"12" грудня 2006 р.
Справа № 4/304/06
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Бухтіяровій О.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: Саква Д.Ю. (довіреність № 269/10 від 18.09.2006 року)
від відповідача: Селявін В.С. (довіреність № 55 від 12.12.2006 року);
Ірза С.В. (довіреність № 33 від 18.07.2006 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
на рішення господарського суду Миколаївської області від 31.10.2006 року
по справі № 4/304/06
за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ
до Державного підприємства «Дослідне господарство «Агрономія» Миколаївського інституту агропромислового виробництва УААН, Миколаївська область, Арбузинський район, с. Агрономія
про стягнення 10 925,36 грн.
03.07.2006 року Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі по тексту -позивач) звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Дослідне господарство «Агрономія» Миколаївського інституту агропромислового виробництва УААН (далі по тексту -відповідач) 10 925,36 грн., з яких 7 979,66 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 1 501,02 грн. пені, 1 097,75 грн., на які збільшився борг внаслідок інфляції, 346,93 грн. 3 % річних за несвоєчасні розрахунки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення умов договору, укладеному між сторонами, неналежно виконав покладені на нього зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати, чим порушив умови договору та вимоги чинного законодавства.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 31.10.2006 року, яке підписано 03.11.2006 року (суддя Дубова Т.М.) в задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Державного підприємства «Дослідне господарство «Агрономія» Миколаївського інституту агропромислового виробництва УААН про стягнення 10 925,36 грн., з яких 7 979,66 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 1 501,02 грн. пені, 1 097,75 грн., на які збільшився борг внаслідок інфляції, 346,93 грн. 3 % річних за несвоєчасні розрахунки -відмовлено з посиланням на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та доповненням до неї, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку скаржника, господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення недостатньо дослідив матеріали справи, не з'ясував обставини, що мають значення для вирішення спору, а також допустив неправильне застосування та порушення норм матеріального і процесуального права.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, але в судовому засіданні його представник просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2004 року між ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та ДП ДГ «Агрономія» (Покупець) укладено договір № 06/04-1055ТЕ-22 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, згідно пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю в 2004 році природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (а.с.12-16).
Газ, що поставляється за даним договором, використовується Покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом даного договору (пункт 1.4 Договору).
Згідно із пунктами 2.1-2.2 Договору, Постачальник передає Покупцеві в період з 01.10.2004 року по 31.12.2004 року газ в обсязі до 55 000 куб.м., в тому числі по місяцях: у жовтні -5 000; у листопаді -20 000; у грудні -30 000. Розподіл місячних обсягів газу здійснюється рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу, вказаного у пункті 2.1 Договору.
Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу з зазначенням фактичних обсягів спожитого газу (пункт 3.3 Договору).
Розділом 6 Договору передбачено порядок та умови проведення розрахунків, зокрема пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем грошовими коштами шляхом поточного перерахування на рахунок Постачальника протягом місяця поставки 100 % вартості фактично спожитих та протранспортованих обсягів газу. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяцем.
В платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у Покупця за даним договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, в поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу (пункт 6.4 Договору).
Відповідно до пункту 7.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.
В разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у пункті 6.1 даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (пункт 7.2 Договору).
Згідно із пунктом 11.1 Договору, даний договір набирає чинності з 1 жовтня 2004 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2004 року, а в частині проведення розрахунків за газ -до їх повного здійснення.
В період дії договору від 18.10.2004 року № 06/04-1055ТЕ-22 на протязі листопада-грудня 2004 року, позивач свої зобов'язання по поставці природного газу виконав -поставив відповідачу 57,046 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 11 979,66 грн., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі:
- від 30.11.2004 року за листопад 2004 року в обсязі 21,748 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 4 567,08 грн. (а.с.17);
- від 31.12.2004 року за грудень 2004 року в обсязі 35,298 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 7 412,58 грн. (а.с.18).
В свою чергу, за твердженням позивача, відповідач свої зобов'язання по договору № 06/04-1055ТЕ-22 від 18.10.2004 року виконав частково -розрахувався за поставлений природний газ в сумі 4 000 грн.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до місцевого господарського суду з позовом за захистом порушених прав та інтересів з вимогою стягнути з відповідача заборгованість у сумі 10 925,36 грн., з яких 7 979,66 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 1 501,02 грн. пені, 1 097,75 грн., на які збільшився борг внаслідок інфляції, 346,93 грн. 3 % річних за несвоєчасні розрахунки.
Судова колегія не погоджується з доводами та вимогами ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», викладеними в позовній заяві та апеляційній скарзі, та вважає, що місцевий господарський суд правильно дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» свої зобов'язання по договору від 18.10.2004 року № 06/04-1055ТЕ-22 в частині поставки на протязі листопада-грудня 2004 року природного газу дійсно виконала -поставив відповідачу 57,046 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 11 979,66 грн., про що свідчить акт прийому-передачі від 30.11.2004 року, згідно з яким в листопаді 2004 року поставлено 21,748 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 4 567,08 грн. та акт прийому-передачі від 31.12.2004 року, згідно з яким в грудні 2004 року поставлено 35,298 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 7 412,58 грн.
ДПДГ «Агрономія» свої зобов'язання по договору від 18.10.2004 року № 06/04-1055ТЕ-22 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий на протязі листопада-грудня 2004 року природний газ виконав також належним чином, що підтверджується платіжними дорученнями № 896 від 05.11.2004 року на суму 4 000 грн., № 971 від 07.12.2004 року на суму 5 000 грн. та № 1040 від 04.01.2005 року на суму 7 500 грн.
Судовою колегією не приймаються доводи та заперечення скаржника відносно того, що платіжне доручення № 1040 від 04.01.2005 року на суму 7 500 грн. не може бути доказом належного виконання зобов'язань у зв'язку з укладенням нового договору та не зазначенням в платіжному дорученні призначення платежу, виходячи з такого.
Як було вище зазначено, позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача за отриманий газ у листопаді, грудні 2004 року, яка виникла за договором від 18.10.2004 року. При цьому, позивач визнає, що відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ в сумі 4 000 грн., які були сплачені 5 листопада 2004 року (платіжне доручення № 896 від 05.11.2004 року (а.с.36). Між тим, позивачем не прийнято до уваги, що 7 грудня 2004 року відповідач сплатив ще 5 000 грн. (платіжне доручення від 07.12.2004 р. № 971 а.с.38). Але, в апеляційної скарзі позивач визнав сплачену відповідачем суму 5 000 грн. за отриманий природний газ у грудні 2004 року та вважає, що заборгованість становить 2 744,44 грн. Отже, приймаючи в рахунок заборгованості оплату за отриманий газ скаржником не надано жодних доказів, які б свідчили про існування якогось іншого договору, укладеного між сторонами, крім договору від 18.10.2004 року № 06/04-1055ТЕ-22.
Між тим, платіжне доручення № 1040 від 04.01.2005 року є належним доказом виконання відповідачем зобов'язань по оплаті за природний газ у грудні 2004 року, оскільки згідно з пунктом 6.4 договору від 18.10.2004 року № 06/04-1055ТЕ-22, за наявності заборгованості у Покупця за даним договором Постачальник зараховує кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, в поставлений в минулі періоди по даному договору, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу, а тому ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» повинна була зарахувати сплачені ДПДГ «Агрономія» платіжним дорученням № 1040 від 04.01.2005 року кошти в рахунок погашення заборгованості за грудень 2004 року.
Крім того, слід зазначити, що ДПДГ «Агрономія» зверталося до ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» з листом № 114 від 27.07.2006 року про повернення перерахованих коштів за 2004-2005 роки та листами № 111 від 26.07.2006 року, № 107 від 26.07.2006 року, № 110 від 26.07.2006 року про перерахування сплачених коштів в рахунок погашення отриманого за договором від 18.10.2004 року № 06/04-1055ТЕ-22 газу (а.с.51-54).
Зазначені вище листи залишені ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» без відповіді та без виконання.
На підставі викладеного, у ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» були відсутні будь-які підстави для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, а тому його позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 10 925,36 грн., з яких 7 979,66 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 1 501,02 грн. пені, 1 097,75 грн., на які збільшився борг внаслідок інфляції, 346,93 грн. 3 % річних за несвоєчасні розрахунки є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.
Також слід зазначити, що ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, в порушення норм діючого законодавства, неправильно посилається на положення Цивільного кодексу УРСР (1963 року), оскільки спірні правовідносини між сторонами існували в 2004 році, коли вже діяв Цивільний кодекс України.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 31.10.2006 року по справі № 4/304/06 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підстави для його скасування або зміні відсутні.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 31.10.2006 року по справі № 4/304/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» без задоволення.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров