18 квітня 2013 р.Справа № 2-а-2051/11/1470
Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Романішина В.Л.
за участю секретаря судового засідання - Тулби О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «ВОЗКО» до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області державної податкової служби, за участю прокурора Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
У березні 2011 року, Публічне акціонерне товариство «ВОЗКО» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області державної податкової служби № 0000012301/0 від 28 лютого 2011 року, щодо завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 938.128,00 грн. за листопад 2010 року, які складають суму ПДВ сплачену ТОВ «Компанія «Промресурс Лтд» та ТОВ «Укренергохолдинг» в період отримання податкових накладних в складі вартості передплати за заявлений до придбання природний газ.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновок акту перевірки № 402/23/00310781 від 11 лютого 2011 року Про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року є помилковими, оскільки в його діях відсутні порушення податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та визначені сум бюджетного відшкодування у вказаному періоді, суми податкового кредиту підтверджені необхідними податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами, а заявлені до відшкодування суми ПДВ були повністю сплачені позивачем у складі ціни товарів та послуг.
Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення де зазначив, що ПАТ «ВОЗКО» в порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ Про податок на додану вартість» віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість податкові накладні по виписані ТОВ «Компанія «Промресурс Лтд» та ТОВ «Укренергохолдинг». Включення до складу податкового кредиту сум за податковими накладними ТОВ «Компанія «Промресурс Лтд» та ТОВ «Укренергохолдинг» було упереджено працівниками Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області державної податкової служби актом планової виїзної перевірки від 09.08.2010 року № 2221/23/00310781, а також актом від 15.04.2010 року № 1315/23/00310781.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, від 31 травня 2011 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «ВОЗКО» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області державної податкової служби № 0000012301/0 від 28.02.2011 року, про зменшення ЗАТ «ВОЗКО» суми бюджетного відшкодування на 938.128,00 грн.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції Вознесенська об'єднана державна податкова інспекція Миколаївської області державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення, а позовну заяву ЗАТ «ВОЗКО» залишити без розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що включення до складу податкового кредиту сум за спірними податковими накладними було упереджено працівниками Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області державної податкової служби актами попередніх перевірок в зв'язку з відсутністю оригіналів податкових накладних.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
В період з 24 січня 2011 року по 04 лютого 2011 року, Вознесенською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірка ЗАТ «ВОЗКО» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2010 року по 31.10.2010 року.
За наслідками перевірки було складено акт № 402/23/00310781 від 11 лютого 2011 року, яким встановлено порушення ПАТ «ВОЗКО» пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в наслідок чого було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за на 938.128,00 грн. по декларації за листопад 2010 року.
На підставі висновків акту перевірки № 402/23/00310781 від 11 лютого 2011 року Вознесенською об'єднаною державною податковою інспекцією Миколаївської області державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012301/0 від 28 лютого 2011 року, яким ПАТ «ВОЗКО» було зменшено суму бюджетного відшкодування за податком на додану вартість на суму 938.128,00 грн.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунку з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.
В силу пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
З аналізу вищенаведених норм випливає, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. При цьому законодавство, що регулює спірні правовідносини, дозволяє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів.
Законом встановлено, що відсутність податкової накладної є підставою для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість. Спеціальним Законом також не передбачена відповідальність платника податку за порушення його контрагентом вимог законодавства, як і не передбачена залежність права покупця на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту із своєчасністю надання продавцем податкових накладних.
З урахуванням вищевикладеного, висновки ДПІ щодо порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» є необґрунтованими, оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними з урахуванням вказаних норм.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.
В силу ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Статтею 155 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо:
1) позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
2) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
3) у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
5) надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви;
6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти адміністративного позову і від неї надійшла відповідна заява;
7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;
8) позивач до закінчення судового розгляду залишив судове засідання без поважних причин і не звернувся до суду із заявою про судовий розгляд за його відсутності;
9) позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Оскільки в апеляційній скарзі не зазначено та не обґрунтовано, з якою саме з передбачених ст. 155 КАС України підстав апелянт пов'язує необхідність залишення позовної заяви без розгляду апеляційна скарга не може бути задоволена і з цієї підстави.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «ВОЗКО» до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області державної податкової служби за участю прокурора Миколаївської області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.
суддя /підпис/ Димерлій О.О.
суддя /підпис/ Романішин В.Л.