Справа № 232/874/13-ц
22 квітня 2013 року м. Кіровське
Кіровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого судді Артеменко Л.І.
при секретарі Євсєєвій Ю.М.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» про відшкодування моральної шкоди,
4 квітня 2013 року позивач звернувся до відповідача з вказаним позовом, просив відшкодувати на його користь моральну шкоду в сумі 20000 грн. В обґрунтування вимог послався на те, що протягом 13 років працював у відповідача на підземних роботах в тяжких умовах праці, що призвело до виникнення та розвинення професійного захворювання - хронічної вертеброгенної попереко-крижової радікулопатії, яка перше встановлена в 2013 році. За висновком МСЕК від 07.03.2013 вперше встановлено втрату працездатності за профзахворюванням 40%, визнано інвалідом 3 групи, встановлені обмеження умов та характеру праці. Оскільки втрата працездатності спричиняє позивачеві фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зв'язків, зміни образу життя, втрати роботи, необхідності додавати додаткові зусилля для організації побуту, йому завдано моральну шкоду, яку він просив відшкодувати за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги повністю, просив задовольнити. Суду пояснив, що професійне захворювання виникло внаслідок порушення трудових прав відповідачем - незабезпечення нешкідливих умов праці, оскільки раніше він не перебував на лікуванні з захворюванням попереку, щорічно проходив медичні огляди, визнавався годним до роботи за професією. В обґрунтування розміру грошової компенсації послався на те, що з вини відповідача внаслідок втрати здоров'я почуває себе постійно в хворобливому стані, не може повною мірою допомагати вдома дружині по господарству, займатися фізичною працею в побуті, працювати не лише на високооплачуваних підземних роботах, а й на інших чоловічих.
Представник відповідача у судове засідання не прибула, надала до його початку заяву, в якій позов не визнала, просила справу розглянути без її участі.
На підставі наявних у справі доказів судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Позивач, 1955 року народження, має загальний трудовий стаж 38 років 3 місяці, з яких в умовах впливу шкідливих факторів виробництва 17 років 1 місяць у відповідача. Звільнений 14.01.2013 через виявлену невідповідність виконуваної роботи стану здоров'я. Після встановлення МСЕК інвалідності та протипоказань до роботи не працює.
Згідно виписці з історії хвороби № 9939/1408 за 2012 рік Донецької обласної клінічної лікарні професійних захворювань, вперше професійний характер захворювання позивача - хронічна вертеброгенна попереково-крижова радикулопатія - виявлений в грудні 2012 року.
За медичним висновком ЛЕК ДОКЛП від 04.01.2013 № 7/6 відповідальною за виникнення професійного захворювання слід вважати професію прохідника, причиною захворювання слід вважати важку фізичну працю, несприятливий мікроклімат, вимушену позу.
За актом розслідування хронічного професійного захворювання від 11.02.2013 року професійне захворювання позивача виникло за таких обставин: недосконалість технологічних процесів проходження гірничих виробіток, тривала робота в умовах дії шкідливих факторів виробництва; причиною його є: тяжка фізична робота, несприятливий мікроклімат, що свідчить про недотримання відповідачем вимог нормативних актів з охорони праці.
За висновком МСЕК від 07.03.2013 року позивачу вперше безстроково встановлено 40% втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності за професійним захворюванням, за трудовими рекомендаціями може виконувати роботу без фізичних навантажень, несприятливого мікроклімату, поза підземних умов, що спростовує пояснення позивача про неможливість його виконувати звичну роботу в побуті, яка не відноситься до тяжкої фізичної праці.
За медичними рекомендаціями МСЕК та ОКЛП він потребує санаторно-курортного, медикаментозного лікування.
Правовідносини сторін регулюються статтею 237-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Згідно з роз'ясненнями, даними в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.
Судом установлено, що позивач працював на підприємстві відповідача, яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ним трудових обов'язків, отже, роботодавець не забезпечив створення нешкідливих умов праці.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних та фізичних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, неможливістю його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов та характеру праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копією трудової книжки, довідками МСЕК, виписками з історій хвороби.
При встановлені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів справедливості та розумності, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров»я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторному лікуванні, протипоказання щодо характеру та умов праці, вік позивача, час його роботи у відповідача в умовах дії шкідливих факторів виробництва.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 12000 гривень.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір в розмірі 114,70 гривень.
Керуючись ст. ст. 153, 233, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію в розмірі 12 000 гривень.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Шахта Комсомолець Донбасу» судовий збір на користь держави в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л.І. Артеменко