ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
23 квітня 2013 року № 2а-9624/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Шозда Г.В.
представники
від позивача - Бойчук Т.В.,
від відповідача - Калітєєвська Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства (надалі КП) «Жовкватеплоенерго» до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправними дій,-
КП «Жовкватеплоенерго» звернулося в суд з позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправними дій щодо складання акта перевірки за №535/04/572 від 03-19 жовтня 2012 року, видачі припису за №535/04 від 20.04.2012 року, нарахування збитків та визначення розміру шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства шляхом засмічення, забруднення земель та здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу - незаконними.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при здійсненні перевірки не лише зазначено помилкові дані щодо площі та об'ємів засмічення, а й не здійснено опису виявлених порушень. Також, позивач вважає, що право на відшкодування шкоди має орган місцевого самоврядування. Щодо дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання відповідного документу дозвільного характеру, то позивач вважає, що, в даному випадку, належить застосовувати принцип мовчазної згоди, передбачений абзацом 9 ст.1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Представник позивача дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.
Відповідач в запереченні на позовну заяву зазначає, що ним у відповідності до вимог чинного законодавства проведено перевірку та встановлено порушення екологічного законодавства. При цьому, відповідач зазначив, що ним було допущено арифметичну помилку при підрахунку площі засмічення земельних ділянок, яка перенесена в акт перевірки акта і в подальшому була виправлена. Щодо понаднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, то відповідач зазначає про відсутність у позивача відповідного дозволу на такі викиди.
Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.
За результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства позивачем Державною екологічною інспекцією у Львівській області складно акт №535/04 від 03-19 квітня 2012 року, в якому зазначено про засмічення земельних ділянок - площа засмічення 173,16 м кв., об'єм засмічення - 139,07 м куб. та встановлено порушення ст.164 ЗК України та ст.35 Закону України «Про охорону земель».
Крім того, в акті перевірки зазначено про перевищення затверджених нормативів гранично допустимих викидів, що є порушенням ст.ст.10, 11 та 33 Закону України «Про охорон атмосферного повітря».
Також, в акті перевірки зазначено про не ведення журналу встановленої форми обліку води чим порушено ст.44 Водного кодекс України та наказу Держкомстату України №230 від 30.09.1997 року.
На підставі згаданого акту позивачу було надіслано припис №535/04 від 20.04.2012 року, яким приписано:
- розробити план організаційно-технічних заходів з усунення виявлених недоліків. Копію наказу та плану організаційно-технічних заходів надати до Державної екологічної інспекції у Львівській області (п.1);
- не допускати понаднормових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (п.2);
- провести коригування дозволу №46227101200-3 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п.3);
- проводити облік використаної води згідно з журналом встановленої форми (п.4);
- ліквідувати виявлене засмічення на земельній ділянці у м.Рава-Руська по вул. 1 Листопада,6 (.5);
- ліквідувати виявлене забруднення на земельній ділянці у м.Жовква по вул.Л.Українки,5, та надалі в повному обсязі вживати заходи по боротьбі з бур'янами (п.6).
Також, відповідачем було здійснено розрахунки розміру шкоди та надіслано претензії про відшкодування збитків від 28.05.2012 року №535 та від 20.06.2012 року №571, №572.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Щодо засмічення земельних ділянок.
У відповідності до вимог п. «в» ч.1 ст.164 ЗК України передбачено, що охорона земель включає захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів.
Частиною 1 ст.35 Закону України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 року №962-IV, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані:
дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;
проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів;
підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;
дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов'язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;
надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів;
сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів;
своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок;
забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні;
забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку;
забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям;
уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами позивачем було допущено засмічення земельних ділянок, які йому належать.
Відповідно до вимог ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 5 квітня 2007 року №877-V, з наступними змінами та доповненнями, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.
Пунктом 4.1 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 року №171, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 травня 1998 року за №285/2725, з наступними змінами та доповненнями, розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
Отже, лише на підставі акта перевірки, в даному випадку, повинен був здійснюватись розрахунок розміру шкоди.
Таким чином, допустимим доказом, у відповідності до положень ч.4 ст.70 КАС України, при визначенні розміру шкоди є акт перевірки.
Оскільки в акті перевірки площа засмічення земельних ділянок та об'єм засмічення є відмінними від площі та об'єму вказаних у розрахунках та претензіях, суд вважає, що дії відповідача в частині нарахування збитків та визначення шкоди є протиправними.
Що стосується припису в цій частині, то такий є правомірним, оскільки порушення щодо засмічення земельних ділянок мало місце. Дані обставини, як вже зазначалось сторонами не заперечуються.
При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача на допущення арифметичної помилки, про яку позивача було повідомлено листом від 15.06.2012 року за №09-2686, оскільки лист не є допустимим доказом з врахуванням вищевикладеного.
Щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без спеціального дозволу.
Як передбачено ч.5 ст.11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 року №2707-XII, в редакції чинній на момент проведення перевірки, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Позивачем 09.12.2004 року отримано дозвіл №460806 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з терміном дії до 31.12.2005 року.
В подальшому дія цього дозволу була продовжена до 31 грудня 2007 року.
У грудні 2007 року комунальне підприємство у відповідності до вимог ст.11 згаданого Закону, подало заяву для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами до Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області, яка була зареєстрована за вхідним №527.
Відповідь на дану заяву було отримано лише 14.05.2008 року.
Як передбачено п.2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №302, з наступними змінами та доповненнями, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Пунктом 8 цього ж Порядку передбачено, що територіальний орган Мінприроди протягом 30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл.
У відповідності до вимог абзацу 1 ч.6 ст.4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не видано або не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі, то через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Копія заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття є підтвердженням подачі заяви та документів адміністратору або дозвільному органу.
Як вбачається зі змісту згаданого акта перевірки, наведені обставини не досліджувались, а тому дії, які ґрунтувались на такому акті не можуть вважатись достатньо обгрунтованими.
Отже, суд вважає, що відповідачем без дослідження обставин наявності у позивача права на здійснення господарської діяльності з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, за відсутності дозволу на такі викиди, необґрунтовано надіслано припис в цій частині та проведено розрахунок шкоди.
При цьому, судом не беруться до уваги посилання відповідача на обставини відсутності дозволу, оскільки законодавцем передбачено можливість здійснення господарської діяльності без відповідного дозволу, за наявності зазначених вище умов, які під час перевірки не були досліджені.
За таких обставин, суд вважає, що дії відповідача щодо нарахування збитків та визначення шкоди є необґрунтованими, тобто такими, які вчинені без урахування всіх обставин.
Щодо протиправності дій з приводу складання акта перевірки та видачі припису, то суд вважає, що такі, з врахуванням завдання адміністративного судочинства (ч.1 ст.2 КАС України), не порушують прав позивача.
Оскільки, судом не встановлено порушених прав позивача згаданими діями відповідача (з приводу складання акта перевірки та видачі припису), відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.
При цьому, з врахуванням положень ч.2 ст.11 та ч.2 ст.162 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог задля захисту прав позивача та визнати протиправним і скасувати п.2 припису №535/04 від 20.04.2012 року, оскільки в цій частині він прийнятий без урахування усіх обставин.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо нарахування збитків та визначення розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства позивачем шляхом забруднення земель та здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу і вважає, що позов підлягає задоволенню в цій частині. В іншій частині в задоволенні позову належить відмовити.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дій Державної екологічної інспекції у Львівській області щодо нарахування збитків та визначення розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства позивачем шляхом забруднення земель та здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу, на підставі акта №535/04 від 03-19 квітня 2012 року.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Визнати протиправним та скасувати п.2 припису №535/04 від 20.04.2012 року Державної екологічної інспекції у Львівській області.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Жовкватеплоенерго», що знаходиться за адресою Львівська область, м.Жовква, вул.Л.Українки, 5 (код ЄДРПОУ 20784660) 34 грн. 41 коп. (тридцять чотири гривні сорок одну копійку) сплаченого судового збору.
6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
7. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 квітня 2013 року.
Суддя В.Я.Мартинюк