Справа № 0308/10930/12
Провадження № 2/161/122/13
10 квітня 2013 року Луцький міськрайонний суд
у складі: головуючого-судді - Пушкарчук В.П.,
при секретарі - Акайомовій Т.В.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
відповідача - ОСОБА_4,
відповідача - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частку в спадковому майні та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Луцької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частку в спадковому майні, а саме: 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6. Спадкодавцеві за життя належав житловий будинок АДРЕСА_1.
Спадковий житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по вул. Молодогвардійців (згідно рішення Луцького міськвиконкому від 25.11.2008 року № 820-1 АДРЕСА_1 був побудований на підставі рішення Луцької міської ради від 11.03.1982 року № 73, відповідно до якого ОСОБА_6 була надана та закріплена за ним земельна ділянка площею 560 м.кв. під індивідуальне будівництво. Згідно Договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 21.05.1984 року ОСОБА_6 була надана у безстрокове користування земельна ділянка площею 560 м.кв. під індивідуальне будівництво. 09.07.1982 року управлінням головного архітектора м. Луцька був затверджений Акт про виділення земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку, виготовлені та затверджені Проект забудови індивідуальної садиби, Проект жилого будинку та 21.05.1984 року ОСОБА_6, як забудовнику, виготовлений будівельний паспорт на забудову земельної ділянки. 16.02.1988 року Луцьким Бюро технічної інвентаризації був виготовлений Технічний паспорт на житловий будинок.
Вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами був побудований спільно батьками позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі, зареєстрованому у 1979 році, а тому відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року), який діяв на час спорудження будинку, вказане нерухоме майно належало покійному батькові позивача та її матері ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року), при поділі спільного майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя їх частки визнаються рівними, а тому на момент смерті ОСОБА_6 йому належала ? частина будинку з надвірними будівлями та спорудами.
Спадкоємцями після смерті батька ОСОБА_6 є позивач ОСОБА_1, яка фактично прийняла спадщину шляхом постійного проживання в спадковому будинку та постійного догляду за спадковим майном, та відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які прийняли спадщину шляхом постійного проживання в спадковому будинку та постійного догляду за спадковим майном. В держнотконторі позивач не може належним чином оформити своє право, оскільки відсутні правовстановлюючі документи. Просила визнати за нею право власності на спадкове майно, після смерті батька ОСОБА_6, а саме: на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнювала позовні вимоги, згідно поданої 05.11.2012 року заяви про уточнення позовних вимог просила в зв'язку з тим, що їх матір ОСОБА_3 на час смерті батька ОСОБА_6 у шлюбі вже не перебувала та у встановлений ч. 3 ст. 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року) трирічний строк не заявляла вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, тому вважає, що втратила право на спадщину. Просила визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_6, а саме: на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1. Проте в судовому засіданні 10 квітня 2013 року позивач ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила визнати за нею право власності на спадкове майно, після смерті батька ОСОБА_6, а саме: на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1.
06 грудня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її колишній чоловік ОСОБА_6. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується випискою з рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів від 11.03.1982 року № 73, договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 21.05.1984 року, викопіровкою із будівельного кварталу на присадибну ділянку АДРЕСА_1, та матеріалами технічного паспорту на житловий будинок від 16.02.1988 року.
Вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами був побудований спільно позивачем ОСОБА_3 та померлим ОСОБА_6 під час перебування у шлюбі, зареєстрованому у 1979 році, а тому відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року), який діяв на час спорудження будинку, вказане нерухоме майно належало покійному чоловікові позивача та їй, ОСОБА_3, на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року), при поділі спільного майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя їх частки визнаються рівними, а тому на момент смерті ОСОБА_6 йому належала ? частина будинку з надвірними будівлями та спорудами.
При житті ОСОБА_6 частки у житловому будинку не були визначені, а тому вона не може оформити право власності на спадкове майно у нотаріальній конторі. Спадщину позивач прийняла, тому що до дня смерті чоловіка проживала разом з ним у спільному житловому будинку. Просить суд визнати за нею як колишнім подружжям у спільній сумісній власності право власності на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 23 січня 2013 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частку в спадковому майні та цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя об'єднані в одне провадження.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в уточненій позовній заяві від 10 квітня 2013 року, просили суд їх задовольнити. Позовну заяву ОСОБА_3 визнали.
Представник відповідача ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилася та подала суду заяву, в якій позов визнала, заперечень щодо задоволення позову не має.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 визнала, заперечень щодо задоволення позову не має.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнали, заперечень щодо задоволення позовів не мають.
Позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, просила суд їх задовольнити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позови підлягають до задоволення з наступних підстав.
Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 1 ст. 357 Цивільного кодексу України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Судом встановлено, що спадковий житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по вул. Молодогвардійців (згідно рішення Луцького міськвиконкому від 25.11.2008 року № 820-1 АДРЕСА_1 в м. Луцьку належав на праві власності ОСОБА_6. Даний факт підтверджено слідуючими документами: рішенням Луцької міської ради від 11.03.1982 року № 73 «Про надання та закріплення земельної ділянки під індивідуальне будівництво ОСОБА_6 в кварталі АДРЕСА_1» (а.с. 14); Договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 21.05.1984 року (а.с. 15-17); Актом про відведення земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку від 09.07.1982 року (а.с. 18); Проектом забудови індивідуальної садиби (а.с. 19); Проектом одноповерхового чотирикімнатного житлового будинку (а.с. 20-24); Будівельним паспортом на забудову земельної ділянки від 21.05.1984 року (а.с. 25-32); Технічним паспортом на житловий будинок від 16.02.1988 року (а.с. 33-34).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що спірне домоволодіння належало ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про смерть (а.с. 7), на праві власності.
Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.
Згідно ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.
В судовому засіданні встановлено, що спірний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами був побудований спільно ОСОБА_6 та ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі, зареєстрованому у 1979 році, а тому відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року), який діяв на час спорудження будинку, вказане нерухоме майно належало покійному ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.
ОСОБА_3 проживала з померлим ОСОБА_6 з 1979 року в спірному будинку, даний факт підтверджено копією будинкової книги (а.с. 35-45) та поясненнями сторін.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 20 серпня 1997 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірвано (а.с. 8).
Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року), кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження спільним майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі,якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який посвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року), при поділі спільного майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя їх частки визнаються рівними, а тому на момент смерті ОСОБА_6 подружжю належало по ? частині будинку з надвірними будівлями та спорудами.
Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слід визначити частку співвласника в спільній сумісній власності колишнього подружжя, а саме визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Оскільки, ОСОБА_6 помер, то спадщина відкрилась на все належне йому майно, зокрема на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1.
Згідно ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.
В судовому засіданні встановлено, що гр. ОСОБА_1 являється дочкою ОСОБА_6, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 являються синами ОСОБА_6, дані факти підтверджено свідоцтвами про народження (а.с. 9, 12-13), свідоцтвом про шлюб (а.с. 10) та поясненнями сторін.
Судом встановлено, що згідно ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємцями після смерті батька ОСОБА_6 є позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які фактично прийняли спадщину шляхом постійного проживання в спадковому будинку та постійного догляду за спадковим майном.
Отже, на сьогоднішній день дочка ОСОБА_1 та сини ОСОБА_4 і ОСОБА_5 спадкодавця є єдиними спадкоємцями за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті батька, оскільки інших спадкоємців, які претендують на спадкове майно, немає.
Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_6 на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Керуючись ст. ст. З, 10, 11, 57-61, 212, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 357 Цивільного кодексу України, ст.ст. 529, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 року), суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину спадкового майна, що залишилось після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: на 1/6 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 як колишнім подружжям право власності у спільній сумісній власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайоний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду В.П. Пушкарчук