"20" вересня 2012 р. Справа № 2024/6319/2012
Провадження № 2/2024/1553/2012
іменем України
20 вересня 2012 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Гримайло А.М.,
при участі: секретаря Смородській М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди, суд -
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач пояснив, 15.01.2011 року між ним та відповідачкою, ОСОБА_2, був укладений договір позики, згідно з яким відповідачка позичила у позивача грошову суму в розмірі 9000 грн. На підтвердження договору відповідачка надала позивачу особисто написану розписку від 15.05.2011 року, згідно зі змістом якої ОСОБА_2 зобов'язалася повернути суму боргу 15.05.2011 року, але по особистим причинам не повернула, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по договору позики від 15.05.2011 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час затримки, а також 3% річних у сумі 9365 гривень.
Крім того, ОСОБА_2 у жовтні 2010 року позичила у позивача грошову суму 15 000 грн. Зазначену суму боргу відповідачка зобов'язалася повернути 15.05.2011 року. Таким чином, відповідачка повинна виплатити позивачу окрім суми боргу у розмірі 15 000 грн., ще суму з урахуванням встановленого індексу інфляції 0 грн., а також 3 відсотка річних - 592 грн., усього 15592 грн.
На підставі наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості 24967 грн. ( 9365грн.+ 15592грн.); моральну шкоду в сумі 10000 гривень, витрати по сплаті судового збору в сумі 356 гривень 77 коп.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання з'явилась, проти позову заперечувала та пояснила, що дійсно розписка написана нею, але гроші позичались не їй, а її співмешканцю на той час, місце мешкання та перебування якого, на сьогоднішній час відповідачу не відоме.
Суд, заслухавши пояснення і доводи сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
15.01.2011 року між позивачем, ОСОБА_1, та відповідачкою, ОСОБА_2, був укладений договір позики, згідно з яким відповідачка позичила у позивача грошову суму в розмірі 9000 грн. На підтвердження договору позики відповідачка надала позивачу особисто написану розписку від 15.05.2011 року, згідно зі змістом якої ОСОБА_2 зобов'язалася повернути суму боргу 15.05.2011 року, але не повернула та зобов'язалась повернути 15.11.2011 року.
Але в зазначений в розписці термін відповідачка суму боргу не повернула, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися з цим позовом до суду.
Як вбачається зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошову суму, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж саме грошову суму (суму позики).
Як встановлено в судовому засіданні розрахунок індексу інфляції: травень 2011 року - ((9 000 грн.* 100,8%) -9000) = 72 грн.; червень 2011 року - ((9000 грн.*100,4%) -9000)= 36грн.; пилень 2011 року - ((9000 грн.* 98,7%) -9000) = -117 грн ; серпень 2011 року - ((9000 грн.* 99,6%) -9000)= -36 грн.; вересень 2011 року - ((9000 грн.*100,1%) -9000 = 9 грн; жовтень 2011 року - ((9000 грн.* 100,0%) -9000)= 0 грн; листопад 2011 року - ((9000 грн.*100,1%) -9000) = грн. 9 грн; грудень 2011 року - ((9000грн. *100,2%) -9000)= 18 грн; січень 2012 року - ((9000 грн. *100,2%) -9000) = 18 грн; лютий 2012 ((9000 грн. *100,2%) -9000) = 18 грн; березень 2012 року - ((9000 грн.*100,3%) - 9000) = 27 грн; квітень 2012 року - ((9000 грн.*100,0%) -9000) = 0 грн; травень 2012 року - ((9000 грн.* 99,7%) -9000) = -27 грн; червень 2012 року -((9000грн.* 99,7%) -9000)= -27 грн.
Усього індекс інфляції: 72 грн + 36 грн - 117 грн. - 36 грн. + 9 грн. + 0 грн. + 18 грн. + 18 грн. + 18 грн. + 27грн. + 0грн. - 27грн. - 27грн. = 0 грн.
У судовому засіданні позивач уточнив розрахунки 3% річних від суми заборгованості за договором позики від 15.05.2011 року за весь час затримки (з 16 травня 2011 року по 31 грудня 2011 року - 230 днів, з 01 січня 2012 року по 20 вересня 2012 року - 264 дні) :
9000 грн. (сума боргу) / 365 (днів у році) * 3 (% річних) * 494 (днів прострочення платежу) / 100 = 365 гривень.
Усього сума заборгованості за договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час затримки, а також 3% річних: 9000 грн. + 0 грн. + 365 грн. = 9365 грн.
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виповнятися належним чином і в встановлений термін відповідно до умов договору. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання ( ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума позики, визначається судом з урахуванням індексації та з урахуванням положень, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості , що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положенням ч. 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позивальник своєчасно не повернув суму позики, на вимогу кредитора він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданому у відповідності до діючого Кодексу, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які приймають участь у справі.
На підставі ст. 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Згідно зі ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позивачем не надано суду ніяких письмових доказів укладення договору позики у жовтні 2010 року на суму 15000 гривень, тому суд вважає у цій частині позовних вимог - відмовити.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин тощо.
Враховуючи те, що ані цивільним законом, ані договором позики, який був укладений між сторонами, не передбачено правових наслідків його порушення у вигляді права особи на відшкодування моральної шкоди, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є безпідставними.
Оскільки правовідносини між сторонами ґрунтуються на договірних відносинах, договір позики не передбачає права позикодавця на відшкодування моральної шкоди у випадку неналежного виконання зобов'язання позичальником, судом не встановлено будь-яких винних дій позичальника при виконанні зобов'язання з повернення позики, у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
На підставі ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 356,77 гривень.
Таким чином суд вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10-11, 60, 79, 84, 85, 88, 89, 209, 212-218 , 224, 225 ЦПК України, ст. ст. 23, 526,611, 625, 1046, 1049,1050 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по договору позики від 15 травня 2011 року заборгованість в сумі 9000 (дев'ять тисяч) гривень, 3% річних від простроченої заборгованості в сумі 365 (триста шістдесят п'ять ) гривень, а всього 9365 грн. ( дев'ять тисяч триста шістдесят п'ять) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 356 (триста п'ятдесят шість) гривень 77 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Гримайло А.М.