18 квітня 2013 р.Справа № 2-а-5695/10/2170
Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Єщенка О.В.,
суддів - Димерлія О.О.
- Романішина В.Л.
за участю секретаря судового засідання - Тулби О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" до Державної податкової інспекція у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлення-рішення, -
В жовтні 2010 року відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекція у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлення-рішення.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 року позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні: - № 0002552301/0 від 18.06.2010, № 0002552301/1 від 03.09.10 про донарахування ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" податку на прибуток в сумі 1446 530,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 1179976,70 грн., - № 0002562301/0 від 18.06.2010, № 0002562301/1 від 03.09.10 про донарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1280 779 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 640 389 грн., - № 0000851702/0 від 18.06.2010, № 0000851702/1 від 03.09.10 в частині донарахування податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників за основним платежем сумі 509,32 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1018 грн. 64 коп. Відмовлено в задоволенні позову про визнання нечинними податкових повідомлень рішень № 0000851702/0 від 18.06.2010, № 0000851702/1 від 03.09.10 в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб 135 грн. 54 коп. та застосування штрафних санкцій 546,08 грн.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Херсоні в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ВАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" є юридичною особою, платником податків.
Державною податковою інспекцією у м. Херсоні з 15.03.2010 року по 26.04.2010 року було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2010 року.
В результаті даної перевірки було складено акт перевірки № 2401/23-5/05396638 від 25.05.2010 року та винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0002552301/0 від 18.06.2010, № 0002552301/1 від 03.09.10, № 0002552301/2 від 27.10.19 про донарахування ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" податку на прибуток в сумі 1446 530,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 1179976,70 грн.;
- № 0002562301/0 від 18.06.2010, № 0002562301/1 від 03.09.10, № 0002562301/2 від 27.10.10 про донарахування податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1280 779 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 640 389 грн.;
- № 0000851702/0 від 18.06.2010, № 0000851702/1від 03.09.10, № 0000851702/2 від 02.11.10 про донарахування податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників за основним платежем сумі 644,86 грн. і штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1564,72 грн.
Судова колегія, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Щодо порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування податку на прибуток підприємств" (далі - Закон про прибуток), а саме: заниження валового доходу в IV кварталі 2008 року у сумі 311284,95 грн. через не відображення в бухгалтерському обліку та не включення до складу валових доходів вартості відвантаженого на експорт товару 311 285 грн., судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
В п. 3.1.1 акту перевірки зазначено про заниження позивачем валового доходу в IV кварталі 2008 року у сумі 311284,95 грн. внаслідок не відображення в бухгалтерському обліку та не включення до складу валових доходів суми 311285 грн. по ВМД №504040013/8/4315 від 07.11.08. ДПІ у м. Херсоні посилається на данні АРМу "Митниця" та лист Миколаївської митниці №22-21/2697 від 05.05.10, які підтверджують реалізацію ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" сільськогосподарської продукції за межі митної території України по ВМД № 504040013/8/4315 від 07.11.08 (насіння гарбуза у кількості 22 тонни на загальну суму 311284,95 грн.), фірма отримувач AMER AL SAMAK. Відправник товару ТОВ "Агро-Торг", яке відправляло за дорученням позивача товар на експорт.
Однак в ВМД №504040013/8/4315 від 07.11.08 було допущено помилку в гр. 2, а саме невірно вказано комітента - замість "Кіровоградській філії "Київ-Дніпровського МППЗТ" було вказано "ВАТ Енергопостачальна компанія Херсонобленерго". В матеріалах справи наявна відповідь ТОВ "Агро-Торг" (лист №25-05/4 від 25.05.2010) про те, що в рамках договору комісії № 584, укладеного між ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" та ТОВ "Агро-Торг", відвантаження товару на експорт за ВМД №504040013/8/4315 від 07.11.08 не відбувалось. Відвантаження по вищезазначеній ВМД здійснювалась за договором №729 від 30.09.2008 між ТОВ "Агро-Торг" та "Кіровоградською філією "Київ - Дніпровське МППЗТ", п'ятий основний екземпляр надано до "КФ ВАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ", що додатково підтверджується листом № 08-15/3126 від 27.05.10 Миколаївської митниці Державної митної служби України. Окрім того, відповідно до листа № 1-18/05 від 18.05.10р. (а.с.60) ПП ОСОБА_2, яка надає послуги з митного оформлення експортно-імпортних вантажів, про те, що в ВМД №504040013/8/4315 від 07.11.08 було допущено помилку в найменуванні комітента "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго". Підтвердженням того, що комітентом по даній операції є "Кіровоградська філія "Київ - Дніпровського МППЗТ" є договір комісії № 729 між TOB "Агро-Торг" та "Кіровоградською філією "Київ - Дніпровського МППЗТ", додатки до договору за №1 та № 2, в біржовому контракті за № СГ ЗЕД-1029-F від 06/11/2008 та в зовнішньоекономічному контракті за № 1044 від 06/11/2008 є посилання на цей договір, до операції надано договір купівлі - продажу № 117 от 09/01/2006 між КФГ "Аіст" та "Кіровоградською філією "Київ - Дніпровського МППЗТ". Дану помилку Миколаївською митницею було виправлено та внесені необхідні зміни в тверду та електронну копії вищевказаної ВМД щодо комітента та власника вантажу - "Кіровоградська філія "Київ - Дніпровського МППЗТ", митниця також надіслала необхідну інформацію до ДПІ у м. Херсоні. Отже, документально не підтверджено факт відправлення позивачем товарів на експорт згідно з ВМД №504040013/8/4315 від 07.11.08.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку стосовно відсутності порушення ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" приписів п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування податку на прибуток підприємств".
Щодо порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при закупівлі електричної енергії в оптових обсягах і за оптовими цінами у ДП "Енергоринок" та її реалізації у роздріб через мережу ліній електропередач, судова колегія зазначає наступне.
Апелянт посилається на лист Мінпаливенерго № 05/32-0043 від 15.01.10, в якому наведена інформація, щодо фактичних технологічних витрат електроенергії компанії на транспортування електричної енергії мережами ВАТ "Херсонобленерго", та її перевищення над нормованими витратами (понаднормативні витрати) у жовтні та грудні 2008 року. ДПІ робить висновок про відсутність безпосереднього зв'язку витрат на покриття понаднормативно втраченої електроенергії з господарською діяльністю позивача.
Звітні технологічні витрати електроенергії на передачу електричними мережами - обсяги електроенергії, що визначаються як різниця між надходженням і корисним відпуском електричної енергії, а нормативні технологічні витрати електроенергії на передачу електричними мережами це сума значень технічних розрахункових втрат електроенергії при нормованих значеннях режимних параметрів, нормативних значеннях витрат електроенергії на власні потреби підстанцій та витрат електроенергії на плавлення ожеледі. Відповідно до даного Положення базовий період - річний термін, який передує прогнозному періоду, а ДПІ було взято як базовий період два місяці, а саме жовтень та грудень 2008 року. За підсумками 2006 - 2009 років ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" понаднормативних витрат електроенергії не має, річні показники не порушуються, норми не перевищуються, що підтверджується наданими суду відомістю структури балансу електроенергії та технологічних втрат електроенергії на передачу по електричних мережах за 2008 рік та податковою інспекцією не спростовано. Отже, є обґрунтованими доводи позивача про те, що податковим органом безпідставно використовувався квартал як базовий період щодо понаднормативних технологічних витрат електроенергії. Таким чином, апелянтом не доведено завищення валових витрат ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" на суму 512 115,96 грн.
Щодо порушення вимог п.1.11.1 п.1.11 ст. 1, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування податку на прибуток підприємств".
Н думку апелянта позивач безпідставно включив до валових витрат в 1-му кварталі 2009 року нараховані відсотки в сумі 929 757,2 грн. згідно договору позики № 2 від 15.10.08 з ТОВ "Венчурні Інвестиційні проекти". При цьому, в акті перевірки дане порушення описано з розбіжностями. Так, на сторінці 20 акту перевірки ДПІ вказує про включення до декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2009 року по рядку 04.1 до складу валових витрат нараховані відсотки в сумі 929 757,20 грн., а на стор. 21 вказує, що віднесено до складу валових витрат нараховані відсотки за користування позиковими грошовими коштами в інших періодах - в 4 кварталі 2008 року 796622,95грн. (в жовтні 2008р. 174098,63 грн., в листопаді 2008р. 305917,76 грн., в грудні 2008р. 316606,56грн.), в 1-му кварталі 2009 року (в січні) 133134,25 грн. Судова колегія звертає увагу на те, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства, зокрема, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; зазначити перелік документів, що не були надані у ході здійснення перевірки. Однак в матеріалах справи відсутні докази того, що в складі валових витрат підприємства включено відсотки за договором позики, а тому суд вважає це не достовірно встановленим фактом, а тільки припущенням.
ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" здійснює свою господарську діяльність по придбанню товару для подальшої реалізації на експорт на підставі договорів, укладених на Українській універсальній біржі, клієнтом якої є позивач. Договір з ТОВ "Грін-Агро" укладений саме на біржі. Факт продажу підтверджується видатковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 2 Наказу Мінфіна України від 24.05.1995 №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Реальний товарний характер господарських операцій по придбанню зазначеного товару засвідчують первинні документи акти приймання-передачі. Також суду надано документальне підтвердження оформлення позивачем господарських операцій подальшої передачі купленої у ТОВ "Грін-Агро" сільгосппродукції на відповідальне зберігання комісіонерам ТОВ "Агро Торг" (згідно п. 2.8. Договору комісії № 584 від 12.11.07 р.), та ТОВ "Синтез груп и К" (згідно п. 2.8. Договору комісії № 688 від 18.08.08 р.), які, також мали умови для зберігання сільгосппродукції. Реальний товарний характер зазначених операцій посвідчується відповідними Екологічними деклараціями, сертифікатами якості, сертифікатами радіоактивності, фітосанітарними сертифікатами.
На думку апелянта позивачем було порушено вимоги п. 5.1 ст. 5 пп. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування податку на прибуток підприємств" в частині зайвого віднесення в 2-4 кварталах 2009 р. до складу валових витрат вартості сільгосппродукції, придбаної у ТОВ "ГрінАгро" на підставі видаткових накладних згідно договорів поставки, які є нікчемні та укладені всупереч ст. 215, п.1 ст. 203 ЦК та зміст яких не відповідає нормам Цивільного Кодексу України, моральним засадам суспільства, дія яких направлена на незаконне заволодінням майном держави в вигляді податкових надходжень з податку на прибуток на загальну суму 4032 210 грн. в т.ч.: за 2 квартал 2009 року 3942850 грн.; за 3 квартал 2009 року 30 400 грн.; за 4 квартал 2009 року 58 960 грн.
Однак погодитися з даною позицією судова колегія не може з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).
Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.
Аналогічна позиція вказана в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К-25104/10 від 08.11.10р.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.
Дата виникнення права на податковий кредит визначається підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач мав передбачені податковим законодавством фінансово-бухгалтерські документи на підставі яких мав підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту.
Апелянт стверджує, що позивачем в порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.8 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" не включено до складу податкових зобовязань з податку на додану вартість за лютий 2009 р. суму ПДВ в розмірі 371 902,88 грн. за операціями продажу цінних паперів.
Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" (продавець) через (торговця) ТОВ "ТИТАН ЗБЕРІГАЧ" уклало договори з ТОВ "Охоронна фірма "Ескалада" (покупець) купівлі-продажу цінних паперів (інвестиційних сертифікатів Пайового венчурного інвестиційного фонду "Трансінвест") загальною договірною вартістю 929757,20 грн. в обмін на векселі. Згідно актів прийому-передачі цінних паперів від 10.02.2009 покупець в рахунок оплати цінних паперів (інвестиційних сертифікатів) передав позивачу прості векселі (емітент: ТОВ "Охоронна фірма "Ескалада"). В подальшому, ВАТ "ЕК "Херсонобленерго", через торговця цінних паперів реалізувало векселі покупцю - ТОВ "ВЕНЧУРНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ" згідно договору купівлі-продажу № Б-173/02-09 від 10.02.2009 р. на загальну суму 929757,20 грн. Протоколом від 12.02.2009 р. ВАТ ЕК "Херсонобленерго" та ТОВ "ВЕНЧУРНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ" відповідно до ст. 601 ЦК України дійшли згоди про припинення зобов'язань на суму 929757,20 грн. зарахуванням зустрічних однорідних вимог та згідно даних бухгалтерського обліку і актів звірки ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" закриває свою заборгованість перед ТОВ "ВЕНЧУРНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ" по сплаті відсотків за користування грошовими коштами, отриманими відповідно договору позики №2/2008 від 15.10.2008 р., а ТОВ "ВЕНЧУРНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРОЕКТИ" закриває свою заборгованість перед ВАТ ЕК "Херсонобленерго" по сплаті за прості векселі, придбані відповідно договору № Б-173/02-09 від 10.02.2009.
Слід зазначити, що при продажі цінних паперів (сертифікатів) та продажу векселів зобов'язання з ПДВ у ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" не виникають у відповідності з п. п. 3.2.1., п. п. 3.2.4 п. 3.2, п. 3.4 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість". Виходячи із умов розрахунків за вищевказаними договорами купівлі-продажу цінних паперів, які здійснюються шляхом видачі покупцем на користь продавця декількох простих векселів на загальну суму угоди, угода за своєю економіко-правовою сутністю має елементи договору міни згідно ст. 715- ст.716 Цивільного кодексу України. За договором міни кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Чинним законодавством сертифікатам (як і векселям) одночасно надано як статус цінних паперів, так і статус валютних цінностей. Відповідно, на операції з інвестиційними сертифікатами за отримання яких розрахунки здійснюються векселями на рівну суму, поширюється дія як підпункту 3.2.1, так і п. п. 3.2.4 п.3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість". Таким чином, згідно зі статусом інвестиційних сертифікатів і векселів як цінних паперів, операції з ними не є об'єктом оподаткування з ПДВ незалежно від змісту операцій, у яких вони використовуються. Отже, на дату першої події (згідно п.п.7.3.1 Закону України "Про податок на додану вартість") - передачі векселів - оподаткування операції з продажу товару вважається завершеним. Згідно Закону України "Про податок на додану вартість" продаж цінних паперів (векселів як товару) за кошти згідно п.п.3.2.1 не є об'єктом оподаткування.
Щодо порушення вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.9, п. п. 4.3.20 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач правомірно не включив та не оподаткував податком з доходів фізичних осіб суми, сплачені на користь закладів освіти, та закладу що не належить до закладу освіти в зв'язку з тим, що ці суми, не є особистим доходом (додатковим благом) працівників компанії.
Згідно із пп. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб", якщо підготовка чи перепідготовка платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами працедавця (з отриманням освітньо-кваліфікаційного рівня) здійснюється в навчальних закладах, то до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається і не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти (вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації або професіонально-технічних навчальних закладів) у рахунок компенсації вартості такого навчання, але не вище розміру суми, визначеної у пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" доходом фізичної особи - платника податку є сума будь-яких коштів, вартість матеріального чи нематеріального майна, інших активів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, а метою проведення підготовки чи перепідготовки працівників є створення інтелектуального потенціалу підприємства для досягнення цим же підприємством значних позитивних результатів у здійснюваній господарській діяльності, Витрати підприємства, пов'язані з професійною підготовкою, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації працівників за профілем діяльності такого підприємства, є з врахуванням норм Закону про прибуток витратами на виробничі цілі, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства, і не вважаються особистими доходами працівників.
Позивач сплатив грошові кошти ДП НЕК "Укренерго" Дніпровська ЕС, а не своєму працівнику. А тому, зважаючи на специфіку діяльності позивача, особу небезпечність галузі, підвищення кваліфікації працівника є безумовним виконанням трудової функції, яка безпосередньо пов'язана з господарською діяльністю підприємства. Це є витрати на виробничі цілі і не може вважатися додатковим благом у розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Працівник не вибирав даний заклад підвищення кваліфікації, ні визначав розмір оплати, який би його влаштував як громадянина, за проходження навчання в такому закладі, не мав можливості відмовитися від проходження такого навчання при залишенні на своїй посаді. Отже, проходження навчання цілком пов'язано з його професійною діяльністю на даному підприємстві. Та обставина, що всі уміння, навики та знання отримані при навчанні залишаються у фізичної особи, не є визначальним для включення вартості навчання до доходу такої особи. Законодавець передбачає як підставу не включення вартості навчання до доходу особи саме зв'язок даного навчання з виконанням фізичною особою трудової функції.
З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.
Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2011 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" до Державної податкової інспекція у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлення-рішення залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.
суддя /підпис/ Димерлій О.О.
суддя /підпис/ Романішин В.Л.