові (науково-педагогічні) працівники державних підприємств, а він не є державним підприємством, оскільки, 18 вересня 1995 року шляхом приватизації ВАТ СКТБЗЕ “Потенціал» було створено як організація з колективною власністю, власником товариства є акціонери, серед яких немає ні держави ні державних органів, на підтвердження чого відповідач надав довідку головного управління статистики у Харківській області (арк. спр. 65). До того ж, відповідач посилається на те, що Законами України про приватизацію державних підприємств не були передбачені обов»язки для приватизованих підприємств сплачувати пенсії науковим співробітникам, які працювали на цих державних підприємтвах. На підставі вказаного, відповідач вважає, що в нього немає заборгованості перед позивачем. Просить оскаржувану постанову суду першої інстанції від 02.03.06р. залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, заперечень на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та було встановлено господарським судом першої інстанції, на підприємстві позивача у період з 29.06.1964 року по 08.12.1994 року на посадах, які дають право на призначення пенсії згідно з Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" працював Лагутін В.І. (що підтверджується довідкою №126 від 04.10.02 р. , арк. спр. 21), якому з 07.10.2002 року була призначена та виплачена пенсія згідно з вказаним Законом.
Розмір виплаченої Лагутіну В.І. пенсії за період з 07.10.2002р. по 31.03.2004 р. склав 6465,11 грн. (довідки УПФУ у Фрунзенському районі м.Харкова, арк. спр. 10).
Як встановлено судом першої інстанції сума пенсії, призначеної Лагутіну В.І. на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення» на загальних підставах (пенсія за віком) за період з 07.10.2002р. по 31.03.2004р. склала 2806,78 грн.
На підставі вказаного та з посиланням на Порядок фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагагічним) працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України “Про наукову та науково- технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затверджений Постановою КМУ від 13.12.2000р. № 1826 (далі - Порядок) , позивач вважає, що у відповідача перед ним утворилась заборгованість, що становить різницю між обома видами обчислених Лагутіну В.І. пенсій.
Вказана різниця між сумою пенсії, призначеної на підставі Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсії, призначеної на загальних підставах (за віком) у період з 07.10.02р. по 31.03.04р. складає 3658,33 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач є правонаступником СКТБПЕ ВНПО “Потенціал», що підтверджується довідками від 31.07.2002р. № 127 та № 128 (арк. спр.22-23), та поясненнями відповідача у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається (довідки позивача від 31.07.02р. № 127 та № 128, арк. спр. 22-23), що СКТБПЕ ВНПО “Потенціал» протягом періоду з 1963р. по 1995р. фінансувалось на 80 % з державного бюджету, а на 20% - за рахунок госпрозрахунку. Отже, різниця між пенсіями, призначеними Лагутіну В.І. підлягає сплаті в розмірі 20%, тобто - 731,67 грн.
Відповідно до п. 8 Порядку, розмір витрат на виплату різниці у розмірі пенсії, що підлягають фінансуванню за рахунок державних не бюджетних організацій, визначає орган Пенсійного фонду, який надсилає організації повідомлення про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на адресу відповідача були направлені повідомлення (арк. спр. 24-67) про суму витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсії, призначеної згідно Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" , і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за вказаний період.
Однак, відповідач заборгованість перед позивачем не погасив, вказані витрати у сумі 731,67 грн. не сплатив.
При цьому, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на те, що Законодавством про приватизацію державних підприємств не були передбачені обов»язки для приватизованих підприємств сплачувати пенсії науковим співробітникам, які працювали на цих державних підприємствах, отже під час перетворення попереднього підприємства відповідача в відкрите акціонерне товариство, він не брав на себе обов»язків зі сплати різниці між науковими пенсіями, та пенсіями, призначеними колишнім працівникам на загальних підставах (за віком).
Такі посилання відповідача колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими, оскільки згідно з ч. 5 статті 18 Закону України “Про приватизацію державного майна» при перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство , створене акціонерне товариство є правонаступником підприємства, що приватизується.
А, згідно з п. п. 3, 6 Порядку у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації фінансування різниці у розмірі пенсій здійснюється за рахунок коштів їхніх правонаступників.
Відповідач факту здійснення правонаступництва не заперечує, отже його посилання на незаконне визнання позивачем за ним заборгованості є недоречним. Оскільки, він , як правонаступник зазначеної юридичної особи, несе обов"язок з відшкодування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до статті 24 Закону та сумою пенсій, обчислюваної відповідно до інших нормативно-правових актів, на яку мають право наукові працівники, як ВАТ СКТБЗЕ “Потенціал» так і юридичної особи, правонаступником якої він є.
Частиною 5 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачено, що різниця між сумою, призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших нормативно-правових актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. п. 3, 6 “Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», затвердженого Постановою КМУ від 13.12.2000р. № 1826 , фінансування витрат на виплату різниці у розмірі пенсій працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій здійснюється за рахунок коштів цих підприємств і організацій, які сплачують Пенсійному фонду кошти на виплату зазначеної різниці.
Отже, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог невірним, оскільки вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з фінансування різниці між пенсіями у розмірі 731,67 грн. є обргунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що апеляцйна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню.
Керуючись статтями 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Постанову господарського суду Харківської області від 02.03.2006 р. у справі № 42/21-06 скасувати.
Прийняти нову ухвалу.
“Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства спеціалізованого проектно-конструкторського та технологічного бюро заглибного електроустаткування для буріння свердловин та видобування нафти “Потенціал» (61037, м. Харків, пр-т Московський, 138 А, р/р 26009301600266, Фрунзенське відділення Промінвестбанку, МФО 359179, код ЕДРПОУ 00216852) на користь Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі (61082, м. Харків, пр-т Московський, 198/3, р/р 256083122088 ХОУ ВАТ “Державний Ощадний банк України», МФО 351823, код 09351600) заборгованість в сумі 731,67 грн.»
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом місяця з дня виготовлення повного тексту ухвали до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 06 червня 2006 р.
Головуючий суддя Слюсарева Л.В.
Суддя-доповідач Фоміна В.О.
Суддя Івакіна В.О.