23 квітня 2013 р. Справа № 85494/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Мікули О.І., Гінди О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23.03.2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Тюдівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Тюдівської сільської ради № 131 від 16.01.2012 року, -
В березні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Тюдівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Тюдівської сільської ради № 131 від 16.01.2012 року.
Оскаржуваною ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23.03.2012 року позовом ОСОБА_1 до Тюдівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Тюдівської сільської ради № 131 від 16.01.2012 року - повернуто з усіма доданими до неї матеріалами.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену ухвалу скасувати, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Повертаючи позовом ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що згідно п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам процесуального права.
В березні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Тюдівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення Тюдівської сільської ради № 131 від 16.01.2012 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Стаття 55 Конституції гарантує кожному право на захист своїх прав і свобод у суді, а також на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У своїх рішеннях Конституційний Суд України практично не звужує досить широке формулювання вимог статті 55 Конституції України. Згідно з його тлумаченням, кожен має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважає, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють його права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, а тому встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність. Суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Крім статті 55 Конституції України, що безпосередньо гарантує право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, це право випливає також з інших її статей. Зокрема, частина друга статті 3 Конституції передбачає відповідальність держави перед людиною за свою діяльність. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який у контексті адміністративної юстиції щонайменше вимагає визнання і втілення у життя таких вимог:1) усі особи, фізичні чи юридичні, рівні у своїх правах;2) кожен повинен мати змогу ознайомитися зі своїми правами та обов'язками, встановленими законом;3) дотримання законів повинні контролювати суди, які є незалежними у своїй діяльності;4) рішення судів належить виконувати. Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб. Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації Як зазначив Конституційний Суд України, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб. Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; 2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
До органів місцевого самоврядування статтею 140 Конституції України і статтею 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" віднесено:1) сільські, селищні, міські, районні у містах ради; 2) виконавчі комітети, відділи, управління та інші виконавчі органи сільської, селищної, міської, районної у місті ради; 3) районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи. До системи місцевого самоврядування статтею 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також включені органи самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети).
А тому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам процесуального права.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної ухвали не вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення без додержанням норм процесуального права, що згідно ст. 199 КАС України є підставою для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись: ст.ст. 195, 197, 199, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23.03.2012 року у справі № 0910/760/2012 - скасувати та справу направити до суду першої інстанції на продовження розгляду.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.І. Мікула
О.М. Гінда